У процесі ведення господарської діяльності досить часто порушуються умови договорів купівлі-продажу товарів, надання послуг, виконання робіт. Перш за все, це проявляється
у недотриманні термінів постачання товарів, постачання та отриманні неякісних товарів (послуг), нестачі при перевезенні, несвоєчасному надходженні оплати. В результаті
допущених порушень умов договорів одна сторона несе збитки і має право пред'явити до порушника претензію. Тому тема розрахунків за претензіями актуальна завжди і для всіх. Нагадаємо основні моменти претензійної роботи, відображення претензій у податковому та бухгалтерському обліку.у недотриманні термінів постачання товарів, постачання та отриманні неякісних товарів (послуг), нестачі при перевезенні, несвоєчасному надходженні оплати. В результаті
Юридичні аспекти
Перш за все, відзначимо, що порядок складання, пред'явлення і розгляду претензії врегульовано нормами статей 5 - 11 Господарського процесуального кодексу України (ГПК) і 222 Господарського кодексу України (ГК). При цьому претензія є способом досудового врегулювання господарських спорів. Тобто, по суті, це письмова вимога, адресована до боржника, про усунення порушень виконання зобов'язання і, при необхідності, компенсації понесених збитків і оплати штрафних санкцій.
Претензія повинна містити обов'язкові реквізити, встановлені нормами статті 6 ГПК, зокрема:
• повне найменування і поштові реквізити заявника претензії та підприємства, організації, яким претензія пред'являється;
• дата пред'явлення і номер претензії;
• обставини, на підставі яких пред'явлено претензію;
• докази, що підтверджують ці обставини;
• посилання на відповідні нормативні акти;
• вимоги заявника;
• сума претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає грошовій оцінці;
• перелік документів, що додаються до претензії, а також інших доказів
До того ж претензія повинна бути підписана уповноваженою особою підприємства або їх представником, спрямована боржникові рекомендованим або цінним листом чи вручено під розписку.
Слід зазначити, що підприємство не зобов'язане пред'являти претензію боржнику, а має право безпосередньо звертатися до суду. У Рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 встановлено, що право підприємства на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене нормами законодавства. Отже, пред'явлення претензії за договором не є обов'язковою процедурою, а вільним волевиявленням сторін, викладеним у договірній формі.
Крім того, за невиконання вимог, зазначених у претензії, нормами законодавства ніяка відповідальність не передбачена, претензія лише інформує про необхідність належного виконання умов договору, про компенсацію понесених збитків та нарахованих штрафних санкціях.
Нагадуємо, що згідно з нормами статей 193 ГК і 526, 527 Цивільного кодексу України (ЦК) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог норм законодавства. Тобто кожна сторона договору повинна вжити всіх заходів для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій.
Порядок застосування господарських санкцій у вигляді відшкодування збитків регулюється нормами глави 25 ГК. Тобто боржник зобов'язаний відшкодувати завдані цим збитки. Законодавче визначення терміна «збитки» встановлено нормами статті 22 ЦК. Вони включають понесені втрати у зв'язку зі знищенням або пошкодженням майна, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Крім того, норми ЦК та ГК встановлюють наступні можливі правові наслідки в разі невиконання або неналежного умов договору: стягнення неустойки (штрафу, пені), відсотків за несвоєчасне виконання зобов'язань, інфляційних втрат кредитора.
Однак звертаємо увагу, що норми ГК не містять визначення поняття неустойки, штрафу та пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань. Для визначення цих понять необхідно керуватися положеннями ЦК. Так, норма статті 549 ЦК визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штраф - це неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання. Пеня - це неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Слід зауважити, що при укладанні договору сторони можуть передбачити наступний порядок застосування господарських санкцій, а саме:
• стягнення тільки штрафних санкцій;
• стягнення збитків крім штрафних санкцій;
• стягненню підлягають штрафні санкції або відшкодування збитку.
У разі відсутності умов договору про такий порядок застосування санкцій застосовуються загальні положення законодавства. Так, за загальним правилом пеня застосовується за прострочення платежу. Штраф може бути застосований також за виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених його змістом.
Крім застосування штрафних санкцій норми статті 625 ЦК передбачає можливість стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом . Причому норми статті 232 ГК акцентують увагу на тому, що відсотки за неправомірне користування чужими грошима стягуються на день сплати цих коштів, якщо законом не встановлено для нарахування відсотків інший строк.
При цьому боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Найбільш поширеними варіантами претензій є претензії покупця до постачальника по невідповідності якості поставлених ТМЦ умовам договору, порушення асортименту, комплектності, бракованої продукції, недостачі вантажів при їх перевезенні, а також багатьох інших причин, а також продавця до покупця щодо своєчасної та повної оплати грошових коштів за придбані товари, надані послуги, виконані роботи.
При цьому звертаємо увагу, що в першому випадку треба уважно приймати товари за кількістю та якістю і правильно оформляти акти приймання, які є одними з основних документів, що підтверджують результати приймання.
Порядок і терміни приймання товарів, документальне оформлення регламентуються нормами ЦК, ГК, Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю та якістю, затвердженими постановами Держарбітражу при РМ СРСР від 15.06.1965 № П-6 (Інструкція № П -6) і від 25.04.1966 № П-7 (Інструкція № П-7), а також умовами договорів (купівлі-продажу, поставки, комісії та ін.)
Однак, як роз'яснило Міністерство економіки України в листі від 11.10.2005 № 81-16/712, повне застосування Інструкцій № П-6 і П-7 не є обов'язковим, а лише у випадку, коли сторони договору поставки не врегулювали питання про порядок приймання -передачі продукції. Тим не менше, дія цих Інструкцій поширюється на територію України, на підставі постанови ВРУ від 12.09.1991 № 1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР». Цим нормативним документом передбачено, що «до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, не врегульованих законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України».
Так, якщо при прийомі товару за участю представника постачальника встановлена нестача, то це відображається в акті приймання, який підписують усі представники сторін і затверджує керівник підприємства-одержувача. В акті приймання також можуть зазначатися результати вимірів, стан зовнішнього вигляду, цілісність упаковки і т. п. При цьому акт може складатися за стандартною формою М-7, затвердженої наказом Міністерства статистики України від 21.06.1996 № 193, а також може бути використана і інша форма, передбачена умовами договору.
У такому випадку покупець направляє постачальникові претензію, докладаючи до неї акти приймання-передачі товару за кількістю та якістю, висновком технічної експертизи (у разі бракованих товарів), розрахунок збитків від недопоставки товарів і т. п. У претензії повинні коротко відбиватися суть спірного питання, техніко-технологічний зміст порушень, нормативні підстави для вирішення спору; вимоги покупця щодо заміни неякісних товарів, повернення сплачених сум, відшкодування збитків, розрахунок штрафних санкцій і т. д.
Таким чином, в даному випадку необхідними документами, що додаються до претензії про недостачу товарів, є (відповідно до норм Інструкції № П-6):
• копії супровідних документів або порівнювальної відомості, тобто відомості звірки фактичної наявності продукції з даними, зазначеними в документах відправника (виготовлювача);
• пакувальні ярлики, укладені в кожне тарне місце;
• квитанції станції (пристані, порту) призначення про перевірку ваги вантажу, якщо така перевірка проводилася;
• пломби від тарних місць, в яких виявлена нестача;
• справжній транспортний документ (накладна, коносамент), а в разі пред'явлення одержувачем органу транспорту претензії, пов'язаної з цим документом, - його копія;
• документ, що засвідчує повноваження представника, виділеного для участі у прийманні;
• документ, що містить дані схилом і обміру, якщо кількість продукції визначалося шляхом зважування або обміру;
• інші документи, що можуть свідчити про причини виникнення нестачі (аналізи на вологість продукції, що має відповідні допуски на вологість, комерційні акти та ін);
• до акта приймання швидкопсувної продукції - відомість подачі і прибирання вагонів, пам'ятка прийомоздавальника при вивантаженні вантажу засобами грузополучелей на місцях загального користування.
Слід зазначити, що відповідно до норм статті 7 ГПК претензія розглядається протягом місяця, а в разі, якщо обов'язковими для обох сторін правилами або договором передбачено право повторної перевірки забракованої продукції (товарів) підприємством-виробником, претензії, пов'язані з якістю та комплектністю товару, розглядаються протягом двох місяців.
При розгляді претензії підприємства по необхідності мають право звірити розрахунки, провести судову експертизу або вчинити інші дії для забезпечення досудового врегулювання спору. Акт звірки взаємних розрахунків є важливим доказом у суді, якщо він містить посилання на первинні документи і підписаний уповноваженими представниками сторін.
Про результати розгляду претензії заявник має бути повідомлений письмово. Відповідь на претензію підписується уповноваженою особою або представником одержувача претензії та надсилається заявникові рекомендованим або цінним листом або вручається йому під розписку. При повному або частковому відмову в задоволенні претензії одержувачу повертаються прикладені їм в претензії оригінали документів, і направляється мотивоване лист про причини відмови.
Крім того, згідно з нормами статті 8 ГПК у відповіді на претензію зазначаються:
• повне найменування і поштові реквізити підприємства, організації, що дають відповідь, та підприємства чи організації, яким надсилається відповідь,
• дата і номер відповіді, дата і номер претензії, на яку дається відповідь;
• якщо претензію визнано повністю або частково, - визнана сума, назва, номер і дата розрахункового документа на перерахування цієї суми чи строк та засіб задоволення претензії, якщо вона не підлягає грошовій оцінці;
• якщо претензію відхилено повністю або частково, - мотиви відхилення з посиланням на відповідні нормативні акти і документи, що обгрунтовують відхилення претензії;
• перелік доданих до відповіді документів та інших доказів.
Податковий облік
Податок на додану вартість
Як ми знаємо, у відповідності з нормами пункту 188.1 Податкового кодексу (ПК) база оподаткування операцій з постачання товарів / послуг визначається, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін. При цьому договірна (контрактна) вартість включає будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів / послуг.
Слід зазначити, що нарахування та отримання від боржника сум господарських санкцій (сум забезпечень договірних зобов'язань) відповідно до норм статей 546, 549 ЦК не вважається компенсацією вартості товарів / послуг, і отже, не включається до бази оподаткування ПДВ.
Представники ДПСУ в Узагальнюючою податкової консультації про включення до бази оподаткування податком на додану вартість і склад витрат коштів, отриманих як сума штрафу за затримку оплати чи постачання товарів / послуг, затвердженої наказом від 06.07.2012 № 590 (наказ № 590), повідомили, що «Суми коштів, отримані як сума штрафу та / або неустойки чи пені, втрат від інфляцій за весь період прострочення грошового зобов'язання, 3 відсотки річних від простроченої суми (або інший відсоток, встановлений договором), які покупець сплачує постачальнику разі затримки оплати за товари / послуги, не змінюють базу оподаткування ПДВ поставлених товарів / послуг ». Тобто при одержанні від покупця сум штрафів, пені та неустойки у продавця не виникає податкове зобов'язання з ПДВ.
Аналогічно, «суми коштів, які сплачуються у вигляді штрафів та / або неустойки чи пені, втрати від інфляцій за весь період прострочення поставки, 3 відсотків річних від вартості несвоєчасно поставлених товарів / послуг (або інший відсоток, встановлений договором) при затримці поставки товарів / послуг покупцеві, не змінюють базу поставлених товарів / послуг ». Тобто при сплаті постачальником сум штрафів, пені та неустойки база оподаткування ПДВ не змінюється.
Податок на прибуток
У відповідності з нормами пункту 137.13 НК суми отриманих штрафів, пені, неустойки (за рішенням сторін договору, відповідних державних органів або суду), включаються до складу доходів підприємства за датою їх фактичного надходження.
Поряд з наведеними нормами, норми підпункту 136.1.5 НК дозволяють не включати до складу доходів, суми коштів або вартість майна, отримані за рішенням суду або внаслідок задоволення претензій як компенсація прямих витрат або збитків, понесених підприємством в результаті порушення його прав та охоронюваних законом , а також суми відшкодування моральної шкоди за рішенням Європейського суду, якщо вони не були віднесені підприємством до складу витрат або відшкодовані за рахунок коштів страхових резервів.
Отже, в податковому обліку підприємству необхідно чітко відокремити суми неустойки від сум відшкодування прямих витрат або збитків.
У той же час суми штрафів, пені, неустойки, що підлягають оплаті, не включаються до складу витрат підприємства - боржника на підставі норм 139.1.11 НК. Аналогічну думку висловлено представниками ДПСУ в наказі № 590.
Таким чином, кредитор на дату отримання від боржника суми неустойки (штрафів, пені) повинен збільшити на цю суму доходи, а боржник, що сплатив такі суми, не матиме права на включення таких сум до витрат для цілей оподаткування прибутку.
Бухгалтерський облік
Щодо пред'явлених і отриманих штрафів, пені, неустойки, компенсації збитків та інших господарських санкцій, можна сказати наступне.
Звертаємо увагу, нормами пункту 5 П (С) БО 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом МФУ від 08.10.1999 № 237, передбачено, що дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума . Тому підприємство повинно відобразити в обліку неустойку за порушення господарських договорів, визнану боржником або за якою є рішення суду, як дебіторську заборгованість.
Для ведення обліку розрахунків за претензіями, які пред'явлені постачальникам, підрядникам, транспортним та іншим організаціям, а також за розрахунками за штрафами, пенею, неустойками, Інструкцією щодо застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом МФУ від 30.11.1999 № 291 (Інструкція № 291), призначений субрахунок 374 «Розрахунки за претензіями». Причому за дебетом цього субрахунку відображається виникнення дебіторської заборгованості за вищевказаними розрахунками, за кредитом - її погашення грошовими коштами, ТМЦ або іншими видами активів.
Виникнення дебіторської заборгованості практично завжди пов'язане з визнанням доходу, отже, на дату визнання боржником неустойки, штрафів, пені або рішення суду, у підприємства виникає дохід. Цей дохід акумулюється на субрахунку 715 «Одержані штрафи, пені, неустойки».
Що стосується сум штрафів, пені, неустойки, компенсації збитків, що підлягають сплаті і оплачених, слід зазначити наступне.
Згідно з нормами пункту 5 П (С) БО 11 «Зобов'язання», затвердженого наказом МФУ від 31.01.2000 № 20, зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Тобто у підприємства - боржника з'являються зобов'язання, тобто заборгованість, яка виникла в результаті минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди.
Для ведення обліку боржником визнаних економічних санкцій за невиконання підприємством законодавства та умов договорів Інструкцією № 291 призначений субрахунок 948 «Визнані штрафи, пені, неустойки».
Олена Іванова, сертифікований аудитор
спеціально для Бухгалтер 911
Немає коментарів:
Дописати коментар