Рахунок-фактура як первинний документ бухгалтерського обліку
Чи є рахунок-фактура первинним документом бухгалтерського обліку?
У ст. 44 ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та / або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової
звітності, інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення таких операцій.
Первинні документи повинні складатися під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення.
Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ; назва документа (форми); дата і місце складання; зміст, обсяг та одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Датою оформлення первинного документа буде вважатися дата, на яку припадає обопільне узгодження (приймання) сторонами договору всіх пунктів договору щодо обсягів поставки товарів (робіт), їх вартості, повноти і якості виконання, що і буде підтвердженням факту їх поставки (виконання).
При поставці товарів (робіт) такими первинними документами можуть бути видаткова накладна постачальника або акт здачі-приймання виконаних робіт.
Відповідно до Закону України «Про державну статистику» та Положенням про Державний комітет статистики України затвердження типових форм первинної облікової документації, що є обов'язковими для всіх суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, належить до компетенції Держкомстату.
Рахунок (рахунок-фактура) за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер. Форма рахунку (рахунку-фактури) не належить до типових форм, що затверджується Держкомстатом, застосування її нормативно-правовими актами не передбачено.
Фактично рахунок-фактура є розрахунково-платіжним документом, що передбачають тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за поставляються (фактично поставлені) товари чи надані (фактично надані) послуги, а сам факт отримання товарів (послуг) повинен бути підтверджений видаткової накладної постачальника або актом прийому -передачі виконаних робіт (послуг), про що вже говорилося вище.
Такої ж думки дотримується і Мінфін у листах, виданих як до прийняття (листи від 27.11.2006 р. № 31-34000-20-23/25136 та від 09.07.2007 р. № 31-34000-20/23-4579/4800 ), так і після прийняття (лист від 30.05.2011 р. № 31-08410-07-27/13794). Тобто з прийняттям ПКУ позиція цього державного органу по відношенню до правової сутності рахунки-фактури не змінилася.
Чи є рахунок-фактура первинним документом бухгалтерського обліку?
У ст. 44 ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та / або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової
звітності, інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення таких операцій.
Первинні документи повинні складатися під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення.
Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ; назва документа (форми); дата і місце складання; зміст, обсяг та одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Датою оформлення первинного документа буде вважатися дата, на яку припадає обопільне узгодження (приймання) сторонами договору всіх пунктів договору щодо обсягів поставки товарів (робіт), їх вартості, повноти і якості виконання, що і буде підтвердженням факту їх поставки (виконання).
При поставці товарів (робіт) такими первинними документами можуть бути видаткова накладна постачальника або акт здачі-приймання виконаних робіт.
Відповідно до Закону України «Про державну статистику» та Положенням про Державний комітет статистики України затвердження типових форм первинної облікової документації, що є обов'язковими для всіх суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, належить до компетенції Держкомстату.
Рахунок (рахунок-фактура) за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер. Форма рахунку (рахунку-фактури) не належить до типових форм, що затверджується Держкомстатом, застосування її нормативно-правовими актами не передбачено.
Фактично рахунок-фактура є розрахунково-платіжним документом, що передбачають тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за поставляються (фактично поставлені) товари чи надані (фактично надані) послуги, а сам факт отримання товарів (послуг) повинен бути підтверджений видаткової накладної постачальника або актом прийому -передачі виконаних робіт (послуг), про що вже говорилося вище.
Такої ж думки дотримується і Мінфін у листах, виданих як до прийняття (листи від 27.11.2006 р. № 31-34000-20-23/25136 та від 09.07.2007 р. № 31-34000-20/23-4579/4800 ), так і після прийняття (лист від 30.05.2011 р. № 31-08410-07-27/13794). Тобто з прийняттям ПКУ позиція цього державного органу по відношенню до правової сутності рахунки-фактури не змінилася.
Ольга Буркун
Аудитор АФ "Курсор-Аудит"
Немає коментарів:
Дописати коментар