Щодо податкової звітності з податку на додану вартість (лист від 26.09.2012 р. № 2602/0/61-12/18-8515)

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
  
   ЛИСТ
  
   від 26.09.2012 р. N 2602/0/61-12/18-8515

  
   Про надання інформації

   
   Державна податкова служба України розглянула звернення та повідомляє таке.
   
   Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі − Кодекс) для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
   
   Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
   
   Пунктом 201.14 статті 201 розділу V Кодексу визначено, що платники податку зобов’язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об’єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.
   
   Зведені результати такого обліку на підставі реєстру виданих та отриманих податкових накладних відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 Кодексу.
   
   Водночас статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
   
   Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.
   
   Відповідно до пункту 201.6 статті 201 розділу V Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов’язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
   
   Пунктом 1 наказу ДПА України від 24.12.2010 р. N 1002 "Про затвердження форми Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Порядку його ведення" визначено, що реєстр виданих та отриманих податкових накладних є формою для запису (реєстрації) виданих та отриманих податкових накладних.
   
   З огляду на зазначене реєстр виданих та отриманих податкових накладних відноситься до податкових документів, пов’язаних із обліком та сплатою податку на додану вартість.
   
   Водночас повідомляємо, що з метою врегулювання проблемних питань, що виникають при застосуванні положень Кодексу, Державною податковою службою України на офіційному веб-сайті ДПС України в Єдиній базі податкових знань розміщені відповіді на запитання щодо подання копій реєстру виданих та отриманих податкових накладних.
   
   Так, відповідно до пункту 201.15 Кодексу платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період − квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.
   
   Згідно із пунктом 9 розділу І Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 р. N 1492, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 20.12.2011 р. за N 1490/20228, копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді належать до податкової звітності з податку на додану вартість.
   
   Тобто у разі несвоєчасного щомісячного подання копій записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді платником податків, що використовує квартальний звітний (податковий) період з ПДВ, до такого платника будуть застосовані штрафні санкції, визначені пунктом 120.1 статті 120 Кодексу, в розмірі 170 грн. за кожне таке несвоєчасне подання. За такі самі дії, вчинені платником податку протягом року, передбачено накладання штрафу в розмірі 1020 грн. за кожне таке несвоєчасне подання.
   
   Голова
   О. В. Клименко