Влада Карпова в "Бухгалтерії" № 45 друкує статтю "Гривневі депозити юридичних осіб: тонкощі непростого обліку".
Серед іншого в статті розглядається і питання трактування суті активу, що відображає депозитний банківський вклад.
На думку автора, оскільки депозити не можуть бути використані для проведення розрахунків за поточними операціями, вони не повинні відображатися на рахунку 31.
Автор пропонує враховувати короткострокові депозити на рахунку 351, а довгострокові - на рахунку 143.
Визначаючи те, які суми можуть відображатися на рахунку 351, В. Карпова пише: "в міжнародній практиці до еквівалентів грошових коштів прийнято відносити депозити з терміном погашення до 3 місяців. У нас же, виходячи з положень п.17, 33,34 ПСБО -2 до них можна зарахувати депозити, розміщені на термін до 1 року ".
Коментар:
В принципі, якщо трактувати положення Інструкції за планом рахунків буквально, то з позицією автора важко не погодитися.
Багато бухгалтера на практиці воліють використовувати для обліку депозитів рахунок 314. Напевно, тим самим вони інтуїтивно коректують деяку значеннєву неузгодженість, властиву українському Плану рахунків.
Зверніть увагу: вітчизняний План рахунків змушує відносити еквівалент грошових коштів не на рахунок грошових коштів (рахунок 31), а на рахунку фінансових інвестицій (рахунок 35). Виглядає це досить дивно: адже на те й визначається власне еквівалентність грошовим коштам, щоб відповідні активи враховувалися разом з грошовими коштами. Тим більше, що на рівні звітності еквіваленти грошових коштів відображаються за однією статтею з грошовими коштами. Який же сенс враховувати еквіваленти грошових коштів на рахунку фінансових інвестицій? Фактично ми бачимо розрив між правилами обліку та звітності.
За матеріалами: gaap.in.ua
Немає коментарів:
Дописати коментар