Підприємство виплачує фізичній особі орендну плату за договором оренди автомобіля. За якою ознакою доходу потрібно відображати такі виплати у формі № 1ДФ?

Правові відносини за договором найму (оренди) транспортного засобу регулюються § 5 глави 58 ЦКУ. Варто окремо нагадати, що договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню (ч. 2 ст. 799 ЦКУ).       Порядок оподаткування доходів фізичних осіб встановлено ПКУ. Форма податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) і Порядок заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку затверджені наказом ДПАУ від 24.12.2010 р. № 1020 (далі – Порядок № 1020).       При цьому ознаки доходів, які зазначені у додатку до Порядку № 1020, встановлені відповідно до конкретних норм ПКУ з оподаткування доходів фізичних осіб. Тобто розглядати їх варто разом.       На перший погляд зазначена у запитанні орендна плата відповідає пп. 164.2.5 ПКУ, згідно з яким до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому п. 170.1 ПКУ. Зазначеному пп. 164.2.5 ПКУ відповідає ознака доходу «106». Але варто звернути особливу увагу на посилання на п. 170.1 ПКУ, який присвячений оподаткуванню доходу від надання нерухомості в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм).       З урахуванням цього, на нашу думку, за ознакою доходу «106» у формі № 1ДФ відображаються лише доходи, отримані від надання в оренду нерухомого майна.       Що стосується доходів у вигляді орендної плати за отриманий в оренду автомобіль (рухоме майно), то такі доходи цілком відповідатимуть пп. 164.2.2 ПКУ, згідно з яким до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору. Таким доходам відповідає ознака доходу «102» у формі № 1ДФ. До речі, аналогічної думки щодо ознаки доходу при оренді транспортного засобу дотримуються податкові органи (див. запитання-відповідь в «Єдиній базі податкових знань»).       Таким чином, вважаємо, що сума орендної плати, яка виплачується фізичній особі за договором оренди автомобіля (рухомого майна), повинна відображатися у формі № 1ДФ з ознакою доходу «102».       На завершення нагадаємо, що при правовідносинах за договорами найму (оренди) як рухомого, так і нерухомого майна, на суми орендної плати на користь фізичних осіб єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нараховується (лист ПФУ від 10.08.2011 р. № 16534/03-20).       Олег Коваль    Консалтингова компанія «ЕКСПЕРТ»       Дата підготовки 25.01.2012

По материалам: ЛИГА:ЗАКОН

Дві податкові соціальні пільги для одного працівника та відображення у формі 1-ДФ

Я дуже часто чую висловлювання від бухгалтерів про те, що до будь якого працівника, що має право на податкову соціальну пільгу, вона може застосовуватися лише у одному розмірі. Тобто працівник не може мати права на дві пільги. Так воно, звичайно, спокійніше. Адже, якщо завищити розмір податку з доходів, що сплачується до бюджету, податкова не матиме ніяких питань до бухгалтера. А якщо якимось чином занизити цей податок, то тут почнуться проблеми, пов’язані з неправильним утриманням та перерахуванням до бюджету цього податку.
Проте не треба забувати про законні права платників податків. У цій публікації я постараюся обґрунтувати те, що деякі категорії працівників, при дотриманні певних умов, мають право на дві податкові соціальні пільги. Разом з тим, якщо виникає ситуація з двома видами пільг до одного працівника – постає інше питання: як відобразити це у податковому розрахунку за формою 1-ДФ.
Саме на ці питання будуть отримані відповіді у цій публікації.

Законодавче обґрунтування права на дві податкові соціальні пільги

Другий абзац п.6.2 Закону [1] свідчить:
У разі якщо платник податку має право на застосування податкової соціальної пільги з двох і більше підстав, зазначених у пункті 6.1 цієї статті, податкова соціальна пільга застосовується один раз з підстави, що передбачає її найбільший розмір.
Проте наступний абзац визначає винятки з цього правила:
Норми цього пункту не поширюються на випадки, передбачені в абзаці другому підпункту 6.5.1 пункту 6.5 цієї статті.
У цьому другому абзаці п.6.5.1 йдеться про наступні категорії працівників:
- самотня матір або самотній батько;
- особа, що утримує дитину інваліда;
Ці дві категорії працівників мають право на пільгу у підвищеному розмірі, тобто 150%. Граничний дохід розраховується на кожну дитину.
- особа, яка має та виховує трьох чи більше дітей віком до 18 років.
Ця категорія працівників має право на пільгу у максимальному розмірі, тобто 200%. Граничний дохід розраховується на кожну дитину.
Отже, вже виходячи з цього можна зробити висновок, що ці категорії працівників мають право на отримання двох видів податкових соціальних пільг – пільгу на дітей та пільгу безпосередньо на себе.
У підтвердження цих аргументів існують листи ДПА України: лист від 26.10.2007 N 5191/к/17-0715 та лист від 14.03.2005 N 75/4/17-3114. У цих листах мова йдеться про те, що вище перелічені особи мають право на застосування двох податкових соціальних пільг при дотриманні умов розміру граничного доходу для кожного виду пільги.

Приклади розрахунку ПДФО із застосуванням двох податкових соціальних пільг

Граничний розмір доходу для отримання звичайної соціальної пільги (на 2010 рік):
869 * 1,4 = 1216,6 після округлення 1220 грн.
Розмір податкової соціальної пільги (на 2010 рік):
869 / 2 = 434,50 грн.
1. Матір має одну дитину до 18 років (або дитину-інваліда, розрахунок проводиться однаково). Заробітна плата – 1200 грн.
Вона має право одночасно на пільгу на дитину (її дохід менший ніж 1220*1 = 1200 грн.), та на пільгу безпосередньо на себе (дохід менше ніж 1220 грн.).
ПДФО = (1200 – 24 (2% ПФ) – 12 (1% ФССзТВП) – 7,2(0,6% ФССНБ) – 651,75 (пільга на дітей) – 434,5 (пільга на себе)) * 15% = 70,55 * 15% = 10,52 грн.
Якщо заробітна плата перевищувала би 1220 грн., та працівник не мав би права на жодну з пільг.
2. Матір має двох дітей до 18 років (або двох дітей-інвалідів, розрахунок проводиться однаково).  Заробітна плата складає 1200 грн.
Вона має право одночасно на пільгу на дітей (її дохід менший ніж 1220 * 2 дитини = 2440 грн.), та на пільгу безпосередньо на себе (дохід менше ніж 1220 грн.).
ПДФО = (1200 – 24 (2% ПФ) – 12 (1% ФССзТВП) – 7,2(0,6% ФССНБ) – 1303,5 (пільга на дітей) – 434,5 (пільга на себе)) * 15% = 0 * 15% = 0 грн.
Як бачимо, розмір податкових соціальних пільг, на які має право працівник зменшує базу оподаткування податком з доходів фізичних осіб до 0. Відповідно заробітна плата цього працівника не обкладається ПДФО.
Якщо заробітна плата перевищувала би граничний розмір у 1220 грн., то працівник мав би право тільки на податкову соціальну пільгу на дітей.
Аналогічно розрахунки проводяться і для осіб, які мають та виховують трьох чи більше дітей до 18 років. Щоправда доцільність застосування двох податкових соціальних пільг втрачає всілякий сенс, тому що база оподаткування ПДФО все одно зменшується до нуля.

Відображення двох податкових соціальних пільг у податковому розрахунку за формою 1-ДФ

У разі застосування двох податкових соціальних пільг до одного працівника у податковому розрахунку за формою 1-ДФ це відобразиться наступним чином. Для одного працівника у формі 1-дф буде дві строки. Перша, для пільги у підвищеному розмірі, з ознакою податкової соціальної пільги “2” із заповненням усіх граф. Друга, для звичайної пільги, із ознакою податкової соціальної пільги “1” без заповнення граф 3, 3а, 4 та 4а.
Дивимося таблицю за даними прикладу 1. Так як це квартальний звіт, всі суми помножуємо на 3 (кількість місяців).

№	Іденти- фікаційний номер	Сума нарахованого доходу	Сума виплаченого доходу	Сума утриманого податку		Ознака доходу	Ознака ПСП	Ознака (0,1)
				Нарахо ваного	Перерахо ваного
1	2	3а	3	4а	4	5	8	9
1.	0123456789	3600	3600	31,56	31,56	1	02
2.	0123456789					1	01

Перелів використаних джерел.

1. Закон України “Про податок з доходів фізичних осіб” вiд 22.05.2003  № 889-IV.
2. Лист ДПАУ “Щодо застосування податкових соціальних пільг на дітей” від 14.03.2005 N 75/4/17-3114.
3. Лист ДПАУ від 26.10.2007 N 5191/к/17-0715.
4. “Порядок заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку “ затверджений Наказом ДПАУ вiд 29.09.2003  № 451.

Відповідальність за помилки у формі 1дф

Яка застосовується відповідальність до податкового агента у разі подання ним уточнюючого податкового розрахунку за ф. № 1ДФ, якщо виявлена помилка не впливає на показники, які зазначені у графах 3, 3а, 4 та 4а, зокрема, уточнюються реквізити підприємства, вносяться зміни до ідентифікаційного номера найманого працівника, ознаки доходу?

Відповідь:Коротка:
Враховуючи те, що помилка, яка виявлена платником податку, не впливає на показники, які зазначені у графах 3, 3а, 4 та 4а податковому розрахунку за ф. № 1ДФ, зокрема, вносяться зміни до ідентифікаційного номеру найманого працівника або змінюється ознака доходу, або до реквізитів підприємства, то до податкового агента застосовується відповідальність у вигляді штрафу в розмірах, які передбачені п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України.


Повна:
Відповідно до пп. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) особи, які відповідно до ПКУ мають статус податкових агентів, зобов’язані подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування.

Форма податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку та Порядок її заповнення і подання податковими агентами до органу державної податкової служби затверджені наказом ДПА України від 24.12.10 № 1020.

Порядок внесення змін до податкової звітності встановлено ст. 50 ПКУ.

Згідно із п. 50.1 ст. 50 ПКУ у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Згідно із п. 119.2 ст. 119 розділу ІІ ПКУ неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Враховуючи те, що помилка, яка виявлена платником податку, не впливає на показники, які зазначені у графах 3, 3а, 4 та 4а податковому розрахунку за ф. № 1ДФ, зокрема, вносяться зміни до ідентифікаційного номеру найманого працівника або змінюється ознака доходу, або до реквізитів підприємства, то до податкового агента застосовується відповідальність у вигляді штрафу в розмірах, які передбачені п. 119.2 ст. 119 ПКУ.

Єдина база податкових знань

Особливості заповнення податкового звіту за формою 1дф

Нещодавно я викладав інструкцію як заповнити податковий розрахунок за формою 1дф. Вона була побудована на Наказі №1020 від 24.12.2010 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма N 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них
податку» з деякими коментарями та роз’ясненнями.

Проте, під час заповнення звіту за формою 1дф, у підприємств та у підприємців завжди виникають питання, пов’язані з тими чи іншими ситуаціями. Такими ситуаціями можуть бути: нарахування та виплата доходу у різних податкових періодах, необхідність відображення тих чи інших видів виплат у розрахунку, особливості визначення загального місячного оподатковуваного доходу платників податку на доходи фізичних осіб.

Кожна така ситуація потребує відповіді, як її відобаражати у звіті 1дф. В цьому пості спробуємо зібрати найбільш популярні спірні та незрозумілі моменти у заповненні податкового розрахунку за формою 1дф. Почнемо з дуже простих питань та поступово перейдемо до більш складних.

Заповнення граф 3 та 3а форми 1дф

Податковий розрахунок за формою 1дф подається за період, що дорівнює податковому кварталу. У графі 3а відображається нарахований дохід за період. У графі 3 вказується сума фактично виплаченого доходу за період. Тут у багатьох виникає питання: які суми повинні бути відображені у цих графах, якщо заробітна плата нараховується в одному місяці, а виплачується в іншому.

Наприклад, заробітна плата нарахована у березні. Її виплату здійснено у квітні. Як в такому разі заповнити графи 3 та 3а розрахунку 1дф?

Сам Наказ №1020 дає нам підказку. Заробітна плата, що виплачена в наступному місяці у встановлені терміни повинна бути відображена у формі 1дф за той період, у який входить місяць, за який вона була нарахована. Тобто заробітна плата, нарахована за березень та виплачена у квітні відображається у податковому розрахунку за формою 1 дф за перший квартал. Є з цього приводу і офіційне роз’яснення ДПАУ від 24.05.2011 №9649/6/17-0215.

Чи повинна сума у графі 3 дорівнювати графі 3а за умови, що заробітна плата була виплачена вчасно. Таке питання виникає тому, що нарахована заробітна плата більша за так звану «чисту». З нарахованої зарплати утримується податок на доходи фізичних осіб та єдиний соціальний внесок, які сплачуються за рахунок працівника. Ці суми утримань сплачуються до державної скарбниці та працівник отримує заробітну плату меншу, ніж він насправді заробив.

В цілях заповнення звіту 1дф, за умови вчасної виплати заробітної плати, нарахований дохід дорівнює фактично виплаченому. В цьому випадку немає значення, куди були виплачені суми ПДФО та ЄСВ, на бюджетні рахунки чи у кишеню працівника.

Відображення у розрахунку 1дф коштів, отриманих на відрядження або під звіт

Є у Наказі №1020 у довіднику ознак доходів такий собі код «118″ — кошти, отримані на відрядження або під звіт, у тому числі надміру витрачені та не повернуті у встановлені законодавством строки. Якщо чітко слідувати написаному виходить, що у звіт 1дф попадають всі суми отриманих на відрядження або під звіт коштів.

Відповідно до пункту 165.1.11 Податкового кодексу України не включаються до загального місячного оподатковуваного доходу кошти, отримані на відрядження або під звіт. Тож навіщо їх відображати у формі 1дф?

Згідно пункту 164.2.11 ПКУ до бази оподаткування ПДФО включаються суми надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки.

ДПА України написала з цього приводу лист від 12.05.2011 №8882/6/17-0215, згідно якого у звіті за формою 1дф відображаються не всі суми коштів на відрядження або під звіт, а тільки надміру витрачені та не повернуті у встановлений термін.

Відображення у 1дф суми нарахування та виплати доходу приватним підприємцям у різних кварталах

Відповідно до пункту 177.8 ПКУ суб’єкт підприємницької діяльності, який нараховує (виплачує) доходи на користь приватного підприємця — фізичної особи не утримує податок на доходи фізичних осіб в тому разі, коли приватним підприємцем надано копію документу, який підтверджує його реєстрацію як суб’єкта підприємницької діяльності. Проте такі нарахування доходів попадають у розрахунку за формою 1дф у графи 3 та 3а з ознакою доходу «157″ — дохід, виплачений самозайнятій особі.

Як заповнити 1дф, коли підприємство отримало товар від приватного підприємця у першому кварталі, а розрахувалося за нього, сплативши кошти, у другому? В такому випадку ці операції попадать у звіт як за перший так і за другий квартал.

Наприклад, у першому кварталі приватний підприємець відвантажив товар на 2000,00 грн. на адресу підприємства та виписав видаткову накладну. У першому кварталі операція отримання товару відобразиться у звіті за формою 1дф підприємства наступним чином:

№ з/п	Податковий номер або серія та номер паспорта*	Сума нарахованого доходу (грн., коп.)	Сума виплаченого доходу (грн., коп.)	Сума утриманого податку (грн., коп.)		Ознака доходу	Дата		Ознака подат. соц. пільги	Ознака (0, 1)
				нарахо- ваного	перера- хованого		прийняття на роботу (дд/мм/рррр)	звільнення з роботи (дд/мм/рррр)
1	2	3а	3	4а	4	5	6	7	8	9
1	1234567890	2000,00	–	–	–	157	–	–	–	–

У другому кварталі підприємство перерахувало на поточний рахунок приватного підприємця 2000,00 грн. повністю розрахувавшись за товар. Ця операція відобразиться у розрахунку наступним чином:

№ з/п	Податковий номер або серія та номер паспорта*	Сума нарахованого доходу (грн., коп.)	Сума виплаченого доходу (грн., коп.)	Сума утриманого податку (грн., коп.)		Ознака доходу	Дата		Ознака подат. соц. пільги	Ознака (0, 1)
				нарахо- ваного	перера- хованого		прийняття на роботу (дд/мм/рррр)	звільнення з роботи (дд/мм/рррр)
1	2	3а	3	4а	4	5	6	7	8	9
1	1234567890	-	2000,00	–	–	157	–	–	–	–

Графи 4а та 4 ані в першому, ані в другому кварталі заповнюватися не будуть, оскільки підприємство не є податковим агентом щодо приватного підприємцям, якщо поставка товару здійснювалася у межах його видів діяльності та ним надано копії документу, що підтверджує його державну реєстрацію.

Виплата заборгованості по заробітній платі у формі 1дф

Під час нарахування заробітної плати, якщо підприємство немає можливості її вчасно виплатити, такі суми вказуються у графах 3а (сума нарахованої заробітної плати) та 4а (сума нарахованого податку) з ознакою доходу «101″.

Коли заробітна плата врешті решт виплачується, такі суми відображаються у графах 3 та 4 з ознакою доходу «101″.

Надання нецільової (благодійної) фінансової допомоги та відображення в 1дф

Працівникам підприємства, у зв’язку із особистими обставинами, може надаватися нецільова фінансова допомога.

Відповідно до пункту 170.7.3 ПКУ не включається до оподатковуваного доходу сума нецільової благодійної допомоги, у тому числі матеріальної, що надається резидентами — юридичними або фізичними особами на користь платника податку протягом звітного податкового року сукупно у розмірі, що не перевищує суми граничного розміру доходу, визначеного згідно з абзацом першим підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, встановленого на 1 січня такого року.

Відповідно до пункту 169.4.1 ПКУ граничний дохід для засосування податкової соціальної пільги дорівнює розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень. Станом на 2011 рік розмір граничного доходу складає 1320,00 грн.

Сума перевищення нецільової допомоги над граничним розміром доходу включається до загального місячного оподатковуваного доходу платника податку.

Сума нецільової допомоги у межах граничного доходу відображається у формі 1дф з ознакою доходу «169″ — сума благодійної допомоги, у тому числі гуманітарна допомога, яка надходить на користь платника податку у вигляді коштів або майна (безоплатно виконаної роботи, наданої послуги).

У разі нарахування та виплати нецільової (благодійної) допомоги на користь платника ПДФО, податковий агент відображає суми її перевищення над граничним розміром доходу, визначеним відповідно до пункту 169.4.1 ПКУ, у звіті за формою 1дф з ознакою доходу «126″ — дохід, отриманий платником податку як додаткове благо

Для того, щоб не робити пост дуже об’ємним, на мою думку, слід розділити цю теми на дві або декілька частин. У коментарях ви можете задавати питання на тему особливостей заповнення форми 1дф в окремих ситуаціях, які вас цікавлять. Я спробую знайти на них відповіді та згрупувати їх, написавши окремий пост.

Як заповнити звіт за формою 1-ДФ. Детальна інструкція та зразок.

Шановний відвідувач мого блогу, стаття на цій сторінці дещо морально застаріла. Вона була написана у 2010 році до вступу в силу Податкового кодексу. Пропоную ознайомитися із новими статтями, адаптованими під вимоги діючого законодавства. Читаємо статті

Заповнення звіту за формою 1дф 2011. Інструкція по заповненню та порядок подання

Особливості заповнення податкового звіту за формою 1дф

Перехідні відпускні. Відображення у формі 1дф.

Згідно п.1.15 Закону про податок з доходів [1], працедавці, тобто особи, які мають статус податкових агентів щодо своїх найманих працівників зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб. Також вони мають подавати
звітність щодо осіб, яким було нараховано ПДФО.
Звітністю з податку з доходів щодо найманих працівників є форма № 1-ДФ. Бланк форми можна скачати тут. Особливості її заповнення регулює Порядок [2]. Форма 1-ДФ подається до органу податкової служби за місцем реєстрації юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи-суб’єкта підприємницької діяльності протягом 40 календарних днів наступних за звітним періодом, тобто кварталом.
Згідно Порядку звіт за формою № 1-ДФ може подаватися:
-         на паперовому носії формату а4 (заповнювати слід або машинописним текстом, або друкованими літерами від руки);
-         в електронному вигляді (зазвичай на дискеті) з роздрукованою копією. Роздруковану копію необхідно завірити підписом керівника, головного бухгалтера та скріпити печаткою (для юридичних осіб), підписом та печаткою, за її наявністю (для фізичних осіб-підприємців).
Також можливе подання звіту за формою № 1-ДФ в електронному вигляді електронною поштою (за наявності електронного цифрового підпису). У цьому разі звіт заповнюється за допомогою спеціального програмного забезпечення, яке можна безкоштовно отримати у податковій. Особливостям заповнення форми 1-ДФ за допомогою спеціального програмного забезпечення та подання звіту до податкової електронною поштою буде присвячена окрема стаття.
Форму № 1-ДФ необхідно підготувати у двох примірниках, один з яких залишиться у податковій. Інший, після проставляння на ньому штампу та підпису податкового інспектора, вам повернуть. Цей екземпляр необхідно неодмінно зберегти.
Отже, переходимо безпосередньо до заповнення звіту за формою № 1-ДФ. На зображеннях я постарався відзначити пункти, необхідні для заповнення (малювалося у фотошопі, тож прошу сильно не сварити за мої художества). Зображення клікабельно.

1. Ставимо номер сторінки податкового розрахунку.
2. Відмічаємо необхідну клітинку, в залежності від того, що це за розрахунок.
3. Поле “Порція” заповнюється працівником податкової служби.
4. Тут, думаю, все зрозуміло. Якщо значущих цифр менше ніж клітинок, то пусті клітинки доповнюються нулями.
5. Ставимо галочку у необхідну клітинку, в залежності від статусу суб’єкта підприємницької діяльності.
6. Проставляється чисельність штатних працівників облікового складу суб’єкта підприємницької діяльності. Якщо за звітний квартал було звільнення працівників, то проставляється найбільша штатна чисельність, яка була за звітний період.
7. Ставимо кількість працівників, що працювало за звітний період за сумісництвом та за цивільно-правовими договорами.
8. Ставиться арабськими цифрами порядковий номер кварталу і рік.

По цій частині форми, я думаю, більше питань виникнути не повинно. Переходимо до наступної частини форми. Зображення клікабельно.

Графа 2. Ставимо ідентифікаційний номер фізичної особи платника податків, щодо якої подаємо податковий розрахунок.
Графа 3а. Відображається дохід, що було нараховано фізичний особі за звітний квартал. Необхідно вказувати повну суму доходу, у яку входить нарахований податок з доходів фізичних осіб, суми внесків до пенсійного фонду та фондів соціального страхування.
Графа 3. Відображаємо суму виплаченого доходу за звітний період. Тобто, якщо заробітна плата, що була нарахована, наприклад, у березні, а виплачена у квітні, то вона відноситься до березня, та відображається у податковому розрахунку за перший  квартал.
Графа 4а. Ставимо суму нарахованого податку з доходу фізичної особи.
Графа 4. Ставимо суму податку, що було фактично перераховано до бюджету на дату подання податкового розрахунку.
Всі суми у цих графах відображаються у грошовій формі у національній валюті, у гривнях з копійками.
Графа 5. Ставимо цифру ознаки доходу. Довідник ознак доходів можна подивитися у вищезгаданому Порядку. Слід відзначити, що на кожну фізичну особу, щодо якої подається податковий розрахунок, заповнюється стільки рядків, скільки ознак доходів вона має. У кожному рядку необхідно обов’язково заповнювати графу 2 “Ідентифікаційний номер”.
Графи 6 та 7 заповнюються, щодо фізичної особи, тільки у тому разі, якщо вона приймалась або звільнялась з роботи у звітному кварталі. Якщо якась подія мала місце у податковому періоді, то у відповідну графу ставиться дата у форматі число, місяць, рік. Наприклад: 22.04.2010.
Графа 8. Ставиться ознака податкової соціальної пільги, згідно з довідником ознак соціальних пільг, який є у додатку до вищезгаданого Порядку. Якщо у звітному періоді до фізичної особи не застосовувалася соціальна пільга, то у рядку ставиться прочерк.
Графа 9. Остання дев’ята графа заповнюється тільки для “нового звітного” та “уточнюючого” податкового розрахунків. “Нуль” ставиться, якщо рядок треба ввести, “одиниця” – якщо рядок треба вилучити.
У останньому рядку ставляться загальні суми за графами 3, 3а, 4 та 4а.
Нижня частина форми заповнюється дуже просто, та питань, зазвичай, ні у кого не виникає. На останнє, викладаю вам зразок заповненої форми № 1-ДФ. Це примірник звіту, з відміткою посадової особи, що повертається та залишається у бухгалтерії підприємства. Натисніть на зображення, для того, щоб роздивитися їх в повному розмірі.

Якщо вами були виявлені помилки у формі 1-ДФ, яку ви вже встигли подати до податкової, то не слід засмучуватися. Відповідальності за подання форми 1-ДФ із помилками діючим законодавством не передбачено. Якщо помилка була виявлена самостійно до закінчення граничного строку подання звіту, тобто раніше ніж 40 днів після закінчення звітного періоду, потрібно просто подати новий звітний податковий розрахунок. Якщо ж помилка була виявлена після закінчення граничного строку подання звітності, то необхідно подати уточнюючий податковий розрахунок.
Сподіваюся, що інформація, яку я вам надав, стане вам у пригоді та допоможе вам заповнити звіт за формою № 1-ДФ. Отже бажаю вам заповнювати податкову звітність без помилок та подавати її вчасно, для того щоб не виникало конфліктних ситуацій зі “злими” податківцями.
Перелік використаних джерел.

1. Закон України “Про податок з доходів фізичних осіб” вiд 22.05.2003  № 889-IV.
2. “Порядок заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку “ затверджений Наказом ДПАУ вiд 29.09.2003  № 451.

Заповнення звіту за формою 1дф 2011. Інструкція по заповненню та порядок подання

Колись, у минулому році я вже писав невеличку інструкцію по заповненню звіту за формою 1дф. Аналізуючи пошукові запити, за якими читачі приходять на цей сайт, я помітив, що на першому місці стоїть фраза «як заповнити звіт за формою 1дф». Звичайно, всі читачі попадали на сторінку із старою статтею. Отже, вони не отримували нічого корисного від мого блогу.
Я вирішив виправити цю прикру ситуацію та написати оновлену статтю, яка повністю відповідає останнім змінам у законодавстві та є актуальною у 2011 році та буде актуальною у подальшому, адже таких серйозних змін, які сталися із появою Податкового кодексу, податкове законодавство, у найближчому майбутньому, не очікує.
Слід зазначити, що дана інструкція по заповненню податкового розрахунку за формою 1дф буде корисною лише тим, хто зовсім не знає як її заповнювати та ще жодного разу цього не робив. Для тих, хто шукає інформацію щодо нюансів відображення у формі 1дф окремих видів нарахувань, незабаром з’явиться ще одна стаття. В ній я спробую описати всі спірні та не до кінця зрозумілі питання, що стосуються звіту 1дф. 

 

Хто повинен подавати 1дф?

Кожен суб’єкт підприємницької діяльності, який нараховує або сплачує доходи на користь фізичних осіб має подавати податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, а простими словами — звіт за формою 1дф. Такий суб’єкт підприємницької діяльності набуває статус податкового агента щодо такої фізичної особи.
Обов’язок складати та подавати до податкової служби звіт за фомою 1дф визначено у підпункті «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України.
Слід зазначити, що цей пункт з моменту набрання чинності Податковим кодексом претерпів деяких змін. Ці зміни стали реакцією влади на велике обурення всіх приватних підприємців на вимоги, згідно яких, звіт за формою 1дф мали подавати всі без виключення підприємці незалежно від того, чи мали вони найманих працівників чи ні, чи виплачували вони доходи на користь фізичних осіб чи ні.
На сьогоднішній день, норма цього пункту Податкового кодексу зобов’язує подавати звіт за формою 1дф тільки тим суб’єктам господарювання, які нараховували або виплачували доходи на користь фізичних осіб у звітному періоді.

Строки подання та порядок оформлення звіту за формою 1дф

Порядок заповнення та подання звіту за формою 1дф регулюється Наказом ДПАУ №1020 від 24.12.2010 року.
Розрахунок за формою 1дф подається протягом 40 календарних днів наступних за звітним кварталом. Якщо останній день строку поданню звіту припадає на вихідний або святковий день, то граничний термін подання переноситься на найближчий робочий день.
Розрахунок 1дф можна подавати до податкової у електронній та паперовій формі. Звіт можна надіслати звичайною поштою, подати особисто у вікно прийняття звітності безпосередньо у податковій службі або надіслати засобами електронного зв’язку за умови використання електронного цифрового підпису.
Звіт 1дф повинен бути підписаний директором, головним бухгалтером та завірений печаткою для юридичної особи, або підписом та печаткою, за наявності, для фізичної особи.

Як заповнити звіт за формою 1дф?

Натискаємо на зображення та дивимось скріншот у повному розмірі. Так видно набагато краще.
1. Номер сторінки звіту. 2. Вид податкового розрахунку: звітний, звітний новий, уточнюючий. Навпроти потрібного ставиться позначка «Х».
3. Порція.
4. Податковий номер податкового агента.
5. Відмічається відповідна клітинка – юридична або самозайнята особа.
6. Проставляється найбільша з місячних за звітний період (на перше число місяця) облікова кількість штатних працівників. Особливості визначення облікової кількості штатних працівників визначаються «Інструкцією зі статистики кількості працівників» від 28.09.2005 N 286.
Відповідно до п.2.1 зазначеної інструкції «В облікову кількість штатних працівників включаються усі наймані працівники, які уклали письмово трудовий договір (контракт) і виконували постійну, тимчасову або сезонну роботу один день і більше, а також власники підприємства, якщо, крім доходу, вони отримували заробітну плату на цьому підприємстві.»
7. Кількість працівників, що працювали за цивільно – правовими договорами.
8. Найменування платника податків або прізвище ім’я по батькові фізичної особи — підприємця, що подає податковий розрахунок. Також зазначається податкова адреса, тобто місцезнаходження платника податків, відомості про що містяться у єдиному державному реєстрі.
9. Податковий номер органу державної податкової служби.
10. Найменування органу ДПІ.
11. Порядковий номер звітного кварталу і рік арабськими цифрами. Наприклад: за 2 квартал 2011 року.
12. Ідентифікаційний номер фізичної особи, якій виплачується дохід.
13. Відображається сума нарахованого доходу у звітному кварталі (незалежно від того, був виплачений такий дохід чи ні) окремо по кожному виду доходу. Слід зазначити, що у формі 1дф відображаються всі доходи, незалежно від того, чи оподатковуються вони ПДФО чи ні.
Наприклад: Одній фізичній особі у звітному кварталі були нараховані наступні види доходів:

• заробітна плата в розмірі 10 000,00 грн;
• орендна плата в розмірі 3 500,00 грн. за здавання в оренду особистого автомобіля;
• безповоротна фінансова допомога 500,00 грн.

У звіті маємо три окремі рядки для однієї фізичної особи. Нараховані доходи наводяться окремо згідно довідника ознак доходів наведеному у Наказі №1020:

• перший рядок – заробітна плата 10 000,00 грн. ознакою доходу 101;
• другий рядок – сума орендної плати 3 500,00 грн. з ознакою доходу 106;
• третій рядок – безповоротна фінансова допомога 500,00 грн. з ознакою доходу 126.

14. Відображається сума фактично виплаченого доходу (без вирахування ПДФО, ЄСВ, суми ПСП) у розрізі ознак доходів. Утриманий податок на доходи та єдиний соціальний внесок також є доходом, який виплачується фізичній особі. Різниця лише в тому, що цю частку свого доходу фізична особа повинна віддати державі.
Наприклад. Заробітна плата у звітному кварталі кожен місяць виплачувалася у встановлений підприємством термін. Припустимо, вона виплачується до 10 числа місяця, наступного за звітним. В цьому разі Сума виплаченого доходу у графі 3 буде дорівнювати сумі нарахованого доходу у графі 3а.
15. У графах 4а та 4 відображається суми податку на доходи фізичних осіб нараховані та фактично перераховані до бюджету у розрізі ознак доходу. Якщо заробітна плата виплачується регулярно, як у нашому прикладі, то суми у цих графах будуть однакові.
16. Заповнюється ознака доходу відповідно до довідника ознак доходів. Як зазначалося вище, для кожної фізичної особи заповнюється кількість рядків відповідно до того скільки ознак доходу вона мала.
17. Графи 6 та 7 заповнюються тільки для тих фізичних осіб, які приймалися на роботу у звітному кварталі. Якщо одна фізична особа приймалася та звільнялася з роботи протягом звітного періоду декілька разів, то графи 6 та 7 заповнюються стільки разів скільки зустрічається інформація про це. Відображається число, порядковий номер місяця та рік. Наприклад 28.05.2011.
18. У графі 8 зазначається ознака податкової соціальної пільги відповідно до довідника ознак податкових соціальних пільг наведеного у додатку до Наказу. Ця графа заповнюється тільки у разі наявності податкової соціальної пільги.
19. Графа 9 Заповнюється у разі необхідності виправлення помилок, допущених у раніше поданих розрахунках при поданні нового звітного або уточнюючого розрахунку. «0» — якщо рядок необхідно ввести, «1» — якщо рядок необхідно вилучити.
За графами 3а, 3, 4а та 4 підводяться підсумки.

Відповідальність за неподання 1дф

Податковий агент несе відповідальність за неподання, несвоєчасне подання, подання із недостовірними даними або помилками звіту за формою 1дф. Відповідно до пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу за зазначені порушення передбачена відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. За аналогічне порушення протягом року штраф збільшується до 1020 грн.
Отже, бажаю всім бухгалтерам та приватним підприємцям заповнювати звіт за формою 1дф без помилок та не запізнюватися із його поданням до податкової служби. Чекайте на нові статті на тему особливостей заповнення податкового розрахунку за формою 1дф.
Перелік використаних джерел:

1. Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010.
2. Наказ ДПАУ «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма N 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» №1020 від 24.12.2010 року.
3. «Інструкція зі статистики кількості працівників» від 28.09.2005 N 286.

Виправлення помилки, що не призвела до заниження суми податку, у звіті 1дф. Чи законний штраф?

У Податковому кодексі є такий собі пункт 119.2, який встановлює відповідальність податкових агентів за порушення правил подання до податкової служби податкового розрахунку за формою 1дф. Вказаний пункт головного податкового документа країни встановлює відповідальність не тільки за неподання або несвоєчасне подання до податкової служби податкового розрахунку за формою 1дф, але і за його подання з недостовірними відомостями.

Мабуть більшість бухгалтерів у своїй практиці стикалися з ситуацією, коли у звіті 1дф була допущена зовсім маленька помилка, яка не призвела до заниження суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету. Для виправлення помилки доводиться подавати уточнюючий розрахунок, який не змінює суму податку до сплати, а всього лише виправляє деяку інформацію. Чи застосовується в цьому випадку штраф, передбачений пунктом 119.2 Податкового кодексу? Адже виходить, що у податковому розрахунку, який уточнюється, були вказані недостовірні відомості.

Відповідь на це питання не є однозначною, адже у сфері податкового законодавства, як відомо, є дві позиції – позиція податкової служби та позиція судових органів.

Які помилки у звіті 1дф не призводять до заниження суми ПДФО до сплати?

Якщо говорити загальними фразами, то будь яка помилка, яка не стосується заниження показників у графах 3, 3а, 4 та 4а, не призводить до заниження суми податку на доходи фізичних осіб до сплати до бюджету. Найбільш поширені помилки приблизно наступні:

1. помилка в ІПН працівника;
2. неправильна ознака доходу;
3. відсутність дати прийняття на роботу або дати звільнення;
4. неправильна ознака податкової соціальної пільги;
5. завищення показників граф 3, 3а, 4 або 4а, внаслідок чого ПДФО був фактично переплачений;
6. інші помилки, які не стосуються основної таблиці звіту (кількість фізичних осіб, реквізити підприємства, номер порції, тощо).

З практики можна сказати, що найчастіше бухгалтери помиляються при зазначенні ознаки доходу (що цілком зрозуміло при тому, що цих ознак близько 80). Також бухгалтери дуже часто просто забувають вказувати дату звільнення працівника з роботи.

Чи застосовується штраф за помилки, що не призвели до заниження суми ПДФО до сплати? Податкова служба

Позиція податкової служби з цього питання цілком передбачувана – до податкового агента застосовується штраф за помилки у податковому розрахунку 1дф, які не призвели до заниження суми ПДФО до бюджету. Зокрема, відповідь на аналогічне питання розміщена у Єдиній базі податкових знань на офіційному сайті ДПСУ. Текст відповіді ви можете почитати на форумі за цим посиланням.

Головний аргумент податкової служби дуже сильний, адже він прописаний у самому пункті 119.2 Податкового кодексу, який передбачає відповідальність за подання форми 1дф з недостовірними відомостями або з помилками. У цій статті не було б про що писати, якби не нижченаведене рішення суду, в якому наведені досить цікаві аргументи.

Чи застосовується штраф за помилки у формі 1дф? Рішення суду

Постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2012 року по справі №2а/0570/7793/2012. Текст Постанови читаємо на цій сторінці форуму.

Відповідач – податкова служба. Після отримання від платника податків уточнюючих розрахунків до податкового звіту за формою 1дф за 3 та 4 квартали 2011 року (за результатами уточнення, суми ПДФО до сплати залишилися незмінними), податковою службою було проведено камеральну перевірку за результатами якої винесено податкове повідомлення – рішення про застосування штрафних санкцій передбачених пунктом 119.2 ПКУ.

Позивач – підприємство. Право на надання уточнюючих розрахунків надано платникам податків пунктом 50.1 Податкового кодексу. За результатами виправлення бюджет не зазнав втрат, про що зазначено також і в акті перевірки.

Рішення суду. Текст рішення можна почитати за посиланням вище, тому тут не буду наводити цитати. Наведу лише основні, на мою суб’єктивну думку, тези:

Платник податків надав уточнюючі розрахунки самостійно, тобто до проведення перевірки податковою службою.

Згідно пункту 50.1 ПКУ, платник податків зобов’язаний виправити самостійно виявлені помилки у декларації шляхом надання уточнюючого розрахунку або виправлення помилки у поточній декларації.

З аналізу норми статті 109 Податкового кодексу вбачається що податкове правопорушення це діяння яке посягає на важливі для держави суспільні відносини, порушення яких є шкідливим як для держави так і суспільства.

Оскільки, позивачем було своєчасно подано до податкового органу відповідну звітність, самостійно усунуто виявлені помилки, крім того, згідно з висновком податкового органу, бюджет не зазнав втрат, колегія суддів вважає необґрунтованим та недоведеним висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Також цікаво те, що суд першої інстанції став на сторону податкової служби.

Висновок. Чи законний штраф за помилки у формі 1дф?

Проаналізувавши це дійсно цікаве судове рішення я можу сказати наступне:

Помилки у звіті 1дф, що не призвели до заниження суми ПДФО до сплати до бюджету – це дійсно порушення податкового законодавства.

Податкова служба не має права застосовувати штраф, передбачений пунктом 119.2 ПКУ, за результатами самостійного виправлення помилок платником податків у звіті 1дф за допомогою уточнюючих розрахунків.

Податкова служба має право застосовувати цей штраф за результатами документальної перевірки, тобто в результаті виявлення цього порушення в ході перевірки.

Звичайно, слід звернути увагу, що податкові інспектори не сильно прислуховуються до судових рішень. Більш суттєвою для них є офіційна позиція головного податкового відомства, яка свідчить не на користь платників податків, які помиляються у звіті за формою 1дф.