Питання:
Підприємство планує зареєструвати юридичну адресу за місцем проживання засновника або директора. Фактично підприємство знаходиться за іншою адресою на підставі договору оренди приміщення. Які наслідки можуть виникнути в цій ситуації?
1. Юридична та фактична адреса
Чинне законодавство оперує поняттями «місцезнаходження юридичної особи» та «основний» або «неосновної податкову адресу».
Поняття податкової адреси юридичної особи визначено в п. 45.2 ПКУ - це місцезнаходження юридичної особи, відомості про яку містяться в ЄДРПОУ.
2. Допустимо реєструвати місцезнаходження юридичної особи за місцем проживання учасника або директора?
2.1. З точки зору державного реєстратора
Дані до Єдиного реєстру вносяться відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців». У Законі поняття місцезнаходження визначено як «адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені». Варто звернути увагу на те, що таке визначення дещо вже за змістом, ніж визначення, наведене в статті 93 Цивільного кодексу: «місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і облік ».
Але держреєстратор буде керуватися визначенням, наведеному в Законі «Про державну реєстрацію ...». З якого випливає, що припустимою є реєстрація за адресою директора (адреса «особи, ... яке виступає від імені юридичної особи» - див визначення поняття), але не учасника або засновника. Саме така позиція держреєстратора часто зустрічається практиці. У той же час необхідно відзначити, що відповідно до ч. 2 ст. 92 ЦКУ юридична особа у випадках передбачених законом або установчими документами може здійснювати цивільні права та обов'язки через своїх учасників. Крім того, засновник (учасник) може бути одночасно і директором.
2.2. З точки зору податкової служби
Виходячи з визначення податкової адреси (п. 45.2 ПКУ), для податкового органу має значення місцезнаходження юридичної особи, зазначене у ЄДРПОУ. Тому будь місцезнаходження, яке «задовольнило» державного реєстратора, буде прийнятним (і безальтернативним) для податкової служби.
2.3. З точки зору Житлового та Цивільного кодексу
2.3.1. Без договору оренди
В даний час ст. 6 ЖК забороняється надання приміщень у житлових будинках для тільки потреб промислового характеру. Аналогічна заборона передбачений пунктом 3 «Правил використання приміщень житлових будинків» (постанова КМУ від 08.10.92 № 572). Горезвісний законопроект від 04.03.2011 р. N 8203, в якому окремі депутати намагалися заборонити надання приміщень для потреб виробничого характеру, був відхилений ВР 09.02.2012. Однак у статті 6 ЖК передбачено, що жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян. На підставі зазначених норм законодавства Держкомпідприємництва в листі від 31.07.2007 р. № 5620 приходить до висновку, що житлові приміщення можуть використовуватися для здійснення підприємницької та іншої діяльності тільки громадянами, які в них проживають.
З точки зору автора норма ст. 6 ЖК щодо призначення житлових приміщень для проживання громадян є позитивною, тобто не встановлює обов'язку постійного проживання (не є імперативною) і не містить заборони іншого використання (не є заборонною). Тому, використання житлового приміщення юридичною особою в інших цілях, ніж проживання, не заборонено чинним законодавством (крім промислового використання та використання за договором оренди - див. ч. 2 ст. 813 ЦК). У будь-якому випадку, питання відповідності чи невідповідності використання житлового приміщення для реєстрації місцезнаходження юридичної особи є істотною тільки в момент самої реєстрації, але не для обліку в ДПС (який грунтується на даних ЄДРПОУ). Таким чином, навіть якщо компетентним органом буде встановлено невідповідність використання житлового приміщення для здійснення підприємницької діяльності норм законодавства, це не буде підставою для припинення юридичної особи.
2.3.2. З договором оренди
Ситуація ускладнюється у випадку, якщо житлове приміщення використовується юридичною особою на підставі договору оренди. Відзначимо, що статтею 24 Закону «Про державну реєстрацію ...» не передбачено подання державному реєстратору документа, що підтверджує право на використання приміщення (договору оренди або документа, що посвідчує право власності). Договір оренди, якщо такий існує, буде мати значення в подальшому - під час перевірок податковим органом.
Справа в тому, що відповідно до статті 810 ГК житло (за договором найму) передається наймачеві для проживання в ньому. Більш того, ч. 2 ст. 813 містить чітке обмеження: якщо наймачем є юридична особа, вона може використовувати житло лише для проживання у ньому фізичних осіб. Саме на підставі зазначених норм Держкомпідприємництва в листі від 08.06.2004 р. № 3841 прийшов до висновку, що для надання квартири в оренду з метою влаштування в ній офісного приміщення, необхідно перевести таку квартиру у нежитловий фонд.
Таким чином, договір оренди квартири (приміщення житлового фонду), укладений юридичною особою в інших цілях, ніж проживання в ній фізичних осіб, може бути визнаний судом недійсним, як що суперечить ГК (ч. 1 ст. 203). Зауважимо, що такий договір не є нікчемним (ч. 2 ст. 215), адже законом не встановлена недійсність такого договору. Наслідком визнання договору недійсним буде реституція між сторонами відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК і невизнання податковим органом орендних платежів як витрат у податковому обліку. Більш того, якщо податковим органом буде доведено в суді, що такий договір укладено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наслідком буде стягнення отриманого сторонами в дохід держави відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК.
Тому існування договору оренди створить більше проблем, ніж його відсутність. Безумовно, оформлення відносин з приводу надання квартири під офіс між засновником (директором) і юридичною особою є логічним з точки зору цивільного законодавства, адже це дві окремих особи. Не можна також виключити і можливість того, що податковий орган буде наполягати на необхідності визнання доходу юридичної особи у формі безоплатно отриманих послуг (на рівні звичайних цін). Але поки на практиці автор не зустрічався з такою позицією податкового органу. Можливо, у зв'язку зі складністю визначення об'єкта оренди (метражу частини квартири, що орендується) і неоднозначністю визначення рівня звичайних цін.
3. Наслідки відсутності за місцезнаходженням
Відсутність платників податків за місцезнаходженням завжди було і є предметом пильної уваги ДПС. Це стосується, в першу чергу, платників ПДВ, але не тільки їх.
Відповідно до п. 12.2 «Порядку обліку платників податків і зборів» (затверджено наказом Мінфіну № 1588 від 09.12.2011) податкові органи здійснюють перевірку місцезнаходження платників податків:
- Якими не подано у встановлені законом терміни податкові декларацій;
- Мають податковий борг.
Перевірка місцезнаходження також здійснюється «при призначенні чи проведенні будь-якого виду перевірки платника податків чи при виконанні інших службових обов'язків працівниками органів ДПС» Т.е. фактично в будь-який час на будь-яких підставах.
Відповідно до пункту 12.5 Порядку, якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції
- Підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або
- Встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) органу ДПС приймає рішення про направлення держреєстратору повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.
Держреєстратор, в свою чергу, направляє особі повідомлення про необхідність подання реєстраційної картки (про підтвердження відомостей про юридичну особу). Якщо така картка не буде отримана держреєстратором протягом місяця, до ЄДРПОУ вноситься запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням (ч.ч. 12-14 ст. 19 Закону «Про державну реєстрацію ...»).
Необхідно мати на увазі, що наявність в ЄДР запису про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням є підставою:
- Для анулювання реєстрації платника ПДВ (пп. «ж» п. 5.1 «Положення про реєстрацію платників ПДВ», затвердженого наказом Мінфіну від № 1394 07.11.2011);
- Для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи (ч. 2 ст. 38 Закону «Про державну реєстрацію ...»).
Право податкового органу звертатися до суду щодо припинення юридичної особи встановлений пп. 20.1.12 ПКУ;
Тому у випадку, якщо фактичне місцезнаходження юридичної особи відрізняється від зазначеного в ЄДРПОУ, щоб уникнути «непорозумінь» з податковим органом та можливих наслідків у вигляді анулювання реєстрації платника ПДВ або припинення юридичної особи бажано забезпечити:
1.Отсутствие підстав для перевірки місцезнаходження - своєчасне подання декларацій та своєчасну сплату податків (відсутність податкового боргу), присутність керівництва і наявність звітних документів за зареєстрованим місцезнаходженням під час перевірки;
2.своевременное отримання за фактичним місцезнаходженням кореспонденції від податкового органу (і від державного реєстратора) і своєчасну відповідь на кореспонденцію;
Крім того, в реєстраційних документах (і в деклараціях) слід вказувати діючий номер мобільного телефону керівника (головного бухгалтера), а не стаціонарний номер телефону «юридичної адреси».
4. Чи повідомляти податковий орган про «фактичне» адресу?
Ситуація ускладнюється тим, що ПКУ містить вимогу про реєстрацію юридичною особою так званого неосновного місця обліку: за місцем знаходження підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (див. п. 63.3. ПКУ) .
Визначення об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням, надзвичайно широко - це «майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків і зборів». Об'єкти оподаткування по кожному виду податку і збору визначаються згідно з відповідним розділом ПКУ. Підкреслимо: об'єктом оподаткування вважаються, серед іншого, і дії (у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків і зборів). У буквальному розумінні під таке визначення підпадає будь-яка господарська діяльність.
При цьому встановлено, що заява про взяття на облік за неосновним адресою подається до податкового органу протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об'єкта чи підрозділу (не обов'язково відокремленого), через які здійснюється діяльність або які підлягають оподаткуванню. Поняття «об'єкта» ПКУ не визначено. Також не ясно, чи слід вважати офіс в орендованому приміщенні «об'єктом», в зв'язку з відкриттям якого необхідно реєструвати неосновне місце обліку.
Відповідно до п. 7.1. «Порядку обліку платників податків і зборів» (наказ Мінфіну № 1588 від 09.12.2011) реєструвати неосновне місце обліку необхідно в разі, якщо у платника податків, окрім обов'язків щодо подання податкової звітності чи сплати податків на території адміністративно-територіальної одиниці за своїм місцезнаходженням, виникають такі обов'язки на території іншої адміністративно-територіальної одиниці.
Обов'язок подання звітності та сплати податків на території іншої адміністративно-територіальної одиниці виникає, наприклад, у випадку, описаному в пп. 168.4.3 ПКУ: суми ПДФО, нараховані відокремленим підрозділом на користь фізичних осіб, перераховуються до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу.
Зауважимо, що в НКУ поняття відокремленого підрозділу (пп. 14.1.30) вживається в значенні, визначеному ЦКУ. А виходячи з визначення, наведеного в статті 95 ЦКУ, будь відокремлений підрозділ, розташоване поза місцезнаходженням юридичної особи, є або філією (здійснює всі або частину функцій юридичної особи), або представництвом (здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи). При цьому, ні в ЦКУ, ні в ПКУ не розкрито поняття відособленості, тому єдиним критерієм відособленості підрозділу є його розташування на території іншої адміністративно-територіальної одиниці. Таким чином напрошується (безумовно оспорюваний) висновок, що офіс юридичної особи, розташоване на території іншої адміністративно-територіальної одиниці, є з точки зору Податкового кодексу відокремленим підрозділом і підлягає реєстрації як неосновне місце обліку. ПДФО з доходів працівників цього офісу повинен перераховуватися до місцевого бюджету за місцезнаходженням офісу.
У разі, якщо платник податків не зареєструє неосновне місце обліку, до нього може бути застосована санкція, передбачена статтею 117 ПКУ: штраф у розмірі 510 грн., А в разі, якщо порушення не будуть усунуті протягом року - штраф у розмірі 1020 грн.
За матеріалами: ТОВ "Юридична компанія 4Business"
Немає коментарів:
Дописати коментар