Які наслідки для підприємства буде мати нестягнення з працівника суми збитку, заподіяного підприємству (пошкоджений службовий автомобіль)? Які податки з можливого доходу працівника виникають в цьому випадку?

За шкоду, заподіяну підприємству, працівники несуть повну або обмежену матеріальну відповідальність. При цьому згідно КЗпП обов'язковою умовою покладення матеріальної
відповідальності на працівника є наявність його вини.

   

   У відповідності зі ст. 132 КЗпП за шкоду, заподіяну підприємству при виконанні трудових обов'язків, працівник, з вини якого заподіяно шкоду, несе матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середньомісячного заробітку. Тільки у випадках, передбачених ст. 134 КЗпП, працівника можна притягнути до повної матеріальної відповідальності.

   

   У постанові Пленуму ВСУ "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» від 29.12.92 р. № 14 роз'яснено, що під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, а також необхідність для підприємства провести витрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових відносин, грошові виплати. Згідно зі ст. 130 КЗпП неодержані прибутки на підставах, пов'язаних з неналежним виконанням трудових обов'язків (також як і інші неодержані прибутки) не можуть включатися до складу збитків, що підлягає відшкодуванню.

   

   Визначення розміру шкоди повинно проводитися з урахуванням правил, встановлених ст. 1353 КЗпП:

   

   - Якщо мало місце розкрадання, нестача або навмисне псування матеріальних цінностей, то розмір шкоди визначається за цінами, що діють у даній місцевості для відшкодування збитку;

   

   - У всіх інших випадках розмір заподіяної підприємству шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу за встановленими нормами.

   

   Покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника. Таке розпорядження має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди. При цьому стягнення шкоди з працівника має бути здійснено не раніше ніж через сім днів після повідомлення його про це. У разі незгоди працівника зі стягненням з нього суми збитку, трудовий спір із роботодавцем має бути вирішено в порядку, встановленому законодавством.

   

   Якщо передбачається відшкодування збитків у сумі, що перевищує середньомісячний заробіток, то таке відшкодування провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до суду (ст. 136 КЗпП).

   

   Таким чином, якщо:

   

   1) розмір відповідальності працівника, яка завдала збитків підприємству, визначений відповідно до вимог КЗпП;

   

   2) підприємство виконало процедуру стягнення шкоди з працівника, передбачену КЗпП (рішення про погашення збитку за рахунок підприємства прийнято у встановлені терміни з дня його виявлення);

   

   3) згідно з рішенням дирекції підприємства сума такого збитку підприємству працівником не відшкодовується, -

   

   то має місце звільнення працівника від обов'язкового згідно із законодавством відшкодування збитків.

   

   Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. № 5 (далі - Інструкція № 5), сума збитку, від внесення якої звільнили працівника, прямо не названа виплатою, що відноситься до фонду оплати праці, проте цілком може кваліфікуватися як виплата індивідуального характеру згідно з пп. 2.3.4 даної Інструкції. Крім того, така виплата не включена також в перелік інших виплат, що не відносяться до фонду оплати праці (розділ 3 Інструкції № 5). Тому, на нашу думку, більш обгрунтовано відносити суму збитку до фонду оплати праці працівника з включенням її в базу для обчислення єдиного соціального внеску згідно ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI.

   

   Вартість «Прощення» збитку (мова йде тільки про ту суму, яку підприємство мало право стягнути з працівника і справило для цього всі необхідні процедури, крім самого стягнення) обкладається ПДФО в силу пп. 164.2.1 ПКУ.

   

   Якщо працівник написав заяву з проханням утримати суму ПДФО з нарахованої йому основної заробітної плати, то коефіцієнт, передбачений п. 164.5 ПКУ, не застосовується, оскільки податок утримується із суми основної заробітної плати працівника, тобто не за рахунок підприємства.

   

   Суму «Прощення» шкоди слід вважати фондом оплати праці того місяця, в якому проведено його нарахування, незважаючи на те, що рішення дирекції підприємства про погашення збитку за рахунок підприємства прийнято в минулих періодах. Це випливає з пп. 1.6.2 Інструкції № 5. При цьому якщо сукупно сума заробітної плати за місяць нарахування і звільнена від сплати сума збитку перевищують граничну суму, з якої сплачується єдиний соціальний внесок, він обчислюється виходячи з установленого законодавством максимального розміру доходу, з якого сплачується внесок.

   

   У бухгалтерському обліку «Прощення» суму збитків, на нашу думку, не обов'язково відображати на рахунку 375 «Розрахунки по відшкодуванню завданих збитків», а також за кредитом рахунка 66 «Розрахунки за виплатами працівникам». Суму утриманих ПДФО та ЄСВ, які припадають на суму збитку, потрібно відобразити тими ж проводками, якими виробляється утримання ПДФО та ЄСВ з основної заробітної плати (Дт 66 Кт 641 і Дт 66 Кт 65). При цьому операція з ремонту пошкодженого працівником автомобіля відображається в обліку в порядку, передбаченому обліковою політикою підприємства.

   

   Підприємство також може показати в обліку операцію з визнанням шкоди, заподіяної працівником, і її «прощенню» розгорнуто. У такому випадку сума збитків, яка відповідно до законодавства може бути стягнута з працівника, відбивається проводками:

   

   Дт 375 Кт 631 (20, 661, 65 та ін) - відбита вартість робіт по відновленню автомобіля в межах суми відповідальності працівника;

   

   Дт 91 (92, 93, 94, 152) Кт 661 - нарахований ФОП працівника в частині ремонтних робіт, які повинні бути компенсовані працівником, але вироблених за рахунок підприємства;

   

   Дт 66 Кт 375.

   

   Інна Волянюк

   аудитор, АФ «номін Аудит»

   

   Дата підготовки 21.05.2012

За матеріалами: ЛІГА: ЗАКОН

За матеріалами: Блог "buhgalterforever"