Податкова соціальна пільга 2010. Право застосування, розмір, розрахунок та бланк заяви

У 2011 році вступив в силу новий Податкового кодекс. Дана стаття втратила свою актуальність у зв’язку із втратою чинності всіх нормативно — правових документів, що регулювали питання податкової соціальної пільги. Читаємо нові статті. Податкова соціальна пільга. Право на застосування та порядок отримання. Або сплачуємо менше податку на доходи фізичних осіб Заява на право застосування податкової соціальної пільги з початку 2011 року може бути довільної форми

Що ж таке податкова соціальна пільга? Для чого та для кого вона потрібна?

Головним нормативним документом, що регулює це поняття є Закон [1], а саме його стаття 6 “Податкові соціальні пільги”. Є також численні Листи Державної Податкової Адміністрації України, які дають більш детальні роз’яснення по окремих випадках, та про них поговоримо пізніше. Виходячи із першого абзацу статті 6, можна зробити визначення:
Податкова соціальна пільга – це сума на яку платник податку має право зменшити свій місячний оподатковуваний дохід, що був отриманий з джерел на території України у вигляді заробітної плати.
З цим терміном має бути знайома кожна людина, що отримує заробітну плату. Адже роботодавець може просто не повідомити, що працівник має право на соціальну пільгу. Більше того, він цього робити не зобов’язаний.
На багатьох тематичних форумах зустрічається багато тем, де люди задають питання щодо права застосування податкової соціальної пільги до них. В цих питаннях дуже часто фігурують доходи, що були отримані з різних джерел. На такі питання відповідь одна. Вона витікає із визначення, що наведено вище. Податкова соціальна пільга може бути застосована тільки до доходів, отриманих у вигляді заробітної плати.

Хто має право на застосування податкової соціальної пільги? У якому розмірі?

Право застосування податкової соціальної пільги має кожен найманий працівник, що отримує дохід у вигляді заробітної плати, якщо її місячний розмір не перевищує суми місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи, що було встановлено на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень. Розмір прожиткового мінімуму у 2010 році встановлено Законом [2] та [3]. На 1 січня 2010 року прожитковий мінімум для працездатної особи становить 869 гривень. Гранична сума доходу дорівнює 869 * 1,4 = 1216,6. Округляємо до найближчих 10 гривень і отримуємо цифру 1220 гривень.
Отже право на податкову соціальну пільгу має кожен найманий працівник, якщо його заробітна плата не перевищує 1220 гривень (на 2010 рік). Розмір пільги становить 50% мінімальної заробітної плати, встановленої на перше січня звітного податкового року. Згідно Законів [2] та [3] мінімальна заробітна плата на 1 січня 2010 року становить 869 гривень. Отже розмір податкової соціальної пільги складає 434,50.
Як же ця сума впливає на розмір заробітної плати? Дуже просто. Вона віднімається від суми зарплати, що належить оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб. Отже, якщо працівник має розмір щомісячної заробітної плати менше ніж 1220 гривень, то він може зменшити свій податок з доходів на певну суму.
Приклад. Працівнику встановлено заробітну плату 1200 гривень. Податкова соціальна пільга до нього не застосовується. Він отримує “на руки” наступну суму:
1200 – 24 (2% стаховий внесок до ПФ) – 12 (1% страховий внесок до ФССзТВП) – 7,2 (0,6% страховий внесок до ФССВБ) – 173,52 (15% податок з доходів фізичних осіб) = 983,28 гривень.
Пільга зменшить ПДФО наступним чином:
ПДФО  = (1200 – (24 + 12 + 7,2 + 434,5)) * 15% = 108,345 грн.
При застосуванні податкової пільги працівник отримає “на руки“ наступну суму:
1200 – 24 (2% стаховий внесок до ПФ) – 12 (1% страховий внесок до ФССзТВП) – 7,2 (0,6% страховий внесок до ФССВБ) – 108,345 = 1048,455 грн.
Завдяки застосуванню податкової соціальної пільги заробітна плата, що працівник отримав на руки збільшилася на 65,175 грн. Дрібниця? Проте приємно.

Для кого податкова соціальна пільга встановлена у розмірі 150% та 200%?

Згідно пп. 6.1.2 Закону [1], пільгу у 150% встановлено платнику податку, який:

-          є самотньою матір’ю або самотнім батьком (опікуном, піклувальником) — у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;
-          утримує дитину-інваліда — у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;
-          є вдівцем або вдовою;
-          є особою, віднесеною законом до 1 або 2 категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР у зв’язку з їх участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;
-          є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад’юнктом;
-          є інвалідом I або II групи, у тому числі з дитинства;
-          є особою, якій присуджено довічну стипендію як громадянину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів.

Тобто ці категорії платників податку з доходів мають право на застосування податкової соціальної пільги у розмірі 434,50 * 150% = 651,75 грн. При чому для перших двох категорій, граничний розмір доходу, на який може застосовуватись пільга розраховується на кожну дитину. Тобто, якщо самотня матір має двох неповнолітніх дітей то вона має право на застосування пільги, якщо її заробітна плата не перевищує 1220 * 2 = 2440 грн. (на 2010 рік). Податкова соціальна пільга також розраховується на кожну дитину. У нашому випадку це 651,75 * 2 = 1303,5 грн.
Слід звернути увагу на формулювання першого пункту, у якому говориться про “самотню матір або батька”. З нього зрозуміло, що мова йдеться про матір або батька, які не перебувають у шлюбі. Деякі Листи ДПАУ, зокрема Лист [4], свідчить, що право на податкову соціальну пільгу надається одному з батьків, які мають дітей до 18 років та не перебувають у шлюбі. При цьому, якщо, наприклад, пільга у розмірі 150% надається матері, то вона ще має право на застосування пільги щодо себе як звичайний платник податку. У цьому випадку батько має право тільки на звичайну пільгу для себе. Тобто право на пільгу у розмірі 150% має тільки один з батьків.
Приклад. Батько та мати, що не перебувають у шлюбі мають одну дитину до 18 років. Заробітна плата матері 1200 грн. Батька – 1100 грн. Мати написала заяву на застосування пільги у підвищеному розмірі. Її розмір податкової соціальної пільги складає 651,75 грн. за дитину та 434,50 грн. за себе. Її ПДФО буде складати:
ПДФО = (1200 – (24 (ПФ) + 12 (ФССзТВП) + 7,2 (ФССВБ) + 651,75 (пільга за дитину) + 434,50 (пільга за себе)) *15% = 10,60 грн.
До батька, в цьому випадку, застосовується тільки звичайна податкова соціальна пільга.
Згідно пп. 6.1.3 Закону [1], пільгу у 200% встановлено платнику податку, який є:

-          особою, що є Героєм України, Героєм Радянського Союзу, Героєм Соціалістичної Праці або повним кавалером ордена Слави чи ордена Трудової Слави;
-          учасником бойових дій під час Другої світової війни або особою, яка у той час працювала в тилу, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
-          колишнім в’язнем концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або особою, визнаною репресованою чи реабілітованою;
-          особою, яка була насильно вивезена з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками;
-          особою, яка перебувала на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року;
-          особою, яка має та виховує трьох чи більше дітей віком до 18 років, — у розрахунку на кожну таку дитину.

Ці категорії осіб мають право на розмір податкової соціальної пільги у розмірі 434,5 * 200% = 869 грн. У останньому випадку граничний розмір доходу розраховується на кожну дитину. Наприклад, якщо сім’я має чотирьох дітей до 18 років то податкова соціальна пільга застосовується до доходу, який не перевищує 1220 * 4 = 4880 грн. А розмір пільги складає 869 * 4 = 3476 грн. При цьому право на пільгу у максимальному розмірі має тільки один з батьків. Інший має право на пільгу на загальних підставах.

Хто не має право на податкову соціальну пільгу?

Точніше буде сказати, що є види доходів фізичних осіб, у разі одержання яких, податкова соціальна пільга не може бути застосована до будь-яких інших доходів, які були одержані цими особами. Ці види доходів перелічені у пп.6.3.3 Закону [1]. Серед них слід виділити доходи від зайняття підприємницькою діяльністю, заробітну плату державних службовців, стипендію студентів, яку вони одержують із державного бюджету.
Слід сказати пару слів щодо доходів від зайняття підприємницькою діяльністю. Якщо процитувати цей пункт – він звучить наступним чином:

е) доходи самозайнятої особи від підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності.

Можна зробити висновок що, якщо підприємець не отримує доходів від підприємницької діяльності, та отримує заробітну плату на роботі, на якій працює, то він має право на застосування податкової соціальної пільги. Проте позиція податкової щодо цього питання жорстка. Якщо працівник зареєстрований приватним підприємцем, то до нього не може бути застосована податкова соціальна пільга, незалежно від того отримав він доходи у звітному періоді від цієї діяльності чи ні. Ця думка висловлена у Листі [5].
Позицію податкової цілком можна зрозуміти. Адже якщо підприємець не отримає доходу від своєї діяльності, та захоче зменшити свій ПДФО за своїм місцем роботи на суму податкової соціальної пільги, то йому треба буде доказувати те, що у звітному періоді він не одержував доходи. Ситуацію ускладнює ще й те, що звітним періодом у підприємців є квартал, а заробітна плата нараховується та виплачується щомісяця.

Що треба зробити, щоб почати користуватися податковою соціальною пільгою?

Податкова пільга може застосовуватися тільки за одним місцем отримання доходу. Якщо платник податку має право на застосування податкової пільги з двох або більше підстав, до нього застосовується пільга, що найбільша за розміром. Виключенням з цього правила є батьки, які мають дітей до 18 років, або дітей-інвалідів, або трьох чи більше дітей до 18 років. Вони, разом із застосуванням пільги у підвищеному та максимальному розмірах, мають право ще на пільгу для себе на загальних підставах.
Для того, щоб почати користуватися податковою соціальною пільгою треба лише написати заяву, яка затверджена Наказом [6]. Також її можна скачати тут, або у розділі “завантажити”.
Також, якщо ви маєте право на застосування податкової соціальної пільги у підвищеному або максимальному розмірі, то до заяви ви маєте прикласти відповідні документи, що підтверджують таке право, згідно Порядку [7].


Слід зазначити, що якщо платник податку з доходів використовує право застосування податкової соціальної пільги за більш ніж одним місцем одержання доходу у вигляді заробітної плати, то, при виявленні такого порушення, він лишається права на застосування податкової пільги. При цьому суми податку з доходу фізичних осіб, що були недоутримані із заробітної плати, повинні бути утримані за рахунок наступних заробітних плат такого платника. Отже, порушати податкове законодавство не варто.
Я сподіваюся, що більшість із питань щодо застосування податкової соціальної пільги мені вдалося висвітлити у цій статті. Проте, якщо у вас виникли якісь питання, прошу задавати їх у коментарях. Сподіваюся, що ця інформація вам допомогла.

1. Закон України “Про податок з доходів фізичних осіб” вiд 22.05.2003  № 889-IV.
2. Закон України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009 р. № 1646-VI.
3. Закон України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 р. № 2154-VI.
4. Лист ДПАУ від 26.10.2007 р. N 5191/к/17-0715 “Щодо застосування податкової соціальної пільги”.
5. Лист ДПАУ від 24.09.2004 N 8461/6/17-3116.
6. Наказ ДПАУ “Щодо затвердження форм заяв і повідомлення з питань отримання (застосування) податкової соціальної пільги, а також порядку інформування платників податку“ вiд 30.09.2003  № 461.
7. “Порядок надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги”, затверджений Постановою КМУ від від 26 грудня 2003 р. N 2035.