Приватне підприємство є досить поширеним видом юридичної особи. Однак, незважаючи на те, що порядок створення, діяльності та припинення юридичних осіб закріплений в Цивільному та Господарському кодексах, законі «Про господарські товариства», в нормативно-правових актах, питання правового статусу саме приватного підприємства на законодавчому рівні залишається неврегульованим. Це призводить до того, що на практиці виникає багато спірних питань.
Відсутня ланка
Основною причиною проблем в діяльності приватних підприємств є те, що ЦК, на відміну від ГК, взагалі не містить такого поняття, як «приватне підприємство», і не відносить ПП до організаційно-правовій формі юридичних осіб. Так, відповідно до ч.2 ст.81 ГК «юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права». Стаття 83 ЦК зазначає, що «юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом», а також що «суспільства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі».
Таким чином, з наведених норм випливає, що цивільне право не виділяє приватне підприємство як окрему організаційно-правову форму юридичної особи.
Визначення поняття «приватне підприємство» дає ХК. Так, в ч.1 ст.113 сказано, що приватне підприємство - це «підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи ». Крім того, в ст.63 ГК передбачено, що підприємства, в залежності від форм власності, поділяються на такі види: приватні, колективної власності, комунальні, державні та змішаної форми власності.
Складність тлумачення
Через те що чинне законодавство не дає чіткого визначення терміну «організаційна форма юридичної особи», має місце двоякий підхід. Виходячи зі змісту ст.113 ГК, приватне підприємство є організаційною формою підприємства, хоча ГК і не виділяє такої організаційно-правової форми. Разом з тим ст.63 ГК визначає приватне підприємство як вид підприємства залежно від форми власності. Інших спеціальних норм, де було б дано визначення терміна «приватне підприємство», чинне законодавство не містить.
Важливим є положення ч.3 ст.81 ЦК, яке зазначає, що правовий статус юридичних осіб приватного права встановлюється даним кодексом. З цього випливає, що для визначення правового
статусу приватних підприємств необхідно застосовувати загальні положення про юридичну особу, які містяться в ЦК, і про підприємство, що містяться в ГК.
Однак на практиці приватні підприємства постійно плутають з господарськими товариствами, що є неприпустимим з юридичної точки зору.
Аналізуючи норми Цивільного та Господарського кодексів, слід зазначити, що приватне підприємство та господарське товариство дійсно мають схожі риси. ПП також діє на підставі статуту, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із найменуванням та ідентифікаційним кодом. Приватне підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи. Майно ПП становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі.
У той же час приватне підприємство має і важливі відмінності від господарського товариства. Наприклад, відсутні законодавчі вимоги, що стосуються розміру статутного фонду ПП. Це, звичайно, значно полегшує створення такого підприємства і ведення господарської діяльності, проте є тут і свої недоліки.
Відповідальність ПП
На практиці часто виникають питання про відповідальність приватного підприємства за своїми зобов'язаннями. Деякі фахівці вважають, що якщо під час створення НП був сформований статутний фонд, то відповідальність підприємства буде в межах цього фонду. Якщо ж він не був сформований, то засновники повинні відповідати за зобов'язаннями ПП всім своїм майном.
Це питання викликало чимало дискусій. Крапку в суперечці поставив Державний комітет з питань регуляторної політики та підприємництва, який у своєму листі від 13.03.2011 № 2571 дав роз'яснення по ряду питань, що стосуються діяльності ПП, зокрема відповідальності власників за зобов'язаннями підприємства.
У листі сказано, що відповідно до ч.3 ст.62 ХК підприємство, якщо інше не встановлено законом, діє на підставі статуту. А оскільки в законі відсутня спеціальна вказівка щодо приватних підприємств, можна зробити висновок: єдиним і обов'язковим для цього виду підприємств установчим документом є статут, який за своїм змістом повинен відповідати загальним вимогам, передбаченим ч.4 ст.57 ГК, а саме - містити відомості про найменування суб'єкта господарювання, «мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного капіталу та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству ».
Але головне те, що в зазначеному листі роз'яснено: приватне підприємство відповідає за своїми зобов'язаннями всім належним йому майном, на яке за законом може бути накладено стягнення. Власник не відповідає своїм майном за зобов'язаннями заснованого ним приватного підприємства, а підприємство не несе відповідальності за зобов'язаннями власника. Однак, як відомо, такі роз'яснення мають тільки рекомендаційний характер, а на законодавчому рівні питання відповідальності приватного підприємства залишається відкритим.
Також не врегульовано на законодавчому рівні порядок входу і виходу засновників з приватного підприємства. Тому якщо власник має намір залучати партнерів у своє підприємство, то реалізувати це буде досить проблематично.
Більш того, колізійні норми ГК вносять ще більше неточностей в правовий статус приватного підприємства. Так, з одного боку, ст.113 надає право ПП діяти на підставі приватної власності юридичної особи. В той же час в ст.62 зазначено, що підприємство не повинно мати у своєму складі інших юридичних осіб.
Отже, питання правового статусу приватних підприємств, порядку їх створення та діяльності підлягає більш чіткому законодавчому врегулюванню. Головне, щоб воно мало позитивні наслідки для суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали такий вид господарювання, як приватне підприємство.
№ 47 (1086) 24.11-30.11.2012
Галина Ткаченко
За матеріалами: zib.com.ua
Немає коментарів:
Дописати коментар