Спрощена система оподаткування, обліку та звітності в Україні ось уже понад 10 років залишається дуже популярною для представників малого бізнесу, як для юридичних, так і для фізичних осіб. Однак, незважаючи на простоту обліку, деякі норми законодавства для єдиноподатників залишаються неоднозначними. Так, п. 291.6 статті 291 Податкового Кодексу України (далі ПК) свідчить про те, що платники єдиного податку повинні
здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та / або безготівковій). Аналогічна вимога містилася і в Указі Президента України від 03.07.98 р. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», (далі Указ), який діяв до набуття чинності ПК. І хоча деякі норми цього Указу зазнавали змін, вимога щодо грошової форми розрахунків залишалося колишнім. Єдиною відмінністю щодо вимог за формою розрахунків між Указом Президента і Податковим Кодексом є те, що до 01.01.2012 на фізичних осіб-підприємців ця вимога не поширювалося. З моменту набрання чинності розділу ХIV НК вимога грошової форми розрахунків стало поширюватися абсолютно на всіх єдиноподатників: і юридичних і фізичних осіб. Спробуємо розібратися з деякими питаннями, що виникають в процесі діяльності у спрощенців у зв'язку з вимогами п.291.6 НК і п.1 Указу.
Внесок до статутного фонду майном
Ситуація 1. Інвестор - єдиноподатник здійснює внесок до статутного фонду майном. Відповідно до п. п. 14.1.81 ПК інвестиції-це господарські операції, що передбачають придбання основних засобів, нематеріальних активів, корпоративних прав та / або цінних паперів в обмін на кошти або майно. Внесення майна в обмін на корпоративні права є прямою інвестицією. Таким чином, інвестор, передаючи до статутного фонду емітента майно, отримує в обмін корпоративні права. Т.е має місце негрошова форма розрахунків, що прямо заборонено НК для єдиноподатника. Тут необхідно зробити маленьку застереження: розглянуте заборона не стосується єдиноподатника-інвестора фізичної особи, оскільки інвестором виступає громадянин, а не суб'єкт підприємницької діяльності. Юридична особа єдиноподатник до статутного фонду інвестованого підприємства вносити майно не може.
До 01.01.2012 року, під час дії Указу, дана ситуація виглядала аналогічно, тобто передача майна єдиноподатником - юрособою до статутного фонду в обмін на корпоративні права прирівнювалася до бартеру.
Ситуація 2. Юридична особа - єдиноподатник отримує до статутного фонду майно від інвестора. Така ситуація цілком можлива з двох причин. По-перше, відповідно до п. 292.11 п.8 НК, сума коштів і вартість майна, внесені засновниками або учасниками платника єдиного податку до статутного капіталу такого платника, не включається до складу доходу. Таким чином, законодавець дає зрозуміти законність і можливість отримання майна в якості внеску до статутного фонду єдиноподатника. По-друге п. 291.6 забороняє здійснювати негрошові розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги). Передача корпоративних прав не може вважатися відвантаженням товарів, робіт або послуг, т. е дана ситуація під заборону не потрапляє. З упевненістю можна сказати, що і до 2012 року дана ситуація також була можлива. І хоча діяв Указ спеціальної норми з приводу внеску до статутного фонду не мав, у п. 1 Указу говорилося про заборону негрошових розрахунків за відвантажену продукцію, а емітування корпоративних прав не може вважатися відвантаженням продукції.
Розрахунок векселями
Можливість проводити розрахунки юридичними особами єдиноподатниками з використанням векселів має давню історію. Ще під час дії Указу, Податкове відомство неодноразово давало роз'яснення з цього приводу, причому висновки в своїх консультаціях були самими різними. Так, наприклад, ДПАУ в листі від 15.05.2000г. № 6562/7/15-1317 робила висновок про можливість розрахунку векселем за поставлену продукцію: «При надходженні коштів за виданий вексель у разі його погашення (реалізації) дана сума враховується при нарахуванні єдиного податку за датою надходження коштів на розрахунковий рахунок або ( та) в касу суб'єкта підприємницької діяльності. Якщо кошти за виданий вексель не будуть сплачуватися на розрахунковий рахунок або в касу суб'єкта малого підприємництва, а сума, на яку видано вексель, буде погашатися товаром, то така операція вважається бартерною і не може застосовуватися при спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності ». Таким чином, головна умова, на думку автора листа-це погашення виданого векселя коштами. Висновок про можливість застосування векселі єдиноподатником міститься також у листі Професійної асоціації реєстраторів і депозитаріїв від 01.04.2003 р. № 139-01/03. А ось вже пізніше, в Узагальнюючому податковому роз'ясненні щодо окремих питань застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності зі сплатою єдиного податку суб'єктами малого підприємництва - юридичними особами, затвердженого наказом від 07.04.2010г. № 224, ДПАУ зазначила про неможливість застосування векселів єдиноподатниками юридичними особами. На сьогоднішній день позиція Головною Податкової Служби України (ДПС) у відношенні застосування векселів спрощенцями не помінялася. В єдиній базі податкових знань на питання про можливість застосування векселів при відвантаженні товару, ДПС вказує про неможливість застосування векселя єдиноподатником.
Ознайомившись з позицією податкової та враховуючи реалії сьогодення, навряд чи платник податків ризикне використовувати вексель при відвантаженні товарів, робіт, послуг. Швидше за все, свою позицію йому доведеться відстоювати в суді. А якщо це вже сталося, або в застосуванні векселі є необхідність, законодавчі аргументи на захист можливості застосування векселя таки є, і, на мій погляд, досить серйозні. Які ж це аргументи? Відразу варто обмовитися, що мова йде про векселі власної емісії покупця. Тобто продавець - єдиноподатник відвантажив товар, виконав роботи, надав послуги, а покупець на суму заборгованості виписав вексель. У разі передачі чужого векселя за індосаментом, буде мати місце бартер.
Відповідно до статей 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» № 3480 - IV від 23.02.2006 р, вексель-це цінний папір, який свідчить про безумовне грошове зобов'язання векселедавця або про його вказівці третій стороні сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Отже, як ми бачимо, вексель не є засобом розрахунку, а лише свідчить про наявність боргу покупця.
У відповідності зі статтею 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» від 05.04.2001р № 2374-III, видавати векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги (крім фінансових векселів). Таким чином, видача векселя свідчить про наявність боргу покупця за відвантажену продукцію, вексель не є засобом розрахунку, а, отже, не можна розглядати його застосування, як негрошові розрахунки. Головне, щоб пред'явлений до платежу вексель було погашено грошовими коштами, тобто відповідно до п.6 Закону України «Про обіг векселів» в безготівковій формі.
Також не можна забувати про п.п. 4.1.4 п.4.1 статті 4 НК, в якому говориться: «презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону, або іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або, якщо норма різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платників податків, так і контролюючих органів ». Доказом можливості множинності трактувань і неоднозначності норм закону і є різні роз'яснення податкових та інших органів з даного питання.
Розрахунки через Web Money
Для того, щоб зрозуміти, чи може єдиноподатник використовувати для розрахунків за відвантажену продукцію систему Web Money необхідно розібратися, що це за система і як відбуваються розрахунки всередині системи.
Web Money або Web Money Transfer - це міжнародна електронна платіжна система, що обслуговує сьогодні величезне число користувачів. В залежності від виду обраного «гаманця» (валюти) діють різні гаранти, юридичні особи, зареєстровані в різних державах. Гарантом по WMU (гривневим гаманцю) виступає ТОВ «Українське Гарантійне Агентство» (УГА). На WMU враховуються титульні знаки системи, що є еквівалентом гривні. Розраховуючись в цій системі, по суті, віддається право вимоги до банку, виражене в гривні.
Система працює таким чином: користувач, набуваючи WMU, купує у гаранта заборгованість первинного дебітора (в Україні ним виступає «Український Професійний банк») перед первинним кредитором (УГА), тобто відбувається поступка права вимоги. Розраховуючись з продавцем товару через WMU, покупець передає продавцеві право вимоги за зобов'язаннями первинного дебітора перед гарантом, тобто передає заборгованість. У наявності має місце бартерна операція. Таким чином, можна зробити висновок, що сьогодні єдиноподатники (як фізичні, так і юридичні особи) не можуть використовувати для розрахунку за відвантажену продукцію систему Web Money. До набуття чинності ПК фізособи - підприємці могли використовувати для розрахунків систему Web Money, оскільки обмеження за видами розрахунків для фізосіб в Указі не передбачалося.
З приводу неможливості застосування єдиноподатником системи Web Money, ДПАУ висловилася на своєму сайті в розділі «Єдина база податкових знань».
Що ж робити підприємцям, для яких подібна заборона може загрожувати існуванню їхнього бізнесу? Адже для кожного продавця дуже важливо забезпечити зручність розрахунків своїм покупцям. Вихід все ж може бути знайдений. Одним з таких варіантів можна розглядати розрахунки через форму так званого «Адресного платежу». Продовжуючи працювати в системі Web Money, підприємець через форму «Адресного платежу» перераховує на свій розрахунковий рахунок кошти з потрібною для нього формулюванням призначення платежу. У цьому випадку на розрахунковий рахунок будуть приходити справжні гроші за відвантажену продукцію, а покупець зможе розраховуватися зручним для нього способом через Web Money.
Розрахунки з єдиноподатником з використанням пластикових карток та через термінали
Розраховуючись з єдиноподатником пластиковою карткою і через термінал немає ніяких сумнівів в тому, що розрахунки ці грошові. Ось тільки виникає один нюанс, який змушує деяких платників податків задуматися. Справа в тому, що проводячи платежі через термінали, а також платежі з використанням банківських карток, банки на рахунок продавця найчастіше зараховують не повну суму виручки, а зменшену на вартість послуг банку. У зв'язку з цим виникає питання, а чи не є взаємозалік між банком і продавцем бартерною операцією, яка для єдиноподатника заборонена? Вважаю, що в даному випадку не може йти мова про негрошових розрахунках між банком і продавцем. І ось чому. Справа в тому, що продавець-єдиноподатник відвантажував товари, роботи або послуги покупцю, за що останній перерахував йому певну суму грошей. Банк же у єдиноподатника нічого не набував, він виконує банківську функцію по зарахуванню коштів покупця на рахунок продавця, тому говорити про заборгованість банку перед покупцем і заліком цієї заборгованості, щонайменше, некоректно, оскільки у банку цієї заборгованості немає. Банк надає продавцю банківські послуги, за що і має свою винагороду, яка за договором залишає собі. З таким підходом погоджується і податкова. В єдиній базі податкових знань (підкатегорія 230.4) мається відповідь на питання про те, яка сума виручки включається до доходу єдиноподатника: повна або за мінусом вартості банківських послуг, утриманих банком. На думку ДПС в доході враховується сума, отримана на розрахунковий рахунок. Ця відповідь дає всі підстави вважати, що податкові органи не заперечують проти такої схеми роботи єдиноподатниками.
Розрахунки за посередницькими договорами. Єдиноподатник-комісіонер
Якщо єдиноподатник виступає в ролі комісіонера і за проданий товар залишає на своєму розрахунковому рахунку за умовами договору з комітентом комісійна винагорода, то ніяких негативних наслідків для комісіонера з точки зору п.291.6 ПК не буде. З точки зору діяв до 01.01.2012г Указу порушень також немає. Своїм листом від 07.11.2000 р № 14724/7/15-1317 ДПАУ підтверджувала можливість проведення подібних операцій єдиноподатником юридичною особою.
Деякі платники податків задавалися питанням: а чи не буде вважатися бартером те, що комісіонер перераховує комітенту не всю суму виручки за проданий товар, а за вирахуванням своєї комісійної винагороди. Тут треба враховувати, що виручку свою комісіонер отримує грошима в повному обсязі, отже, для нього заліку не буде, а комітент у даному випадку нас не цікавить.
Єдиноподатник-комітент
Зовсім інакше справа йде в разі, якщо єдиноподатник - комітент. Єдиноподатник-комітент за договором комісії чи доручення передає товар на продаж комісіонеру. Якщо комісіонер, за умовами договору з комітентом, після продажу товару покупцеві перерахує комітенту не повну вартість, а зменшену на суму комісійної винагороди, то в даному випадку буде мати місце бартер. Адже частина виручки комітента не надійде грошима на його рахунок, а, значить, будуть простежуватися негрошові розрахунки за відвантажений товар. Схожа ситуація розглядалася в листі ДПАУ від 12.09.2008 р № 18527/7/16-1517-27. У цьому листі ДПАУ вказала на негрошовий характер розрахунків. Тому у випадку, якщо єдиноподатник виступає комітентом, необхідно передбачити в договорі з комісіонером, що виручка зараховується комітенту в повному обсязі, а комітент виплачує комісіонеру винагороду окремим платежем.
Звичайно, ні в одній статті неможливо передбачити та описати всі нюанси, які можуть виникнути в практичній діяльності єдиноподатника, але сподіваюся, що ця стаття допоможе зняти з порядку денного деякі питання.
Олена Кротова - незалежний аудитор
спеціально для Бухгалтер 911
Немає коментарів:
Дописати коментар