Незважаючи на наявність чіткого інструменту для врегулювання питань оподаткування, контролюючі органи часто помилково вдаються до використання норм цивільного та господарського права
Написання цієї статті передував досвід дослідження результатів контрольно-перевірочної роботи податкових та інших контролюючих органів, парадоксальні висновки яких і їх аргументація змусила звернути увагу на деякі системні моменти, які, сподіваємося, допоможуть в майбутньому захистити інтереси платників.
Зокрема, хочеться звернути увагу на те, що, як правило, контролюючі органи невірно використовують надані їм законодавством можливості і важелі впливу на підконтрольних платників податків. Не можна погодитися з постійною появою в матеріалах перевірок висновків податкових органів про порушення норм Цивільного кодексу (ГК) України.
На наш погляд, це принципово неправильна позиція податкових органів, оскільки цивільне право - це галузь приватного права, яка поширює свою дію на приватних осіб і регулює майнові і пов'язані з ними немайнові особисті відносини громадян, що забезпечують приватні інтереси, автономію та ініціативу приватних власників і об'єднань приватних осіб в їх майновій діяльності та в особистих відносинах. Ця особливість відносин, регульованих ГК України, виключає вторгнення держави і державних органів, якими є податкова, митна служби та інші контролюючі органи, у сферу особистих майнових та інших інтересів.
Приватне право регулює майнові та особисті немайнові відносини між громадянами, колективами людей (підприємствами, фірмами тощо). Приватноправові відносини мають набір певних ознак. По-перше, вони складаються з волі самих учасників, здійснювані ними двосторонні дії (наприклад, договори купівлі-продажу) набувають юридичну силу, якщо здійснюються добровільно. По-друге, приватноправові відносини засновані на юридичній рівності учасників - рівноправність сторін. По-третє, такі відносини мають горизонтальний характер, тобто безпосередньо не пов'язані з органами державної влади та підпорядкуванням їм. Характер поведінки сторін у цих відносинах визначається самими ж сторонами.
Таким чином, широко розповсюджені висновки податкових органів, викладені в актах перевірок, про порушення платниками норм ЦК України, наприклад, статті 203, пунктів 1 і 2 статті 215, частиною 1 статті 216, статей 228, 626, 629, 655, 656, 658 , 662, 664 ЦК України - неправомірні як мінімум тому, що в контексті норм ЦК України поняття "платник податків", "податки", "контролюючий орган", "дотримання чи порушення норм податкового законодавства" - абсурдні, а сам податковий орган не може виступати як домінуючий учасник правових відносин, а лише як одна із сторін таких відносин, не маючи ніяких переваг по відношенню до інших сторонам.
Цікаво, що податкові органи часто не помічають, що питання оподаткування відносяться до сфери податкового права - публічного права, яке передбачає якраз юридичну нерівноправність, коли однією з таких сторін завжди виступає держава або її орган (посадова особа), наділена владними повноваженнями.
Контролюючі органи, отримавши Податковий кодекс (ПК) України, придбали досить потужний імперативний метод впливу на процес стягнення податків, але, як видно з актів перевірок, часто не знають, як ним користуватися. З одного боку - це аргумент проти контролюючих органів в суперечках з ними, з іншого - об'єктивно хотілося б, щоб висновки актів перевірок будувалися на основі норм чинного податкового законодавства. Можливо, комусь здасться останнім невигідним для платників, але дозволимо собі наполягати саме на такій тезі: набагато легше говорити з людиною, яка чує опонента. Сторона, яка принципово неправильно розуміє основи права, не здатна почути аргументи іншої сторони.
З метою застосування на практиці, виходячи з однотипності актів перевірок, пропонуємо вашій увазі деякі напрацювання по виявленню недоліків аргументації висновків контролюючих органів.
Керуючись не тим
Одне з останніх "віянь" - побудова акта перевірки, уже традиційно присвяченого питанням "нікчемності" і "фіктивності" на основі попередньо написаного іншого акта: акта перевірки постачальника (підрядника).
Акт перевірки постачальника (підрядника) - без донарахувань, по ньому не приймаються податкові повідомлення-рішення і, на перший погляд, цей акт є повністю нейтральним. Але це не так. Такі акти небезпечні для покупців і замовників підприємства, що перевіряється: цим актом всі господарські операції підприємства обнуляються. Відповідно, обнуляються і всі показники податкової звітності такого платника, "дзеркальним" відображенням чого стає обнулення витрат та податкового кредиту покупців і замовників.
Далі складаються акти перевірки вже покупців і замовників, в яких, з посиланням на зазначений акт перевірки постачальника (підрядника), на відповідні суми зменшується податковий кредит, а з моменту введення в дію змін до пункту 140.2 статті 140 Податкового кодексу зменшуються і суми витрат з наступним донарахуванням ПДВ і податку на прибуток.
Ось на цьому етапі необхідно звернути увагу на аргументи податківців. До прикладу, в акті зазначено, що господарські відносини між покупцем (замовником) та постачальником (підрядником) не підтверджені зустрічній звіркою, і при цьому робиться посилання на первинний акт перевірки постачальника (підрядника). Але! Первинний акт перевірки постачальника (підрядника) практично завжди - Акт про результат документальної виїзної (або невиїзної) перевірки конкретного платника (постачальника або підрядника) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за певний період.
Відповідно, цей акт перевірки не є актом зустрічної звірки, а вірніше - це не довідка про проведення зустрічної перевірки в розумінні постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1232, якою затверджено Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, та наказу Державної податкової служби (ДПС) України від 22 квітня 2011 року № 236 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок".
Позиція ДПС України з цієї проблеми оприлюднена в її друкованому органі - журналі "Вісник податкової служби України" за листопад 2011 року, № 44, де начальник відділу експертизи проектів нормативно-правових актів та візування роз'яснень Юридичного управління Департаменту правової роботи ДПС України Мар'яна Куц і головний державний податковий інспектор Віра Семікопенко на запитання читачів "Яку інформацію може витребувати податкова інспекція від суб'єкта господарської діяльності при здійсненні зустрічної звірки?" відповіли наступне:
"... Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться згідно з Порядком № 1232, відповідно до пункту 3 якого з метою проведення зустрічної звірки орган ДПС (ініціатор) надсилає органу ДПС (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб'єкт господарської діяльності, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних. Зустрічна звірка може бути проведена органом ДПС (ініціатором) самостійно у разі, коли суб'єкт господарської діяльності перебуває на обліку в тому ж органі ДПС, в якому перебуває платник податків, або в межах одного населеного пункту. Зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарської діяльності, що здійснюється органами ДПС з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними для встановлення їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.
Таким чином, відповідний орган ДПС у разі проведення зустрічної звірки має право витребувати первинні бухгалтерські та інші документи від суб'єкта господарської діяльності з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків (у тому числі підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними) ".
Тобто компетентні посадові особи ДПС України чітко визначили як поняття "зустрічна звірка", так і методику її проведення, а також принципова відмінність зустрічної звірки від перевірки.
Що в підсумку?
Оскільки Акт перевірки постачальника (підрядника) не є довідкою про проведення зустрічної звірки, документальна виїзна чи невиїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства не є зустрічною звіркою, звірка документів обох сторін господарської операції не проводилася, то немає грунту для висновків фахівців контролюючих органів про непідтвердження факту господарських операцій зустрічної звіркою.
Ще нюанс: вищевказані міркування податківці підкріплюють вказівкою на те, що постачальник (підрядник) не веде господарську діяльність, оперуючи поняттям "господарська діяльність" з Господарського кодексу України, в той час як це поняття визначено пунктом 14.1.36. статті 14 "Визначення понять" НК України. А відповідно до норм пунктів 5.1 і 5.2 статті 5 цього Кодексу поняття, правила та положення, встановлені НК України та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею Кодексу, а у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Податкового кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПК України.
Зауважимо, що такий підхід податківців породжує багато цікавих моментів, які дозволяють плідно відстоювати інтереси платників.
На закінчення хотілося б відзначити, що, згідно з пунктом 1.1 статті 1 НК України, цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері адміністрування податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків і зборів, що сплачуються на Україні, та порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, компетенцію контролюючих органів, повноважень та обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, так само як і відповідальність за порушення податкового законодавства; НК України визначає також функції та правові основи діяльності органів ДПС. А тому немає ніякої необхідності використовувати норми Цивільного та Господарського кодексу для регулювання питань оподаткування.
Наталя ДУБИНА, Антон Синцов
Юридична практика № 5, 1 лютого 2013
За матеріалами: Моніторинг ЗМІ
Немає коментарів:
Дописати коментар