Методи боротьби з ДПІ. Скарга в прокуратуру

Одним із завдань, яку я ставила перед собою при написанні циклу статей, умовно об'єднаних під назвою «Методи боротьби з ДПІ» було узагальнити та поширити досвід колег, які борються з податківцями на просторах України. Тому, з метою повторення (і закріплення вивченого матеріалу), а також з метою ознайомлення читача з досвідом колеги - наводжу нижче скаргу прокурору одного з районів Дніпропетровська, написану юристом, відомим під ніком Тремор.
      Ситуація була досить часто зустрічається: ДПІ не приймала звітність (подається в електронному вигляді). Юристом була написана нижчеприведена скарга. Ось як він коментує подальші події: «Мені було достатньо показати цей лист, і у зам нач. податкової різко відпало бажання вчити підприємство нормам податкового кодексу. Ситуація вирішилася приблизно за тиждень, хоча нерви нам попсували знатно.      ...      За допомогою пульсу податкової вдалося змусити податківців скасувати лист / рішення про "невізнання податкової звітності" у зв'язку з пропуском 5 денного строку відправки а також ініціювати проведення службового розслідування, позбавити премії інспектора і поч. відділу а також підняти питання про неповну службову відповідність (що в поточний час майже рівносильно звільненню). На відновлення звітності пішло 3 дні »....

№      від      Прокурору ….. району      м. Дніпропетровська        Скарга      на незаконні дії посадових осіб ДПІ у …. районі м. Дніпропетровська щодо створення перешкод для прийняття електронних податкових документів         ПП є середнім платником податків і у відповідності до п.49.4 ст.49 Податкового кодексу України (надалі - ПКУ) зобов’язане подавати податкову звітність у електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.      На виконання вимог п.49.4 ст.49 ПКУ, між ПП і Державною податковою інспекцією у …. районі м. Дніпропетровська (надалі - ДПІ) укладено договір про визнання податкових документів № від (надалі Договір).      На підставі зазначеного договору ПП зобов’язується подавати електронній формі з дотриманням встановленого порядку податкову звітність та податкові накладні, що підлягають реєстрації у відповідності до п.201.10 ПКУ, а ДПІ зобов’язується приймати і реєструвати зазначені електронні документи. З моменту укладання Договору і до 25.06.2012р. ДПІ приймалися електронні документи, що надсилалися ПП з використанням електронного цифрового підпису.      З 25.06.2012р. по даний час підприємством засобами електронного зв’язку для проведення реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - ЄРПН) було направлено наступні податкові накладні.        Зазначені документи не були прийняті та зареєстровані з посиланням ДПІ на те, що підприємство не знаходиться за своїм місцезнаходженням («стан 9»), а дію Договору призупинено. Слід зауважити, що державним реєстратором Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців не вносилося запису до про відсутність ПП за місцезнаходженням. 27.06.2012р. підприємство подало державному реєстратору реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу, про що ДПІ була терміново повідомлена.      Не зважаючи на це, ДПІ відмовилася відновити роботу програми прийняття електронної звітності, посилаючись на присвоєння підприємству «стану 9», незважаючи на те, що фактичних підстав для цього вона не мала.      У зв’язку із наведеним, 02.07.2012р. підприємство було змушене звернутися зі скаргою на незаконні дії ДПІ з неприйняття податкової звітності, подавши по «гарячій лінії» ДПС України усну скаргу (№ скарги). За наслідками розгляду зазначеної скарги безпідставно присвоєний підприємству «стан 9» було скасовано (актуальний «стан» платника – 0, «основний платник»). Про скасування «стану» телефонним дзвінком нас повідомив оператор «гарячої лінії» ДПС України.      Не зважаючи на наведене, ДПІ роботу шлюзу з прийняття податкової звітності не було поновлено.      З 02.07.2012р. підприємство щодня (повторно) зверталося за телефоном «гарячої лінії» ДПС України з повторними скаргами на незаконні дії ДПІ щодо блокування приймання електронних документів, проте такі звернення до припинення незаконних дій не призвели. За відсутності будь-яких законних та фактичних підстав ДПІ продовжує блокувати роботу програми подання електронної звітності та документів, причому у електронних квитанціях і надалі генерується наступне повідомлення: «Для платника податків заборонено прийом звітності по електронній пошті … можливо відсутній договір з ДПАУ». При цьому відомостей про розірвання Договору з будь-яких підстав ми не отримували.      Підстави «заборони прийому звітності по електронній пошті» нам також невідомі, і про причини такої «заборони» нас повідомлено не було.      З огляду на наведене вважаємо, що з боку ДПІ має місце систематичне блокування прийняття електронних податкових документів, а блокування реєстрації податкових накладних, надісланих ПП у електронній формі, носить умисний, протиправний і систематичний характер. Свою позицію пояснюємо наступним.      Згідно вимог п.201.10 ст.201 ПКУ, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.      При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.      …Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.      Таким чином, ПП зобов’язане реєструвати податкові накладні у ЄРПН у всіх випадках, коли сума такої накладної перевищує розмір, зазначений у п.2 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ. У випадку порушення цієї вимоги податкова накладна, видана ПП, вважатиметься недійсною і не надаватиме покупцю права на формування податкового кредиту за наслідками операції поставки.      У відповідності до пункту 6.3 Договору, договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо Платник податків подає до органу ДПС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей Договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів. Підпункт 6.4. Договору передбачає, що орган ДПС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації.Інших підстав для розірвання Договору зазначений документ не містить.      З огляду на відсутність задокументованого факту розірвання Договору з боку ДПІ та відсутність підстав для такого розірвання (на даний час усі відкриті ключі, видані підприємству, є дійсними, підприємство перебуває за місцем його реєстрації), Договір є чинним, а отже таким, що зобов’язує ДПІ приймати та реєструвати належно оформлені електронні податкові документи.      Порядок надіслання електронних податкових документів визначений Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, що затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008р. №233 (надалі - Інструкція).      Згідно пп.7.7 Інструкції, підставою для прийняття податкового документа в електронному вигляді є:      його відповідність затвердженому формату (стандарту);      підтвердження ЕЦП платника податків та його посадових осіб, підписи яких є обов'язковими для звітів в паперовій формі за умов, встановлених в статтею 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис";      чинність відповідного посиленого сертифіката ключа під час накладання ЕЦП (підтверджується за допомогою позначки часу, отриманої від акредитованого центру сертифікації ключів, або якщо до моменту одержання електронного документа строк дії відповідного сертифіката не був закінчений або відповідний сертифікат не був скасований/ блокований).      Інших підстав для прийняття електронних податкових документів (і, зокрема, податкових накладних, що реєструються у ЕРПН) Інструкція не передбачає.      Підпунктом 7.4 Інструкції встановлено, що перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним;      У відповідності до пп.7.6 Інструкції, якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.      Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.Аналогічні вимоги до посадових осіб органів ДПС ставить пп.21.1.1 п.21.1. ст.21 ПКУ.      З огляду на зазначене, а також на зміст отриманих ПП електронних квитанцій №1, документи (податкові накладні) подані на реєстрацію були сформовані без помилок та мали бути прийняті ДПІ без зауважень.      Не зважаючи на наведене вище, з 25.06.2012р. і по даний час ДПІ не виконує зобов’язання, передбачені п.1 і п.3.1 Договору, а прийняття електронних документів від ПП нею заблоковане.      Вищезазначені дії ДПІ та її посадових осіб спрямовані на вчинення протизаконного тиску на ПП та носять умисний та систематичний характер.      Вказаний тиск полягає у тому, що унеможливлення реєстрації податкових накладних фактично паралізує господарську діяльність підприємства, оскільки позбавляє його можливості виконати свій обов’язок щодо виписки податкових накладних, передбачений абз.1 п.201.10 ст.201 ПКУ. Блокування реєстрації податкових накладних у ЄРПН призводять до дискредитації ПП перед його контрагентами, які позбавлені можливості задекларувати податковий кредит за податковими накладними, незареєстрованими з вини ДПІ.      Крім наведеного, підприємство позбавлене можливості вчасно подавати податкову звітність. Оскільки ПП є середнім платником податків, подання ним зазначених декларацій на друкованих носіях п.49.4 ст.49 ПКУ не передбачена, а отже за відсутності можливості подати податкову звітність у встановлені ПКУ терміни, ПП може бути притягнуте до відповідальності за порушення термінів подання податкової звітності. Таким чином, ДПІ фактично провокує підприємство на вчинення податкового правопорушення, умисно наносячи шкоду його правам та законним інтересам.      У відповідності до ст.1,4,5 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. № 1789, Прокуратура України та її територіальні підрозділи виконують функції з нагляду за дотриманням законодавства України органами державної влади.      Відповідно до ст.19 зазначеного вище Закону, предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є: ... додержання законів про недоторканність особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі і гідності, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав;      … додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності.      Статтею 12 Закону «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду. Прокурор здійснює нагляд за додержанням вимог законодавства щодо порядку розгляду скарг всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами.      З огляду на наведене вище, розгляд заяв і скарг на порушення посадовими особами ДПІ вимог чинного законодавства, що спричинили позбавлення ПП законного права на визнання поданих підприємством податкових (звітних) документів перебуває у компетенції органів прокуратури.      Права органів прокуратури при виконанні покладених на неї функцій визначені ст.20 зазначеного вище Закону.      У відповідності до ст.22 Закону «Про прокуратуру», письмовий припис про усунення порушень закону вноситься прокурором, його заступником органу чи посадовій особі, які допустили порушення, або вищестоящому у порядку підпорядкованості органу чи посадовій особі, які правомочні усунути порушення.      Письмовий припис вноситься у випадках, коли порушення закону має очевидний характер і може завдати істотної шкоди інтересам держави, підприємства, установи, організації, а також громадянам, якщо не буде негайно усунуто. Припис підлягає негайному виконанню, про що повідомляється прокурору.      У відповідності до ст.24 Закону «Про прокуратуру», у разі порушення закону посадовою особою або громадянином прокурор, його заступник, залежно від характеру порушення закону, виносить мотивовану постанову про дисциплінарне провадження, провадження про адміністративне правопорушення або про порушення кримінальної справи щодо цих осіб.      Беручи до уваги зазначене вище, керуючись ст.1,4,5, 12, 19 Закону України «Про прокуратуру», просимо:      1. Провести перевірку відносно фактів, викладених у даній скарзі та у випадку їх підтвердження вжити заходів прокурорського реагування, передбачених Законом України «Про прокуратуру».      Додатки:      1. Договір про визнання електронних документів №…. від 25.07.2011р.;    2. Електронні квитанції №1 (надіслання податкової накладної для реєстрації у ЕРПН) у кількості 5 одиниць.      Директор ПП

По материалам: Блог Елены Жуковой на ЛИГА.Блоги

Узагальнююча податкова консультація щодо особливостей подання декларацій з податку на прибуток та сплати податку у 2013 році

Узагальнююча податкова консультація щодо особливостей подання декларацій з податку на прибуток та сплати податку у 2013 році

У зазначеній консультації вживаються такі скорочення:

Податковий кодекс України  – Кодекс;

Закон України від 05 липня 2012  року  № 5083-VI „Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні ” – Закон № 5083;

 

Форма Податкової декларації з податку на прибуток підприємства, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2011 №1213, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2011 за №1215/19953, – Декларація № 1213;

Форма Податкової декларації з податку на прибуток банку, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 21.12.2011 № 1683, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10 січня 2012 р. за  № 16/20329, – Декларація № 1683;

Форма Податкової декларації про результати спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, затверджена наказом Міністерства фінансів України 28.10.2011 № 1352, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11 листопада 2011 р. за № 1290/20028, –Декларація№ 1352;

Форма Податкової декларації з податку на доходи (прибуток) страховика, затверджена наказом ДПА України від 21.02.2011 № 97, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 21 березня 2011 р. за  № 376/19114, – Декларація № 97;

Форма Податкової декларації з податку на доходи (прибуток) страховика, затверджена наказом Міністерства фінансів України 22.06.2012 № 759, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19 липня 2012 р. за  № 1220/21532, – Декларація № 759;

Форма Розрахунку податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства, затверджена наказомДПА України від 24.01.2011 № 36, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14 лютого 2011 р. за № 188/18926, – Розрахунок № 36;

Форми Розрахунку оподатковуваного прибутку та податку на прибуток нерезидента, який провадить діяльність на території України через постійне представництво, на підставі складення відокремленого балансу фінансово-господарської діяльності та Розрахунку оподатковуваного прибутку та податку на прибуток постійного представництва нерезидента, що здійснюється органом державної податкової служби, затверджені наказом ДПА України від 28.02.2011  № 115, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 березня 2011 р. за N 399/19137, – Розрахунок №115.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Кодексу (з доповненнями, внесеними Законом №5083) платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Платники податку, які зареєстровані протягом звітного (податкового) року (новостворені), сплачують податок на прибуток на підставі річної податкової декларації за період діяльності у звітному (податковому) році без подання податкової декларації за звітні (податкові) періоди (календарний квартал, півріччя та дев'ять місяців) та не сплачують авансового внеску.

Платники податку, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний (податковий) період не перевищують 10 мільйонів гривень, та неприбуткові установи (організації) сплачують податок на прибуток на підставі податкової декларації, яку подають до органів державної податкової служби за звітний (податковий) рік, і не сплачують авансових внесків.

У разі якщо платник податку, який сплачує авансовий внесок, за підсумками I кварталу звітного (податкового) року не отримав прибутку або отримав збиток, він має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за I квартал. Такий платник податку авансових внесків у II – IV кварталах звітного (податкового) року не здійснює, а податкові зобов'язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік, яка подається до органу державної податкової служби в порядку, передбаченому Кодексом.

Платник податку, який за підсумками минулого звітного (податкового) року не отримав прибутку або отримав збиток, податкові зобов'язання не нараховував і не мав базового показника для визначення авансових внесків у наступному році, а за підсумками I кварталу отримує прибуток, має подати податкову декларацію за перше півріччя, три квартали звітного (податкового) року та за звітний (податковий) рік для нарахування та сплати податкових зобов'язань.

У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

При цьому дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому встановлено граничний строк подання річної податкової декларації за попередній звітний (податковий) рік, до місяця подання податкової декларації за поточний звітний (податковий) рік.

Згідно з пунктом 2 підрозділу 4 Розділу ХХ „Перехідні положення”  Кодексу (з доповненнями, внесеними Законом №5083) платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу, сплачують у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку в розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Наказом Міністерства фінансів України від 05.12.2012 №1281 затверджено зміни до форм податкових декларацій з податку на прибуток, які передбачають розрахунки авансових внесків у складі річних податкових декларацій.

Запитання 1: Який показник декларації з податку на прибуток береться до уваги для визначення доходу платника податку, що повинен сплачувати авансові внески?

Відповідь:для визначення доходу беруться до уваги такі показники декларацій з податку на прибуток:

для підприємств та відокремлених структурних підрозділів, що сплачують податок на прибуток самостійно – значення рядка 01 Декларації №1213;

для банківських установ – значення рядка 01 Декларації №1683;

для договорів про спільну діяльність – значення рядка 01 Декларації №1352;

для страхових організацій – сумарне значення рядків 01 та 05 Декларації № 759;

для постійного представництва нерезидента – значення рядка 01 Розрахунку №115;

для структурних підрозділів, що сплачують податок на прибуток  консолідовано, підприємств –значення рядка 01 Декларації №1213 головного підприємства, банківських установ – значення рядка 01 Декларації №1683 головного банку, страхових організацій – сумарне значення рядків 01 та 05 Декларації № 759 головної страхової компанії.

Запитання 2: Чи повинні сплачувати авансові внески у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року, платники податку, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, у декларації за 9 місяців 2012 року не перевищують 10 мільйонів гривень?

Відповідь: ні, не повинні.

Запитання 3: Які показники податкової звітності за 9 місяців 2012 року беруться до уваги для розрахунку 1/9 податку на прибуток та для сплати авансового внеску у січні – лютому 2013 року?

Відповідь: для розрахунку 1/9 податку на прибуток для сплати авансового внеску у січні – лютому 2013 року враховуються такі показники податкової звітності за 9 місяців 2012 року:

для підприємств – сумарне значення рядків 14 та 20 Декларації №1213;

для банківських установ – сумарне значення рядків 15 та 18 Декларації №1683;

для договорів про спільну діяльність – значення рядка 10 Декларації №1352;

для страхових організацій – сумарне значення рядків 13 та17 Декларації № 97;

для відокремлених підрозділів, що сплачують податок на прибуток  консолідовано, – сумарне значення граф 6 та 9 рядка 2 Розрахунку №36;

для постійного представництва нерезидента – значення рядка 09 Розрахунку оподатковуваного прибутку та податку на прибуток нерезидента, який провадить діяльність на території України через постійне представництво, на підставі складення відокремленого балансу фінансово-господарської діяльності, або значення рядка 08 Розрахунку оподатковуваного прибутку та податку на прибуток постійного представництва нерезидента, що здійснюється органом державної податкової служби.

Запитання 4: Які платники податку на прибуток не повинні сплачувати авансових внесків?

Відповідь:не повинні сплачувати авансові внески:

–  новостворені платники податку на прибуток;

– платники, що пройшли державну реєстрацію та взяті на облік як платники податку на прибуток в органах державної податкової служби протягом IV кварталу року, що передує звітному;

–  виробники сільськогосподарської продукції.

Відповідно до статті 155 та з урахуванням вимог п.209.6 ст.209 Кодексу для цілей оподаткування податком на прибуток до підприємств, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, належать підприємства, дохід яких від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва, вироблених ними на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, за попередній звітний (податковий) рік перевищує 50 відсотків загальної суми доходу;

–  неприбуткові установи (організації);

–  платники податків, у яких оподатковувані доходи за останній річний звітний податковий період є меншими або становлять 10 мільйонів гривень;

–  платники податку на прибуток, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період перевищують 10 мільйонів гривень і за підсумками такого звітного періоду не отримали прибутку або отримали збиток, податкові зобов'язання не нараховували і не мали базового показника для визначення авансових внесків у наступному році.

Якщо платники, у яких доходи за останній річний звітний податковий період перевищують 10 мільйонів гривень і які за підсумками такого звітного періоду не отримали прибутку або отримали збиток, і за I квартал наступного року отримують прибуток, вони повинні подати податкову декларацію за перше півріччя, три квартали звітного (податкового) року та за звітний (податковий) рік для нарахування та сплати податкових зобов'язань.

Запитання 5: Які платники податку на прибуток вважаються новоствореними в умовах дії Закону №5083?

Відповідь:для сплати авансових внесків розглядаються як новостворені платники, що пройшли державну реєстрацію та взяті на облік як платники податку на прибуток в органах державної податкової служби протягом року, у якому передбачена сплата авансових внесків.

Наприклад: Підприємство у 2013 році пройшло державну реєстрацію та взяте на облік як платник податку на прибуток у органі державної податкової служби. Таке підприємство вважається новоствореним та звільняється від сплати авансових внесків у 2013 році.

Запитання 6:Чи повинен платник податку, створений у III кварталі 2012 року, розраховувати та сплачувати авансові внески у січні – лютому 2013 року, якщо дохід такого платника за 2012 рік перевищує 10 мільйонів гривень?

Відповідь: ураховуючи те, що для такого платника податку звітним податковим періодом, за який він вперше подає податкову декларацію, є 2012 рік, то такому платнику авансові внески у січні – лютому 2013 року сплачувати не потрібно. Такий платник починаючи з березня 2013 року сплачує авансові внески, розраховані ним у декларації за 2012 рік.

Запитання 7: У які терміни сплачуються авансові внески?

Відповідь: авансовий внесок у січні та лютому 2013 року сплачується протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Враховуючи те, що 20 січня 2013 року – неділя,авансові внески сплачуються не пізніше 18 січня та 20 лютого 2013 року відповідно.

У подальшому, починаючи з березня 2013 року, авансові внески сплачуються не пізніше 30 числа звітного місяця.

Терміни сплати авансових внесків протягом січня 2013 року - лютого 2014 року наведено у таблиці:

місяць	граничний термін сплати
Січень 2013 року	18 січня 2013 року
Лютий 2013 року	20 лютого 2013 року
Березень 2013 року	29 березня 2013 року
Квітень 2013 року	30 квітня 2013 року
Травень 2013 року	30 травня 2013 року
Червень 2013 року	27 червня 2013 року
Липень 2013 року	30 липня 2013 року
Серпень 2013 року	30 серпня 2013 року
Вересень 2013 року	30 вересня 2013 року
Жовтень 2013 року	30 жовтня 2013 року
Листопад 2013 року	29 листопада 2013 року
Грудень 2013 року	30 грудня 2013 року
Січень 2014 року	30 січня 2014 року
Лютий 2014 року	28 лютого 2014 року

Податкове зобов’язання з податку на прибуток, визначене платником у податковій декларації за 2013 рік, підлягає сплаті не пізніше 11 березня 2014 року.

Запитання 8: Який порядок подачі декларації з податку на прибуток за 2012 рік та сплати податку, визначеного у річній декларації, платниками, що повинні сплачувати авансові внески у 2013 році.

Відповідь: податкова декларація з податку на прибуток за 2012 рік подається не пізніше 11 лютого 2013 року. Сума визначених у річній декларації зобов’язань з податку на прибуток сплачується не пізніше 19 лютого 2013 року.

Запитання 9: Чи є авансові внески, що сплачуються у січні та лютому 2013 року узгодженими сумами податкових зобов’язань?

Відповідь: так, є.

Нарахування авансових внесків за січень та лютий 2013 року в картках особових рахунків платників податку здійснюється в автоматизованому режимі.

Запитання 10: Який термін подачі річної податкової декларації з податку на прибуток?

Відповідь: податкові декларації за звітний рік подаються у терміни, передбачені для подання річної звітності - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Якщо платник податку на прибуток подавав податкові декларації з податку на прибуток за І квартал, півріччя, 9 місяців звітного року, то річну податкову декларацію за такий рік подає протягом 40 днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Запитання 11: Коли починається дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків у 2013 році?

Відповідь:дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків починається з березня 2013 року.

Податкове зобов’язання з податку на прибуток, визначене платником у податковій декларації за 2013 рік, зменшується на суму авансових внесків за період січень – грудень 2013 року.

Запитання 12:Чи має право платник податку, який виявив помилки у декларації з податку на прибуток за 2012 рік, що призвело до збільшення чи зменшення задекларованих зобов’язань з податку на прибуток, подати уточнену річну декларацію і змінити задекларовані зобов’язання та відповідно суми авансових внесків?

Відповідь: так, має.

При цьому, змінені в уточненій річній декларації зобов’язання змінюють (збільшують або зменшують) суми авансових внесків за всі періоди їх нарахування.

Крім того, у разі коли в уточненій декларації збільшується сума зобов’язань з податку на прибуток за 2012 рік, платник податку зобов’язаний сплатити суму недоплати та штраф відповідно до пункту 50.1 статті 50 Кодексу за кожен звітний період, термін сплати авансових внесків за яким на дату подання уточненої декларації настав.

Запитання 13: чи сплачуються авансові внески з податку на прибуток при виплаті дивідендів та чи утримується податок при виплаті доходів нерезидентів платниками податку, що сплачують авансові внески та подають річну декларацію?

Відповідь: авансові внески із податку сплачуються до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів відповідно до вимог пункту 153.3 статті 153 Кодексу.

При виплаті на користь нерезидентів доходів з джерелом їх походження з України відповідно до пункту 160.2 статті 160 Кодексу платники зобов'язані утримувати податок з таких доходів за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Запитання 14: Як платник, що сплачуватиме протягом 2013 року авансові внески з податку на прибуток при виплаті дивідендів, має враховувати суму такої сплати у зменшення зобов’язань (авансових внесків) з податку на прибуток протягом 2013 року?

Відповідь:авансові внески з податку на прибуток при виплаті дивідендів не зменшують зобов’язання (авансові внески) з податку на прибуток протягом 2013 року. Суми авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів зменшують податкові зобов’язання з податку на прибуток у декларації за 2013 рік.

Запитання 15:У якому порядку платник податку, що протягом 2013 року сплачуватиме авансові внески, повинен буде подавати до органу державної податкової служби звіт про виплачені доходи при здійсненні у звітному періоді виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України?

Відповідь: враховуючи те, що такий звіт подається платником у складі декларації (додаток ПН „Розрахунок суми податків, які утримуються при виплаті доходів (прибутків) нерезидентам за звітний (податковий) період), платник податку, що сплачує авансові внески, подає такий розрахунок (звіт) у складі річної декларації за підсумками 2013 року.

Запитання 16: Який порядок сплати податку на прибуток у 2013 році підприємствами, що з 1 січня 2013 року або пізніше переходять зі спрощеної системи оподаткування (єдиного або фіксованого сільськогосподарського податку) на загальну систему оподаткування?

Відповідь: такі платникисплачують податок на прибуток на підставі податкової декларації, яку подають до органів державної податкової служби за 2013 рік і не сплачують авансових внесків у 2013 році.

Запитання 17: Чи має право платник податку використовувати надміру сплачені кошти з податку на прибуток у сплату авансових внесків?

Відповідь: при розрахунку узгодженої суми грошових зобов’язань в цілях сплати авансових внесків з податку на прибуток надміру сплачені суми цього податку не враховуються.

При цьому, надміру сплачені суми податку можуть бути повернені відповідно до вимог статті 43 Кодексу.

Запитання 18: Чи має право платник, який сплачує авансові внески, та за підсумками I півріччя чи 9 місяців звітного (податкового) року не отримав прибутку або отримав збиток, подати податкові декларації за ці періоди та не сплачувати авансові внески?

Відповідь: ні, не має.

Запитання 19:що відбудеться з авансовими внесками сплаченими у січні та лютому 2013 року у розмірі 1/9 нарахованої до сплати суми податку на прибуток за 9 місяців 2012 року платником, який за підсумками 2012 року  не отримав прибутку або отримав збиток?

Відповідь: такі авансові внески будуть враховані у зменшення податкових зобов’язань з податку на прибуток у декларації за 2013 рік .

Директор Департаменту оподаткування

юридичних осіб                                                                                Л.Г. Павелко

Затверджено Наказ ДПС України від  21.12.2012 №1171

Узагальнююча податкова консультація з питань забезпечення єдиного підходу до застосування штрафних санкцій

Узагальнююча податкова консультація з питань забезпечення єдиного підходу до застосування штрафних санкцій

Конституція України як правовий акт з найвищою юридичною силою, закріплюючи принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України), послідовно проводить принцип верховенства закону у системі нормативно-правових актів.

Конституційний правовий порядок у сфері оподаткування ґрунтується на положеннях частини першої статті 67, згідно з якою кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законами. Кожному гарантується право знати свої

права та обов’язки (ст. 57 Конституції України), кожен зобов’язаний неухильно дотримуватися Конституції України та законів України, незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності (ст. 68 Конституції України).

Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену Податковим кодексом України (далі – Кодекс) та іншими законами України (п.109.2 ст.109 Кодексу).

Кодексом визначено такі види юридичної відповідальності за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи як: фінансова; адміністративна; кримінальна.

При цьому податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

До осіб, які притягаються до відповідальності за вчинення правопорушень у зазначеній сфері згідно зі статтею 110 Кодексу належать: платники податків; податкові агенти; та/ або посадові особи  платників податків, податкових агентів.

Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з Кодексом та іншими законами, у т.ч. у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Притягнення до фінансової відповідальності платників податків за порушення законів з питань оподаткування, іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до статті 112 Кодексу не звільняє їх посадових осіб за наявності відповідних підстав від притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності.

           Запитання 1: Чи враховуються порушення, вчинені платником податків до набрання чинності Кодексом та виявлені після 1 січня 2011 року при визначенні повторності та відповідно застосуванні більш жорсткої штрафної санкції (50 відсотків).

            Відповідь:  Ні, не враховуються.

Нормами статей 117, 119–121, 123, 127–128 Кодексу передбачено застосування санкцій за повторне порушення платниками податків  податкового законодавства.

         Зокрема, пунктом 123.1 статті 123 Кодексу передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному визначеніконтролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування, тобто вчиненні порушення протягом 1095 днів накладається штраф у розмірі 50 відсотків.

При застосуванні частини другої пункту 123.1 статті 123 Кодексу слід врахувати положення статті 58 Конституції України, згідно із якою Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, повторність застосовується лише до тих відносин, що мали місце під час дії цієї норми.

Таким чином, повторним порушенням для цілей розуміння цієї статті є, нарахування податкових зобов’язань за порушення податкового законодавства які мали місце з 1 січня 2011 року. Нарахування податкових зобов’язань при проведенні перевірок після 01.01.2011 за порушення, здійснені до 1 січня 2011 року, не враховуються при визначенні повторності правопорушення.

Слід зауважити, що підвищені розміри штрафів у разі повторного виявлення податкових порушень (50%) застосовується не за сам факт виявлення будь-яких порушень, а за повторне вчинення діянь та обставин, передбачених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Кодексу.

Таким чином, повторність визначення контролюючим органом протягом 1095 днів суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість застосовується в розрізі кожного окремого з податкових порушень (однотипне порушення), передбачених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Кодексу.

         Запитання 2: Чи передбачена відповідальність за несвоєчасну сплату авансового внеску з єдиного податку ФОП – платником ЄП у 2012 році?

             Відповідь.Так.

Згідно з пунктом 122.1 статті 122 Кодексу, несплата (неперерахування) фізичною особою – платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.

Абзацом другим пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень визначено штрафні санкції до платників єдиного податку за порушення у 2012 році порядку обчислення, правильності заповнення податкових декларацій платника єдиного податку та повноти сплати сум єдиного податку платниками не застосовуються.

Аналіз вищезгаданих норм податкового законодавства свідчить, що пункт 122.1 статті 122 Кодексу, застосовується в разі несплати (неперерахування) податку, а пункт 7 підрозділу 10 розділі ХХ Перехідних положень, обмежує застосування штрафних санкцій за порушення порядку обчислення, правильності заповнення податкових декларацій та повноти сплати сум єдиного податку.

Чітко визначеного поняття «повнота сплати сум єдиного податку» ні Кодексом, ні іншим податковим законодавством не передбачено, але його приписами розмежовується поняття: своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплата (наприклад: підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Кодексу).

За результатами аналізу приписів Кодексу під своєчасною сплатою слід розуміти сплату узгодженої суми грошового (податкового) зобов'язання та/або авансових внесків з відповідних податків протягом строків, визначених цим Кодексом. У статті 31 Кодексу закріплено загальне поняття строку сплати та несвоєчасної сплати податку. Також строки сплати податкового зобов'язання встановлюються в статті 57 Кодексу.

З огляду на наведене  під поняттям «повна сплата» законодавець розуміє  сплату податку у повному обсязі (стаття 38 Кодексу) – стовідсоткову сплату податку. Отже, за несвоєчасну сплату (неперерахування) фізичною особою – платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 Кодексу, авансових внесків єдиного податку застосовується відповідальність, передбачена статтею 122 Кодексу.

         Запитання 3: Чи передбачена відповідальність платників  податку на прибуток за неподання фінансової звітності та чи складають контролюючі органи протоколи про адміністративні правопорушення?

       Відповідь.  Відповідно до пункту 46.2 статті 46 Кодексу платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність (крім малих підприємств) у порядку, передбаченому для подання податкової декларації.

         Платники податку на прибуток, малі підприємства, віднесені до таких відповідно до Господарського кодексу України, подають разом з річною податковою декларацією річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації.

         У складі фінансової звітності платник податків зазначає тимчасові та постійні податкові різниці за формою, встановленою Міністерством фінансів України.

         Неподання фінансової звітності, внесення неправдивих даних до фінансової звітності згідно зі статтею 164 прим.2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) тягнуть за собою накладення штрафу від восьми до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

         Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одно з зазначених порушень, тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

КУпАП не передбачено право органів державної податкової служби складати протоколи про адміністративні правопорушення за неподання або несвоєчасне подання фінансової звітності платниками податків, але положеннями статті 234 прим. 1 КУпАП встановлено, що органи державної контрольно-ревізійної служби в Україні (з 23.11.2011 органи державної фінансової інспекції) розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов’язані з порушенням законодавства з фінансових питань (стаття 164 прим.2), порушенням порядку припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця  (частини  третя – сьома статті 166 прим. 6).

З урахуванням викладеного до платників податків у випадку неподання фінансової звітності передбачено адміністративну відповідальність.

Органи державної фінансової інспекції мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення на підставі статті 164 прим.2 КУпАП у випадках неподання фінансової звітності підконтрольними їй установами та суб’єктами господарювання.

        Запитання 4:  Які випадки підпадають під визначення нецільового використання відповідно до вимог статті 209 Кодексу з метою застосування штрафної санкції, визначеної пунктом 123.2 статті 123 Кодексу та чи можна її застосовувати самостійно?

        Відповідь. Пунктом 209.2. статті 209 Кодексу встановлено, що згідно зі спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку – для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Нормами пункту 123.2. статті 123 Кодексу визначено, що використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов'язкового платежу) додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, – тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів (обов'язкових платежів), що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування.

          Тобто штрафна санкція застосовується за використання платником податків сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання податкової пільги не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання, зокрема, останні не направлені:

-         на відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів (визначення останніх наведено у підпункті .209.15.1),

-         на інші виробничі цілі (при наявності залишку), додатково до санкцій передбачених у пункті 123.1 статті 123 Кодексу.

         Питання 5: Чи вважатиметься порушенням цільового використання коштів випадок коли,  с/г підприємство задекларувало суму до сплати на спецрахунок  у розмірі 2000 гривень, а фактично сплатило 3000 гривень та використало їх за цільовим призначенням ?

           Відповідь.Ні.

         Відповідно до положень пункту 123.2 статті 123 Кодексу штрафна санкція застосовується за використання платником податків сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання податкової пільги не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання.

        Запитання 6:  С/г підприємство занизило суму ПДВ у декларації з ПДВ (скороченій), яка мала бути перерахована на спецрахунок, задекларувавши до сплати 3000 гривень, а фактично (за результатами документальної перевірки)  має сплатити 4000 гривень. Чи вважатиметься цей факт порушенням цільового використання коштів і якщо так, то які санкції будуть застосовані?

           Відповідь.Ні,  такі дії не вважатимуться порушенням цільового використання коштів.

Відповідно до положень пункту 123.2 статті 123 Кодексу штрафна санкція застосовується за використання платником податків сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання податкової пільги не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання.

         Таким чином, до платника будуть застосовані штрафні санкції передбачені пунктом 123.1 статті 123 Кодексу. Визначена сума грошового зобов’язання  за результатами такої перевірки підлягатиме сплаті до державного бюджету.

        Запитання 7:  Чи будуть нараховані с/г підприємству, у  випадку оплати ним вартості послуг, не пов`язаних із його діяльністю, зі спецрахунку  на суму 2000 гривень, штрафні санкції?

            Відповідь.

Використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов'язкового платежу) додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, - тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів (обов'язкових платежів), що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги.

Таким чином, до платника будуть застосовані штрафні санкції передбачені пунктом 123.1 та 123.2 статті 123 Кодексу.

      Запитання 8: Які штрафні санкції передбачені за порушення встановлених законодавством строків зберігання документів з питань обчислення і сплати податків та зборів?

       Відповідь. Відповідно до пункту 44.3 статті 44 Кодексу, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті (первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством), а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання – з передбаченого Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі ліквідації платника податків документи, визначені у пункті 44.1 статті  44 Кодексу, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів, що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.

         Якщо платником податків не забезпечено зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи (у разі її неподання – з передбаченого Кодексом граничного терміну подання такої звітності–1095 дня) та/або не надано ним контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених Кодексом, – такий платник податків сплачує штраф у розмірі 510 гривень згідно з пунктом 121.1 статті 121 Кодексу.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

        Запитання 9: Який порядок застосування пункту 11 підрозділу 10 розділу XX Кодексу?

При вирішенні питання про застосування передбачених статтею 123 та іншими нормами Кодексу штрафних санкцій за порушення податкового законодавства, вчинені до 1 січня 2011 року, тобто до набрання чинності Кодексом, але виявлені контролюючими органами після вказаної дати, слід виходити з такого.

          До 6 серпня 2011 року, тобто до набрання чинності Законом України від 7 липня 2011 року №3609-VI „Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України” (далі - Закон 3609-VI), Кодекс не містив положень, які б регулювали порядок застосування штрафних санкцій, передбачених Кодексом, до правопорушень, вчинених до 1 січня 2011 року.

Із 6 серпня 2011 року підрозділ 10 розділу XX „Перехідні положення” доповнено, зокрема, пунктом 11. Відповідно до зазначеної норми штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу), а відтак цим приписом було запроваджено зворотну дію норм Кодексу в часі.

 Отже, з дати набрання чинності Законом 3609-VI штрафні санкції за податкові правопорушення, вчинені до набрання чинності Кодексом, але виявлені після 1 січня 2011 року, застосовуються згідно з приписами пункту 11 підрозділу 10 розділу XX Кодексу.

Крім того, за змістом наведеного пункту до податкових правопорушень незалежно від дати їх вчинення застосовуються штрафні санкції в розмірах, визначених Кодексом на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій з урахуванням того, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Директор Департаменту правової роботи                                В.В. Кочкаров

Затверджено наказом ДПС України від „22”.11.2012 №1046/478