Навчання працівника: оплата відпустки не залежить від Довідки про участь у сесії, а хвороба — не впливає на оплату проїзду

Навчання працівника: оплата відпустки не залежить від Довідки про участь у сесії, а хвороба — не впливає на оплату проїзду

Про оплату праці працівників бюджетної сфери (Лист від 29.01.2013 р. № 959/0/14-13/13)

МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

 

Лист

від 29.01.2013 р. № 959/0/14-13/13

 

Про оплату праці працівників бюджетної сфери

 

Міністерство соціальної політики розглянуло ваш лист щодо ситуації з оплати праці працівників бюджетної сфери і повідомляє.

Підвищення посадового окладу (тарифної ставки) працівника першого тарифного розряду Єдиної тарифної сітки відбувається поетапно з урахуванням фінансових можливостей бюджету та стану соціально-економічного розвитку країни.

До грудня 2008 року розмір посадового окладу працівника першого тарифного розряду ЄТС встановлювався на рівні мінімальної заробітної плати. Протягом 2009 року, у зв'язку із труднощами щодо забезпечення видатків із бюджетів усіх рівнів на оплату праці працівників бюджетних установ, розміри посадових окладів працівників бюджетної сфери взагалі не переглядались, крім тих, у кого вони бути менші за мінімальну заробітну плату.

З 2010-2012 pp. посадовий оклад працівника першого тарифного розряду ЄТС було підвищено 17 раз і посадові оклади працівників бюджетної сфери зросли на 54%.

Грошовий розрив між посадовим окладом працівника першого тарифного розряду ЄТС з червня 2011 року мав тенденцію до зменшення і склав у грудні 2012 року 295 гривень.

При проведенні переговорів із профспілками в липні 2012 року щодо розміру посадового окладу працівника першого тарифного розряду ЄТС Сторона власників запропонувала підвищити цей розмір у 2013 році на 18,3 відсотка, або у середньому за рік до 946 гривень. Тобто, передбачалось, що у 2013 році, починаючи з 1 січня розрив між мінімальною заробітною платою та посадовим окладом першого тарифного розряду ЄТС зменшиться на 50 гривень.

Разом з тим, за повідомленням Мінфіну при підготовці Державного бюджету на 2013 рік були враховані переглянуті та схвалені Кабінетом Міністрів України нові прогнозні макропоказники економічного і соціального розвитку України на 2013 рік, зокрема було враховано зменшення на 2013 рік таких прогнозних показників, як номінальний валовий внутрішній продукт, прибуток прибуткових підприємств, фонд оплати праці найманих працівників і грошового забезпечення військовослужбовців тощо.

Тому, Мінфіном при доопрацюванні проекту державного бюджету був зменшений у розрахунках розмір посадового окладу (тарифної ставки) працівника першого тарифного розряду з 1 січня 2013 р. — 845 грн., з 1 грудня 2013 р. - 928 грн., у середньому за рік - 851,9 гривень (лист Мінфіну від 10.12.2012 № 31-07240-03-05/29333). Грошовий розрив з мінімальною заробітною платою при цьому збільшується з 1 січня 2013 року до 302 грн. (у грудні 2012 р. - 295 грн.).

Безумовно, Уряд не повинен стримувати наближення посадового окладу працівника першого тарифного розряду ЄТС до мінімальної заробітної, а тим більше допустити збільшення грошового розриву між цими показниками. Це негативно сприймається профспілками та працівниками бюджетної сфери.

З метою підвищення у 2013 році посадових окладів працівників бюджетної сфери та недопущення збільшення грошового розриву між посадовим окладом працівника першого тарифного розряду ЄТС та мінімальною заробітною платою Мінсоцполітики був підготовлений та поданий на розгляд Кабінету Міністрів України проект постанови, яким передбачалось встановлення посадового окладу (тарифної ставки) працівника першого тарифного розряду ЄТС у розмірі 852 грн. та забезпечено диференціацією по тих розрядах ЄТС де посадові оклади розраховані таким чином менше мінімальної заробітної плати.

Крім того, проектом передбачається щокварталу розглядати результати виконання зведеного бюджету за попередній квартал та вносити пропозиції щодо підвищення заробітної плати у бюджетній сфері, у тому числі для державних службовців, зменшення грошового розриву між посадовим окладом (тарифною ставкою) працівника першого тарифного розряду ЄТС та мінімальною заробітною платою за наявності можливостей зведеного бюджету.

Проте, проект постанови був відкликаний на засіданні Кабінету Міністрів України 23 січня 2013 року.

У зв'язку з цим, на даний час базовий посадовий оклад працівника першого тарифного розряду ЄТС залишається у розмірі, який був у грудні 2012 року - 839 грн., а працівникам 1-2 тарифного розряду має здійснюватись доплата до розміру мінімальної заробітної плати - 1147 гривень.

Одночасно повідомляємо, що за інформацією Мінфіну (лист від 29.01.2013 № 31-07240-03-5/2649) встановлення з 1 квітня посадового окладу працівника першого тарифного розряду ЄТС на рівні мінімальної заробітної плати затвердженої Законом України „Про Державний бюджет України на 2013 рік", потребуватиме додаткових видатків з державного бюджету у сумі понад 39 млрд. гривень.

Реальні джерела покриття таких видатків відсутні. Відсутність додаткових ресурсів на забезпечення вказаного підвищення призведе до таких негативних наслідків як розбалансування бюджетів усіх рівнів, виникнення заборгованості із виплати заробітної плати, відправлення працівників у примусові відпустки за власний рахунок або скорочення чисельності тощо, що викличе ще більшу напругу у суспільстві.

Тому, до питання встановлення посадового окладу (тарифної ставки) працівника першого тарифного розряду ЄТС необхідно підходити виважено з урахуванням реальних можливостей бюджетів усіх рівнів на забезпечення оплати праці працівників бюджетних установ з урахуванням всіх обов'язкових виплат.

Сподіваємось на взаєморозуміння та конструктивну співпрацю у вирішенні питання підвищення заробітної плати та соціального захисту працівників бюджетної сфери.

 

 Заступник Міністра - 

  керівник апарату                                                                                                           В.Коломієць

Щодо дати виникнення податкових зобов'язань з ПДВ за операціями з виконання експертиз, що призначаються за кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушення, та досліджень за матеріалами кримінальних справ, що призначаються органами дізнання, досудового слідства і суду (лист від 03.08.2012 р. № 11006/5 / 10-1116/3024)

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
  
   ЛИСТ
  
   від 03.08.2012 №11006/5/10-1116/3024

    
    Державна податкова служба України розглянула звернення <…> щодо дати виникнення податкових зобов’язань з податку на додану вартість по операціях з виконання експертиз, що призначаються за кримінальними справами та справами про адміністративні правопорушення, та досліджень за матеріалами кримінальних справ, що призначаються органами дізнання, досудового слідства та суду і повідомляє.
   
   Відповідно до статті 1 Закону України від 25 лютого 1994 року № 4038-XII „Про судову експертизу” із змінами і доповненнями (далі – Закон) судова експертиза – це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства. Статті 7 Закону встановлено, що судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених цим Законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ. До державних спеціалізованих установ до яких належать також експертні служби МВС України.
   
   Статтею 15 Закону встановлено, що проведення судових експертиз у кримінальних та адміністративних справах державними спеціалізованими установами здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим експертним установам з Державного бюджету України. Відповідно до пункту 11 Інструкції про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1996 року № 710 (далі – Інструкція), державні спеціалізовані установи судової експертизи проводять судову експертизу з кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на відповідний рік на проведення судових експертиз.
   
   Вартість проведення експертиз, що призначаються за кримінальними справами та справами про адміністративні правопорушення, та досліджень за матеріалами кримінальних справ, що призначаються органами дізнання, досудового слідства та суду, визначається відповідно до нормативної вартості однієї експертогодини у державних спеціалізованих установах судової експертизи (пункт 12 Інструкції).
   
   Відповідно до підпункту 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, із змінами і доповненнями (далі - Кодекс), податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків та зборів.
   
   Підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Кодексу податок на додану вартість – непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V Кодексу.
   
   Отже, податок на додану вартість – це непрямий загальнодержавний податок на споживання товарів/послуг на митній території України, та відповідно до Кодексу платником податку є кожний суб’єкт (юридична чи фізична особа), який є споживачем цих товарів/послуг.
   
   При цьому, оподаткуванню підлягають операції з поставки товарів/послуг незалежно від того, хто їх споживає (держава за рахунок бюджету, підприємство за рахунок прибутку, населення за рахунок власних коштів), яким способом вони виготовлені або придбані, фінансово-господарських результатів діяльності і має бути рівно напруженим для всіх платників податку, а підприємства (організації) – продавці уповноважені здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, сплаченого кожним наступним споживачем.
   
   Відповідно до підпунктів „а”, „б” пункту 185.1 статті 185 Кодексу об’єктом оподаткування, зокрема, є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу.
   
   За загальним правилом, встановленим пунктом 187.1 статті 181 Кодексу, датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
   
   а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
   
   б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
   
   Відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 Кодексу метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг) є касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу.
   
   При цьому, Кодексом чітко визначено коло операцій, на які поширюється касовий метод визначення податкових зобов’язань, до якого операції з виконання експертизи, що призначаються за кримінальними справами та справами про адміністративні правопорушення, та досліджень за матеріалами кримінальних справ, що призначаються органами дізнання, досудового слідства та суду не належать.
    
    
   Заступник Голови 
   А.П. Ігнатов

Лист Мінсоцполітики від 05.01.2012 р. N 7/13/133-12

МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 05.01.2012 р. N 7/13/133-12

Про виплату відпусткових

Згідно з частиною третьою статті 115 КЗпП України та частиною першою статті 21 Закону України "Про відпустки" заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку.

Відповідно до параграфа 2 статті 7 Конвенції N 132 "Про оплачувані відпустки (переглянута в 1970 році)", ратифікованої Законом України від 29.05.2001 р. N 2481-III, суми, що належать до виплати за час відпустки (частину), виплачуються зацікавленій особі до відпустки, якщо інше не передбачене в угоді, що стосується цієї особи і роботодавця.

Отже, враховуючи положення зазначеної статті Конвенції та те, що конкретний період надання щорічної відпустки або її частини узгоджується між працівником і роботодавцем, у разі необхідності отримання щорічної відпустки (або її частини) у стислі терміни (у зв'язку із сімейними обставинами, станом здоров'я тощо) в заяві працівник може висловити своє бажання про отримання заробітної плати за неї в терміни, визначені між працівником та роботодавцем.

Директор Департаменту

О. Товстенко

Лист Мінсоцполітики від 19.09.2012 р. N 321/13/133-12

МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 19.09.2012 р. N 321/13/133-12

Про компенсацію за роботу у вихідний день

 Відповідно до ст. 71 КЗпП України робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації і лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством і в частині другій статті.

 Залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) роботодавця.

 Відповідно до ст. 72 КЗпП робота у вихідний день може компенсуватися за згодою сторін наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.

Отже, спосіб компенсації у вихідний день (надання іншого вихідного дня чи підвищеної оплати) визначається за згодою сторін трудового договору, і в наказі про залучення працівників до роботи у вихідний день роботодавець повинен конкретно зазначити, у який саме спосіб працівникові буде компенсуватися робота у вихідний день.

Інший день відпочинку для кожного працівника доцільно визначати в наказі про залучення окремих працівників до роботи у вихідний день. Якщо цього не зроблено, працівник не вправі самовільно визначати інший день відпочинку.

 Питання щодо термінів надання іншого дня відпочинку у порядку компенсації за роботу у вихідний день законодавчо не врегульовано. Оскільки йдеться про відходження від правил про мінімальну тривалість щотижневого безперервного відпочинку (ст. 70 КЗпП), день відпочинку, у порядку компенсації за роботу у вихідний день, має надаватися по можливості через найкоротший проміжок часу після роботи у вихідний день. Але сторони не позбавлені права домовитися про надання іншого дня відпочинку, приурочивши його, наприклад, до початку чи кінця відпустки.

 Порядок обліку робочого часу працівників визначено наказом Держкомстату України від 05.12.2008 р. N 489 "Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці". Відмітки у табелі про причини неявок на роботу чи про фактично відпрацьований час, про роботу в надурочний час робляться на підставі документів, оформлених належним чином. Так, на підставі наказу про надання працівникові дня відпочинку за роботу у вихідний день у табелі можна зробити відмітку "Ін" - інший невідпрацьований час, передбачений законодавством, тобто цей день не оплачується, а за роботу у вихідний день проставляються фактично відпрацьовані години, які оплачуються в одинарному розмірі.

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про колективні договори і угоди" у колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, зокрема режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку. Тому порядок компенсації за роботу у вихідний день доцільно визначати у колективному договорі.

Директор Департаменту

О. Товстенко

Лист Мінсоцполітики від 21.09.2012 р. №991/13/84-12

Щодо врахування квартальних премій при обчисленні середньої заробітної плати для оплати часу відрядження

Лист Мінсоцполітики від 21.09.2012 р. №991/13/84-12

Суттєво. При обчисленні середньої заробітної плати конкретного місяця враховуватиметься 1/3 суми квартальної премії до заробітної плати кожного з місяців розрахункового періоду.

! Роботодавцям

Департамент заробітної плати та умов праці розглянув лист щодо врахування квартальних премій при

обчисленні середньої заробітної плати для оплати часу відрядження та повідомляє.

Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відрядження відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.95 р. №100 (далі — Порядок), проводиться виходячи з виплат за останні два місяці роботи, що передують місяцю, в якому працівника направляють у відрядження.

Згідно з пунктом 3 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата, доплати та надбавки, премії, які не мають разового характеру, індексація тощо.

При обчисленні середньої заробітної плати премії включаються до заробітку того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за два календарні місяці включаються до заробітку в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.

Враховуючи вищевикладене та зміст листа, оскільки квартальна премія була виплачена в одному з місяців розрахункового періоду (у травні), при обчисленні середньої заробітної плати у липні буде враховуватись 1/3 суми квартальної премії до заробітної плати кожного з місяців розрахункового періоду — травня та червня.

Директор Департаменту О. ТОВСТЕНКО

ЛИСТ від 12.10.2012 р. N 385/10/136-12

МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 12.10.2012 р. N 385/10/136-12

Щодо індексації грошових доходів

Департамент стратегічного планування Міністерства соціальної політики України відкликає

свій лист від 06.08.2012 р. N 169/10/137-12 щодо індексації грошових доходів у зв'язку з уточненням відповіді на запит та додержанням законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів.

Одночасно повідомляємо наступне.

Відповідно до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. N 1078 (із змінами) (далі - Порядок), індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема оплата праці та грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.

Заробітна плата (грошове забезпечення) (далі - грошовий дохід) індексується в межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який відповідно до Закону України "Про прожитковий мінімум" визначається у розрахунку на місяць.

Пунктом 5 Порядку визначено, що місяць, в якому відбулося підвищення грошових доходів населення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянином за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

У разі коли грошовий дохід з урахуванням суми підвищення менше суми грошового доходу з урахуванням індексації до його підвищення, у базовому місяці сума загального доходу визначається з таким розрахунком, щоб сума грошового доходу з урахуванням індексації не перевищувала загального доходу до його підвищення. Приклад проведення індексації у разі підвищення грошових доходів наведено у додатку 4 до вищезазначеного Порядку.

Виходячи з прикладу, наведеного у додатку 4 до Порядку, якщо сума підвищення грошового доходу менше ніж сума індексації, то здійснюється підвищення грошового доходу та додається сума індексації, визначена з урахуванням суми підвищення доходу. Визначена сума індексації фіксується і виплачується у такому розмірі до наступного збільшення грошового доходу, при якому таке збільшення перевищить зазначену фіксовану величину.

Якщо наступне підвищення грошового доходу не перевищує фіксовану величину, то здійснюється підвищення грошового доходу та додається раніше зафіксована величина індексації.

У разі коли на момент чергового підвищення грошового доходу настає право на проведення індексації і сума індексації буде більшою, ніж сума підвищення грошового доходу, необхідно здійснити підвищення грошового доходу, зберегти раніше зафіксовану суму індексації та додати суму індексації, визначену з урахуванням чергового підвищення грошового доходу.

Що стосується премії, то згідно з пунктом 2 Порядку вона є об'єктом індексації і у разі, якщо відбувається підвищення грошового доходу з урахуванням постійних виплат, які входять до його складу, і одночасно збільшується розмір премії, то при порівнянні суми підвищення грошового доходу і суми індексації премія має враховуватися. На нашу думку, якщо розмір премії не має постійного характеру виплати, при визначенні базового місяця для проведення індексації розмір премії може не враховуватися.

Також повідомляємо, що у разі, якщо працівник працював неповний робочий час, наприклад знаходився на лікарняному або у відпустці, Порядком не передбачено механізм визначення суми індексації та фіксованої її величини.

При цьому відповідно до пункту 3 Порядку до об'єктів індексації не відноситься допомога по тимчасовій непрацездатності, як така, що враховується під час обчислення середнього заробітку. При розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності враховуються суми індексації. Аналогічно суми індексації враховуються при розрахунку середнього заробітку для оплати за час щорічної відпустки.

Враховуючи зазначене, вважаємо, що оскільки сума індексації і фіксована її величина враховуються при розрахунку середньої заробітної плати, яка обчислюється для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності та оплати за час відпустки, то у разі відпрацювання працівником неповного робочого часу, сума індексації та фіксована її величина мають виплачуватись пропорційно відпрацьованому робочому часу.

Що стосується індексації грошового забезпечення під час відпустки військовослужбовця, то оскільки військовослужбовцю не розраховується середній заробіток, суми індексації та фіксована її величина мають виплачуватись у розрахунку за місяць.

Одночасно інформуємо, що листи Міністерства не є нормативно-правовими актами, вони носять інформаційний, рекомендаційний характер і не встановлюють нових правових норм.

Директор Департаменту стратегічного планування

О. Крентовська

Розрахунок норми тривалості робочого часу на 2013 рік

Лист Мінсоцполітики від 21.08.2012 р. №9050/0/14-12/13

Суттєво. Встановлено норми тривалості робочого часу на 2013 р., зазначено за яких умов і для кого встановлюється скорочена тривалість робочого часу та подано перелік святкових і неробочих днів. У додатку до листа подано Розрахунок норми тривалості робочого часу

! Усім
Під час розрахунку норми тривалості робочого часу безпосередньо на підприємстві слід керуватися нижчезазначеним.
Як передбачено частиною першою статті 50 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в частині першій цієї статті. При встановленні меншої норми тривалості робочого часу слід мати на увазі, що оплата праці у цьому випадку має провадитись за повною тарифною ставкою, повним окладом.
Відповідно до частини першої статті 51 КЗпП скорочена тривалість робочого часу встановлюється:

1) для працівників віком від 16 до 18 років — 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) — 24 години на тиждень.
Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої в абзаці першому цього пункту для осіб відповідного віку;
2) для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, — не більш як 36 годин на тиждень.
Перелік виробництв, цехів, професій і посад зі шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого часу, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 163.
Крім того, законодавством встановлюється скорочена тривалість робочого часу для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та інших).
Скорочена тривалість робочого часу може встановлюватись за рахунок власних коштів на підприємствах і в організаціях для жінок, які мають дітей віком до 14 років або дитину-інваліда.
Згідно зі статтею 69 Господарського кодексу України підприємство самостійно встановлює для своїх працівників скорочений робочий день та інші пільги.
При розрахунку балансу робочого часу слід мати на увазі, що згідно зі статтею 53 КЗпП напередодні святкових і неробочих днів (ст. 73 КЗпП) тривалість роботи працівників, крім працівників, зазначених у статті 51 КЗпП, скорочується на одну годину як при п’ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні, а напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не може перевищувати 5 годин.
Відповідно до статті 73 КЗпП у 2013 році на підприємствах, в установах, організаціях робота не проводиться у такі святкові і неробочі дні:

• 1 січня — Новий рік;
• 7 січня — Різдво Христове;
• 8 березня — Міжнародний жіночий день;
• 1 і 2 травня — День міжнародної солідарності трудящих;
• 5 травня — Пасха (Великдень);
• 9 травня — День Перемоги;
• 23 червня — Трійця;
• 28 червня — День Конституції України;
• 24 серпня — День незалежності України;

Згідно з частиною третьою статті 67 КЗпП у випадку, коли святковий або неробочий день (ст. 73 КЗпП) збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого. Тому за графіком п’ятиденного робочого тижня з вихідними днями у суботу та неділю у 2013 році вихідний день у неділю 5 травня має бути перенесений на понеділок 6 травня, вихідний день у неділю 23 червня має бути перенесений на понеділок 24 червня, вихідний день у суботу 24 серпня — на понеділок 26 серпня.
Як правило, з метою створення сприятливих умов для святкування, а також раціонального використання робочого часу, розпорядженнями Кабінету Міністрів України рекомендується переносити робочі дні для працівників, яким встановлено п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями у суботу та неділю.
У зв’язку з тим, що зазначене розпорядження має рекомендаційний характер, рішення про перенесення робочих днів приймається роботодавцем самостійно шляхом видання наказу чи іншого розпорядчого документа.
Прийняте роботодавцем рішення про перенесення робочих днів змінює графік роботи підприємства, установи, організації та норму тривалості робочого часу у місяцях, в яких запроваджено перенесення робочих днів. Тому всі дії щодо надання відпусток, виходу на роботу мають здійснюватися по зміненому у зв’язку перенесенням робочих днів графіка роботи підприємства.
При цьому слід мати на увазі, що у разі перенесення робочого дня, який передує святковому чи неробочому дню, на інший вихідний день, для збереження балансу робочого часу за рік тривалість роботи у цей перенесений робочий день має відповідати тривалості передсвяткового робочого дня, як це передбачено статтею 53 КЗпП.
Законодавством не встановлено єдиної норми тривалості робочого часу на рік. Ця норма може бути різною залежно від того, який робочий тиждень установлений на підприємстві (п’ятиденний чи шестиденний), яка тривалість щоденної роботи, коли встановлені вихідні дні, а тому на підприємствах, в установах і організаціях норма тривалості робочого часу на рік визначається самостійно з дотриманням вимог статей 50 — 53, 67 і 73 КЗпП.
Наводимо приклад розрахунку норми тривалості робочого часу на 2013 рік (додається), розрахованої за календарем п’ятиденного робочого тижня з двома вихідними днями в суботу та неділю при однаковій тривалості часу роботи за день впродовж робочого тижня та відповідним зменшенням тривалості роботи напередодні святкових та неробочих днів.
За зазначених умов, залежно від тривалості робочого тижня, норма робочого часу на 2013 рік становитиме:

• при 40-годинному робочому тижні — 2002,0 год.;
• при 39-годинному робочому тижні — 1957,8 год.;
• при 38,5-годинному робочому тижні — 1932,7 год.;
• при 36-годинному робочому тижні — 1807,2 год.;
• при 33-годинному робочому тижні — 1656,6 год.;
• при 30-годинному робочому тижні — 1506,0 год.;
• при 25-годинному робочому тижні — 1255,0 год.;
• при 24-годинному робочому тижні — 1204,8 год.;
• при 20-годинному робочому тижні — 1004,0 год.;
• при 18-годинному робочому тижні — 903,6 год.

Додаток
до листа Міністерства соціальної політики України 21.08.2012 №9050/0/14-12/13

Розрахунок норм тривалості робочого часу на 2013 рік при п’ятиденному робочому тижні з двома вихідними днями у суботу та неділю при однаковій тривалості часу роботи за день упродовж робочого тижня та відповідним зменшенням тривалості роботи напередодні святкових та неробочих днів

№ з/п	Показник	01	02	03	04	05	06	07	08	09	10	11	12	2013 р.
1	Кількість календарних днів	31	28	31	30	31	30	31	31	30	31	30	31	365
2	Кількість святкових днів і днів релігійних свят (число місяця, на яке припадає свято)	2 (1, 7)	—	1 (8)		4 (1, 2, 5, 9)	2 (23, 28)	—	1 (24)	—	—	—	—	10
3	Кількість вихідних днів	8	8	10	8	8	10	8	9	9	8	9	9	104
4	Кількість днів, робота в які не проводиться	10	8	11	8	12	12	8	10	9	8	9	9	114
5	Кількість робочих днів	21	20	20	22	19	18	23	21	21	23	21	22	251
6	Кількість днів, що передують святковим та неробочим, в які тривалість робочого дня (зміни) при 40-годинному тижні зменшується на одну годину (число місяця, в яке скорочується тривалість робочого дня)		—	1 (7)	1 (30)	1 (8)	1 (27)	—	1 (23)	—	—	—	1 (31)	6
Норма тривалості робочого часу, год.
7	при 40-годинному робочому тижні	168	160	159	175	151	143	184	167	168	184	168	175	2002
8	39-годинному робочому тижні	163,8	156	156	171,6	148,2	140,4	179,4	163,8	163,8	179,4	163,8	171,6	1957,8
9	38,5-годинному робочому тижні	161,7	154	154	169,4	146,3	138,6	177,1	161,7	161,7	177,1	161,7	169,4	1932,7
10	36-годинному робочому тижні	151,2	144	144	158,4	136,8	129,6	165,6	151,2	151,2	165,6	151,2	158,4	1807,2
11	33-годинному робочому тижні	138,6	132	132	145,2	125,4	118,8	151,8	138,6	138,6	151,8	138,6	145,2	1656,6
12	30-годинному робочому тижні	126	120	120	132	114	108	138	126	126	138	126	132	1506
13	25-годинному робочому тижні	105	100	100	110	95	90	115	105	105	115	105	110	1255
14	24-годинному робочому тижні	100,8	96	96	105,6	91,2	86,4	110,4	100,8	100,8	110,4	100,8	105,6	1204,8
15	20-годинному робочому тижні	84	80	80	88	76	72	92	84	84	92	84	88	1004
16	18-годинному робочому тижні	75,6	72	72	79,2	68,4	64,8	82,8	75,6	75,6	82,8	75,6	79,2	903,6

Заступник Міністра — керівник апарату В. КОЛОМІЄЦЬ