Nolix.ru

понеділок, 11 березня 2013 р.

Як обкладається ПДФО продаж автомобіля за генеральною довіреністю?


Як обкладається ПДФО продаж автомобіля за генеральною довіреністю?

Відразу нагадаємо, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень» від 05.07.2011 р. № 3565-VI скасував, зокрема, такий документ, як довіреність на керування автомобілем. Однак, так звана «генеральна довіреність», за допомогою якої фізичні особи дуже часто оформлюють продаж автомобіля, все ще має юридичну силу і про її скасування в Законі не йдеться.
 
   Під генеральною довіреністю маємо на увазі документ, на підставі якого довірена особа (повірений) може здійснювати будь-які законні дії з отриманим автомобілем, в т. ч. продавати його, дарувати, обмінювати, здавати в оренду і т. д. При цьому слід звернути увагу на те, що всі ці дії здійснюються від імені людини, яка видала довіреність, а не від власного імені повіреного.
 
   Відмінність генеральної довіреності від договору купівлі-продажу полягає в тому, що юридично вона не передбачає передачу права власності на автомобіль. Поширена практика застосування цього документа пов’язана з намаганням фізичних осіб зекономити на сплаті податків та на витратах, пов’язаних з постановкою придбаного автомобіля на облік.
 
   В даній консультації не будемо зупинятися на юридичних аспектах та ризиках оформлення генеральної довіреності, а розглянемо порядок оподаткування доходів фізичної особи, яка в такий спосіб здійснила продаж автомобіля.
 
   Відразу зазначимо, що норми стосовно оподаткування доходів фізичної особи від такого завуальованого продажу, з прийняттям ПКУ дещо змінилися.
 
   Так, в п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV містилася норма, відповідно до якої з метою оподаткування до доходів фізичної особи включалась звичайна вартість майна, яке передається за довіреністю іншій особі, якщо умови такої довіреності передбачали право такої іншої особи продати таке майно або відчужити його в інший спосіб, крім такої передачі між членами подружжя у межах спільної часткової або спільної сумісної власності.
 
   В цьому ж пункті було зазначено, що якщо повірений повертає довірителю кошти, отримані внаслідок такого продажу (відчуження) у майбутньому, то:
 
   – сума таких коштів не включається до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу повіреного;
 
   – додатна різниця між сумою таких коштів та звичайною вартістю майна, переданого за довіреністю, включається до складу загального оподатковуваного доходу довірителя відповідного звітного податкового періоду.
 
   На практиці, якщо повірений і продавав в подальшому автомобіль, то про повернення коштів довірителю мова не йшла, адже фінансові відносини між ними врегульовувались ще на етапі оформлення генеральної довіреності.
 
   Таким чином, норма Закону щодо оподаткування доходу довірителя, в ідеалі, була справедливою, оскільки відображала дійсну сутність операцій з передачі майна за генеральною довіреністю. Однак, з іншого боку, ця норма так і не знайшла свого практичного застосування у зв’язку з відсутністю практичних механізмів розрахунку та сплати податку.
 
   Податкові органи спочатку намагалися впровадити її в життя (посилаючись на неї у відповідях в «Єдиній базі податкових знань»), а пізніше відмовилися від цієї ідеї (див., наприклад, запитання-відповідь в «Єдиній базі податкових знань»), вказавши, що оскільки за фактом нотаріального посвідчення договору доручення права користування чи розпорядження майном не відбувається переходу права власності на об'єкт, то немає і обставин для оподаткування передачі такого майна.
 
   ПКУ подібної норми не містить. Таким чином, на сьогодні в момент передачі автомобіля за генеральною довіреністю питань з оподаткуванням «продавця» не виникає. Однак вони можуть з’явитися, коли повірений вирішить продати автомобіль.
 
   І питання тут зводяться до наступного: хто саме (довіритель чи повірений) і яким чином повинен сплатити податок від такого продажу, а також чи необхідно такій особі за результатами року декларувати продаж автомобіля в податковій декларації?
 
   Як зазначалося вище, до моменту продажу власником автомобіля залишається довіритель. А тому юридично саме йому належить дохід від продажу автомобіля повіреною особою. Але фактично довіритель свою винагороду вже отримав і навряд чи взагалі буде повідомлений повіреним про факт продажу автомобіля.
 
   Однак на практиці довіритель все ж таки отримує інформацію про продаж. І, як не дивно, надходить вона від податкового органу, який надсилає колишньому власнику автомобіля «лист щастя» з проханням задекларувати доходи від продажу майна.
 
   Відповідь на питання, звідки податкові органи отримують інформацію про зміну власника автомобіля, міститься в п. 173.5 ПКУ, відповідно до якого органи, що здійснюють державну реєстрацію транспортних засобів, зобов'язані повідомляти органи державної податкової служби за місцем розташування про транспортні засоби, зареєстровані або зняті з реєстрації, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу, за формою, затвердженою центральним органом державної податкової служби, а також про їх власників.
 
   Оподаткування доходу фізичної особи від продажу автомобіля здійснюється відповідно до норм ст. 173 ПКУ.
 
   Як передбачено п. 173.1 ПКУ, дохід платника податку від продажу (обміну) об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, визначеною в п. 167.2 ПКУ (5 %). Дохід від продажу об'єкта рухомого майна визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об'єкта.
 
   Разом з тим, згідно з п. 173.2 ПКУ, як виняток з положень п. 173.1, під час продажу одного з об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера не частіше одного разу протягом звітного податкового року доходи продавця від зазначених операцій оподатковуються за ставкою 1 %.
 
   Дохід, отриманий продавцем від продажу протягом звітного податкового року другого та наступних об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера, підлягає оподаткуванню за ставкою 5 %.
 
   Тепер щодо механізму сплати податку до бюджету.
 
   Як відомо, раніше договір купівлі-продажу вживаних автомобілів між фізичними особами оформлявся або у нотаріуса, або через товарну біржу. У 2010 р. продаж вживаних автомобілів через товарні біржі було заборонено шляхом внесення змін до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10.12.91 р. № 1956-XII. Таким чином, особою, через яку проходять договори купівлі-продажу автомобілів між фізичними особами, залишився нотаріус.
 
   Відповідно до п. 173.4 ПКУ під час проведення операцій з відчуження об'єктів рухомого майна в порядку, передбаченому цією статтею, нотаріус посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого рухомого майна та документа про сплату податку до бюджету стороною (сторонами) договору та щокварталу подає до органу державної податкової служби за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про такий договір, включаючи інформацію про його вартість та суму сплаченого податку, в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку.
 
   При цьому платник податку самостійно визначає суму податку і сплачує його до бюджету через банківські установи.
 
   Враховуючи те, що договір купівлі-продажу в даному випадку укладається повіреним, на нашу думку, саме він повинен визначити величину податку та сплатити його до бюджету перед нотаріальним посвідченням договору.
 
   Однак, враховуючи те, що з юридичної точки зору дохід від продажу автомобіля належить його власнику, а не повіреному, в процесі сплати податку необхідно звернути увагу на два важливих моменти:
 
   1) для того, щоб застосувати правильну ставку податку (1 % чи 5 %), повіреному необхідно дізнатися у довірителя (власника), чи є для нього продаж автомобіля першим в цьому році;
 
   2) сплачуючи податок до бюджету, на нашу думку, в платіжних документах повіреному потрібно вказати номер облікової картки (ідентифікаційний код) довірителя. Якщо повірений вкаже власний номер, це означатиме, що власник автомобіля податок так і не сплатив.
 
   Що стосується необхідності подання річної декларації про майновий стан і доходи, то відповідно до п. 179.2 ПКУ обов'язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним, якщо він отримував доходи від операцій продажу (обміну) майна, дарування, при нотаріальному посвідченні договорів за якими був сплачений податок відповідно до цього розділу.
 
   Таким чином, за відсутності інших підстав для подання річної декларації, у випадку, якщо при продажу автомобіля перед нотаріальним посвідченням договору купівлі-продажу відбулася сплата податку, декларацію можна не подавати.
 
   У зв’язку з тим, що в більшості випадків довіритель не має жодної інформації щодо подробиць продажу автомобіля, йому доведеться відновити зв'язок з довіреною особою та отримати від неї такі відомості. Не виключаємо, що почуте від повіреного все ж таки призведе до необхідності подання декларації та сплати податку власником авто.
  
 
   Сергій Кучеренко
   аудитор Аудиторська група «Гарантія-Аудит»
 
   Дата підготовки 14.03.2012
 
По материалам: ЛИГА:ЗАКОН

Немає коментарів:

Дописати коментар