Інвалютний внесок до статутного капіталу: бути чи не бути курсовим різницям

Інвалютний внесок до статутного капіталу: бути чи не бути курсовим різницям

Нерезидент вносить інвалюту до статутного капіталу підприємства. Частина коштів була внесена відразу, а решту внесуть пізніше. Чипотрібно визначати курсові різниці за заборгованістю учасника?

Відповідь: Статутний капітал підприємства в бух­обліку відображається на рахунку 40 «Статутний капітал». Сальдо на цьомурахунку повинно відповідати розміру статутного капіталу, який зафіксовано в установчих документах підприємства.

Поки засновники (учасники) не внесли свої частки до статутного капіталу (або внесли лише частково), на рахунку 46 «Неоплаченийкапітал» «висить» така заборгованість. Фактично це різниця між сумою статутного капіталу та сумою, уже внесеною засновниками(учасниками).

Заборгованість засновників (учасників) госптовариства за внесками до статутного капіталу відображається за дебетом рахунка 46. Апогашення такої заборгованості — за кредитом.

Під час внесення інвалюти до статутного капіталу вона перераховується в гривні за курсом НБУ, який діяв на дату визнання власногокапіталу (п. 5 П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів»).

Вважаємо, що за заборгованістю засновників (учасників) визначати курсові різниці не потрібно. Пояснимо.

Позиція Мінфіну України була висловлена в листі від 20.08.2012 р. № 31-08410-07-25/20605, де внесок до статутного капіталупідприємства, зафіксований у статутних документах, не підлягає переоцінці у зв’язку зі зміною курсу інвалют. Та це й зрозуміло. А отстосовно заборгованості засновника прозвучала така фраза: « В бухгалтерському обліку курсові різниці за зобов’язаннями нерезидентівз внесків до статутного капіталу підприємства, які мають бути здійснені в іноземній валюті, підлягають перерахунку звикористанням валютного курсу на дату балансу ».

Тобто мінфінівці вважають, що за заборгованістю засновників в інвалюті потрібно визначати курсові різниці. Ця позиція обумовленатим, що Мінфін вважає таку заборгованість монетарною статтею. І якщо в П(С)БО 21 про це ані слова, то МСБО 21 «Вплив змін валютнихкурсів» таку заборгованість визнає монетарною статтею (див. п. 16 МСБО 21).

Так, підприємствам, які складають фінзвітність за міжнародними стандартами, визначати курсові різниці таки доведеться. Рештапідприємств (які керуються національними стандартами) курсові різниці можуть не визначати. Такий висновок випливає із того, що заП(С)БО 21 перерахунку підлягають лише монетарні статті в інвалюті. Цей же стандарт і дає їм визначення. Це статті балансу про грошовікошти, а також про такі активи й зобов’язання, які будуть отримані чи сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів(абз. 6 п. 4 П(С)БО 21). Водночас усі інші статті автоматично вважаються немонетарними (абз. 7 п. 4 П(С)БО 21).

Неоплачений капітал є статтею власного капіталу. А така стаття не є ані статтею про грошові кошти, ані про активи, ані прозобов’язання. Тому заборгованість за інвалютним внеском не є монетарною статтею. Відповідно, обов’язку визначати курсові різниці невиникає.

Водночас під час погашення засновником (учасником) заборгованості інвалюта перераховується в гривні. Це відбувається за курсом НБУ, що діяв на дату зарахування коштів до банку.

Зверніть увагу!

Валютні курси на дату визнання капіталу та дату оплати можуть дещо відрізнятися. Так, якщо курс виріс, то різниця визнаєтьсяіншим доходом від звичайної діяльності (Дт   46 Кт 746 ), а якщо знизився — іншими витратами від звичайної діяльності (Дт   977Кт 46 ).

Позиція податківців неоднозначна. У консультації в ЄБПЗ (підкатегорія 110.13) контролери чітко зазначили: «не внесена до статутного фонду іноземна валюта як монетарна стаття балансу (грошові кошти, які будуть отримані у фіксованій сумі грошей),підлягає перерахунку». Однак Узагальнююча податкова консультація щодо визначення курсових різниць від перерахунку операцій віноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти, затверджена наказом ДПСУ від 05.07.2012 р. № 574 говорить протилежне, апелюючидо бухобліку (зокрема, до П(С)БО 21). Тож якщо підприємство застосовує національні стандарти бухгалтерського обліку, то ні вбухгалтерському, ні в податковому обліку піклуватися про курсові різниці за інвалютною заборгованістю засновників не варто. А от тим, хтоперейшов на міжнародні стандарти, доведеться розраховувати їх із відповідними наслідками в податковому обліку.

Ірина ЛІТВІНЧУК,

бухгалтер-експерт
газети «Інтерактивна бухгалтерія»