Бізнес "на гачку" податкової. Що робити?

У більшості розвинених країн світу одним із ключових напрямків діяльності держави є його економічний розвиток. Такий розвиток, у свою чергу, може бути активним тільки за умови, коли середній і малий бізнес має стабільність і не
схильний "зловмисному" впливу з боку контролюючих органів. У часи фінансово-економічної кризи більшість європейських країн скорочує витрати на чиновницький апарат, в той же час, надаючи певні пільги малому та середньому бізнесу, так як якщо цей сегмент вийде на належний рівень, відповідно і економічний стан держави буде рости. Аналізуючи діяльність наших "борців" за сплату податків складається думка, що європейська практика незастосовна до наших реалій. Замість того, щоб в часи складних фінансово-економічних показників стимулювати активність малого та середнього бізнесу, наші "контролери" його фактично винищують.
   
   Віталій Кулаков, старший партнер адвокатської фірми "Advice", для UBR.UA
   
   "Рибку" підгодували, а потім виловили мережами
   
   Звичайно, можна говорити про те, що законодавці внесли зміни щодо скасування ряду ліцензій, внесли зміни з приводу реєстрації нових суб'єктів підприємницької діяльності і т.п. Але давайте скажемо чесно, адже малому і середньому бізнесу не потрібно спрощувати процедуру започаткування бізнесу, потрібно спростити процедуру його ведення. В іншому випадку дії держави можна оцінювати як "досвідченого рибалки", який прикорм рибку і потім виловив її мережами. Вибачте за таке неординарне порівняння, але так сьогодні і відбувається.
   
   Підтвердженням цьому може бути і прийнятий Податковий кодекс України, який повинен був упорядкувати і спростити систему оподаткування, вдосконалити систему контролю за дотриманням податкового законодавства. Сьогодні ми бачимо, що не так все гладко як хотілося: податкова звітність ускладнена, документообіг на підприємстві зріс, кількість перевірок платника податків не поменшало, крім того, перевіряють, як правило, ті підприємства, які ще працюють і є рентабельними.
   
   Проведення податкових перевірок сьогодні стають головним "пугальщіком" для підприємців. Природно, що в такій ситуації підприємець починає враховувати всі можливі схеми для оптимізації оподаткування, а не ухилення від сплати податків, як часто плутають "фіскали". У свою чергу, на такі дії реагують і контролюючі органи, розробляючи і присікаючи ініціативи платників податків. Вся ця картина схожа на полювання, де звіром виступає підприємець.
   
   Варто визнати, що основним плацдармом для такого "співробітництва" між фіскалами і підприємцями є прийнятий Податковий кодекс України. Крім того, гостроти у веденні бізнесу додало лист Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року. У своїй позиції ВАСУ визначив, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, коли придбані товари чи послуги не призначені для використання в господарській діяльності платника, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування. У своєму листі суд касаційної інстанції фактично надав податковим органам і представникам судової системи судити про доцільність (недоцільність) тієї чи іншої угоди.
   
   Вважаю, що дане тлумачення, дане судом, суперечить ст. 42 Конституції України, яка гарантує свободу підприємницької діяльності, тобто фактично гарантує підприємцю самому вирішувати, яка операція для нього доцільна, а яка ні.
   
   Правильне оформлення документів не вирішує проблем
   
   Розуміючи, що Конституція України - це всього лише документ, а реалії в житті набагато відрізняються від правил, встановлених у цьому документі, підприємці сьогодні повинні розуміти, що правильне оформлення первинної документації не є гарантією захисту від податкових проблем. В ході перевірок податкові органи можуть без будь-яких проблем прийти до висновку, що та чи інша операція є безтоварній і, як наслідок, винести податкове повідомлення-рішення про сплату немаленької суми.
   
   Хочу зауважити, що при цьому таких повноважень податкові органи не мають. Податкові органи мають право, відповідно до ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" подавати до відповідних судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягувати в дохід держави гроші, отримані за такими угодами.
   
   У відповідності зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.
   
   Якщо ви помітили, в даній статті не сказано ні слова про судові листах, а тільки Конституція і закони. Шкода, але і тут ми бачимо пряме порушення Конституції України, так як при визнання правочинів нікчемними податкові органи, як правило, керуються не Основним законом, а своїми переконаннями, внутрішніми вказівками і вже діючим листом ВАСУ № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року, який фактично "легалізував" свого роду свавілля податкових органів.
   
   Крім того, всупереч п. 56.4 Податкового кодексу, який покладає тягар доведення правомірності нарахування податкових зобов'язань на контролюючий орган, платникам податків все частіше доводиться доводити фактичне здійснення господарської операції. При цьому ні договору, ні акти виконаних робіт, ні податкові накладні, ні рахунку, ні банківські виписки і т.п. сьогодні не можуть вважатися достатніми.
   
   В стороні залишився і адміністративний суд, який розглядає подібні спори між платником податків та податковим органом. Так, згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо податковий орган не згоден з позовними вимогами, саме він зобов'язаний довести правомірність того чи іншого свого рішення. Тобто платник податку фактично має тільки заявити про свої вимоги, а податковий орган повинен надавати докази правомірності своїх дій. Не секрет, що це ілюзія. Насправді платнику податків доводиться надавати купу документів, доказів, ініціювати призначення експертиз тощо, щоб довести протиправність дій податкового органу. Найчастіше, представники податкових органів взагалі не з'являються на судові засідання. Шкода, але суд ніяк не реагує на подібні дії і це створює особливе хвилювання. Адже адміністративний суд був створений для захисту прав підприємств, установ, організацій, громадян від протиправних дій суб'єктів владних повноважень, а не навпаки.
   
   Якщо платник податків проявляє "незговірливість", деякі несумлінні співробітники податкових органів порушують кримінальні справи за ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), що використовується для констатації факту - фіктивності та нікчемності правочину. Шкода, але судам адміністративної юрисдикції, де оскаржуються дії податкових органів, цього достатньо, щоб прийняти рішення не на користь платника податків. Однак, порушену кримінальну справу - не вирок, а особа може вважатися винним тільки після набрання законної сили обвинувального вироку. Виходить, що фактично адміністративні суди заочно визнають, що контрагент був фіктивним, не чекаючи рішення в процесі кримінального судочинства. А адже не всі справи, порушені за ст. 205 КК України, доходять до суду, не по всіх виноситься вирок ...
   
   Все - в ім'я наповнення бюджету
   
   Аналізуючи такий розвиток подій, складається враження, що комусь потрібно якнайшвидше наповнювати бюджет країни, так як на проведення законних процедур для цього немає ні часу, ні бажання. Правомірно це чи ні - покаже час, але однозначно потрібно визнати, що так далі не можна, потрібно міняти систему. Вважаю, що не варто створювати умов, де платник податків буде "звіром", а податківець "мисливцем". Якщо говорити такими словами, потрібно створити умови заповідника, де одним буде менше роботи, а іншим - реальні цивілізовані умови для існування. Думаю, в цьому випадку будь платник податків буде платити податки добровільно, без податкового тиску, без шантажу, без протизаконних заходів. Упевнений, що багато чиновників розуміють це, але чомусь не діють. Ймовірно, така ситуація дуже вигідна комусь ...
   
   Коли це зміниться - невідомо, але сьогодні підприємець змушений, крім здійснення своєї підприємницької діяльності, займатися перевіркою контрагента, моніторити його діяльність, перевіряти дійсність підпису посадових осіб контрагента, перевіряти наявність свідоцтва платника ПДВ, його місцезнаходження і т.п. Невже це все спрощує господарську діяльність платника податків?
   
   Про це можна говорити багато, тому на закінчення скажу, що якщо ви все-таки потрапили "на гачок" податковій, використовуйте повноцінно і вчасно всі засоби захисту, надані законом, починаючи від отримання консультацій податкової щодо спірного питання, закінчуючи активними методами - подання заперечення на акт перевірки, оскарження податкового повідомлення-рішення до вищестоящого органу, судове оскарження у всіх судових інстанціях.

За матеріалами: Український Бізнес Ресурс