Податковий кредит при імпорті безоплатно отриманого товару: «Послідовність? Ні, не чули »

Податковий кредит при імпорті безоплатно отриманого товару: «Послідовність? Ні, не чули »


Очевидно, що поняття «послідовність» може служити не тільки цілям бухобліку, але і для характеристики (як правило, позитивною) окремої особистості або організації. Сумнівів також не викликає, що охарактеризувати подібним чином можна далеко не всіх. Однак, на жаль, нерідко це стосується і тих, від кого наявність названого якості повинно вимагатися в першу чергу в тому числі ДПСУ. Останні
роз'яснення податкового відомства з питання імпорту безоплатно отриманого товару лише підтверджують цей висновок.

Віталій смердів, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»



Документ статті

ПКУ - Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.



I. Коротка історія питання

Динаміку змін думки ДПСУ до відбиття податкового кредиту при імпорті безоплатно отриманих товарів краще всього представити в розрізі двох головних «податкових епох»:

1) докодексний період (до 01.01.2011 р.) - в даному періоді підхід податківців до розглянутого питання не був стабільним. При цьому зупинилися вони на те, що податковий кредит в подібній ситуації відображати не можна (на тій підставі, що отриманий товар нібито не можна вважати набутим), з чим ми, звичайно, не погоджувалися (див. п. 2 листа ДПАУ від 07.11.2007 р . № 22703/7/16-1117 / / «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 15, с. 6, п. 2 листа ДПАУ від 08.08.2007 р. № 3955/Т/16-1515-20 / / «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 70, с. 3);

2) після набрання чинності ПКУ (з 01.01.2011 р.) - спочатку податківці зайняли свою останню докодексную позицію, відстоюючи її тими ж доводами (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 84), проте потім вони змінили своє думку на протилежну, зокрема, дозволивши формувати податковий кредит * за умови використання таких товарів в оподатковуваних поставках у межах господарської діяльності (див. лист ДПСУ від 27.03.2012 р. № 5434/6/23-50.0114), а також, додамо від себе, при підтвердженні імпорту митною декларацією. Зараз же їх погляди знову змінилися.

* В тому числі при безкоштовному отриманні запчастин від нерезидента у формі гарантійної заміни (див. п. 24 листа ДПСУ від 25.10.2011 р. № 4261/6/15-3415-04 / / «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 93, с. 6).



II. Думка ДПСУ в даний час і його критика

У діючій на даний момент консультації в Єдиній базі податкових знань (розділ 130.31) ДПСУ повернулася до підходу про неможливість відображення податкового кредиту. При цьому, незважаючи на те що «хороші» листи з цього питання (див. вище) ще не відкликані, податківці, найімовірніше, будуть віддавати пріоритет більш свіжим і фіскальним роз'ясненням **.

** Тим більше що листи та консультації в Єдиній базі податкових знань за своєю юридичною силою рівнозначні. Інша справа, якби у свій час податківці закріпили свою ліберальну позицію узагальнюючої податковою консультацією ...

Ми вважаємо, що висновок контролерів не тільки несправедливий (при такому підході платник, сплачуючи «імпортний» ПДВ, не вправі компенсувати його збільшенням податкового кредиту, що особливо невигідно при його подальшому продажі), але і неправомірне. Уявімо основні аргументи.

Почнемо з того, що оборот по п.п. «А» п. 198.1 та п. 198.3 ПКУ «у тому числі» свідчить про те, що імпорт товару необхідно розглядати в якості однієї з форм придбання. При цьому, на думку ДПСУ, даний факт є основною перешкодою для відображення податкового кредиту: нібито якщо мова йде про придбання, то воно має бути оплатним. У той же час ми з подібним підходом готові посперечатися. Справа в тому, що визначення придбання, на відміну від визначення продажу, в ПКУ не прописано. У свою чергу, до останньої п.п. 14.1.202 ПКУ відносить і безкоштовну передачу товару. Таким чином, оскільки на протилежному боці продажу товару завжди знаходиться його придбання, можемо зробити висновок, що придбанням товару повинно вважатися і його безкоштовне отримання. Однак зауважте: представлена ​​аргументація підходить лише для імпорту, в той час як при безкоштовному отриманні товару в Україні на неї посилатися не можна. Обумовлено це тим, що податковий кредит складається із сум нарахованого / сплаченого ПДВ (п. 198.3 ПКУ). При цьому якщо під час імпорту безоплатно отриманого товару платник сплачує суму ПДВ до бюджету, то при безкоштовному отриманні товару в Україні подібної сплати / нарахування (в даному випадку постачальнику) немає.

На додаток до сказаного: ваги ліберальному підходу додає той факт, що операція з отримання послуг від нерезидента (так званий імпорт послуг) дозволяє відображати податковий кредит у тому числі і при її безкоштовності (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 14 ). Такий стан справ справедливим не назвати, особливо якщо враховувати, що подібна різниця в оподаткуванні викликана не стільки відмінностями в економічному змісті даних операцій, скільки невдалими формулюваннями ПКУ.



III. Як поступити?

Платникам податків, які зіткнулися з імпортом безоплатно отриманого товару, можемо запропонувати наступні варіанти дій:

1) відобразити податковий кредит - даний варіант, найімовірніше, призведе до суперечки з податківцями. Розв'язати його на свою користь можуть допомогти аргументи, представлені вище. На податкову службу вони навряд чи подіють, тому в такому випадку необхідно готуватися відстоювати свої права в суді - при цьому, виходячи з судової практики, у платника є всі шанси одержати рішення на свою користь (див. постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012 р. у справі № 2а/1770/4859/2011, ухвала Рівненського окружного адміністративного суду від 08.06.2012 р. у справі № 2а/1770/1517/2012). Одночасно з цим варто відзначити: якщо в періоді ліберального підходу ДПСУ до цього питання платник встиг обзавестися індивідуальної податковою консультацією, контролери не зможуть застосувати до нього штрафні санкції (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 15, с. 44), що, однак, не стосується донарахування ПДВ та пені *;

2) змінити договори, відповідно до яких товар виходить безкоштовно, на оплатним, але за символічною вартістю - в такому випадку платник зможе безпроблемно збільшити податковий кредит (зрозуміло, при дотриманні інших умов для його відображення);

3) змиритися з думкою податківців і не відображати податковий кредит - найбільш простий і безризиковий, але витратний підхід.

* Хоча щодо пені в НКУ є аргументи і для її ненарахування: справа в тому, що п. 53.1 ПКУ говорить про неможливість застосування до платника відповідальності, в той час як п. 111.2 ПКУ відносить до неї і пеню. Проте попереджаємо, що у податківців є формальні підстави і для зворотних висновків.

Видання «Податки та бухгалтерський облік»