За інформацією Goldblum and Partners
Розробка та прийняття нового профільного закону про зайнятість населення були спрямовані, насамперед, на вирішення цілого ряду соціальних питань в країні.
До питань, які пропонуються розв'язати Законом України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 (далі по тексту - «Закон»), належать, зокрема, проблеми
високого рівня тіньового працевлаштування в Україні, виплата заробітних плат «у конвертах», великого рівня економічно неактивного населення працездатного віку, працевлаштування соціально незахищених верств населення, а також проблема суттєвого рівня безробіття молоді.
Серед механізмів, які містяться в Законі і спрямовані на вирішення та мінімізацію вищевказаних проблем, Закон передбачає надання роботодавцям, які працевлаштовують безробітних осіб, визначених пільг зі сплати єдиного соціального внеску.
1. Загальна 50%-а пільга зі сплати ЄСВ.
Ч.3 ст.24 Закону встановлено, що роботодавцю, який протягом 12 календарних місяців забезпечував створення нових робочих місць, працевлаштовував на них працівників і протягом цього періоду щомісяця здійснював їм виплату заробітної плати в розмірі не менше 3-х мінімальних заробітних плат за кожна особа, протягом наступних 12 календарних місяців за умови збереження рівня заробітної плати в розмірі не менше 3-х мінімальних заробітних плат за кожну таку особу щомісячно за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених у бюджеті Пенсійного фонду України, компенсуються фактичні витрати в розмірі 50 % суми нарахованого єдиного внеску за відповідну особу за місяць, за який він сплачений.
Аналізуючи дане положення Закону, можна дійти висновку, що для отримання зазначеної пільги в розмірі 50%-ой компенсації єдиного соціального внеску, роботодавець повинен одночасно виконати 3 умови:
• протягом 12 місяців створювати нові робочі місця;
• фактично працевлаштовувати на них працівників;
• протягом цих же 12 місяців виплачувати таким працівникам заробітну плату у розмірі не менше 3-х мінімальних заробітних плат.
У той же час у разі зменшення штатної чисельності працівників та фонду оплати праці роботодавець втрачає право на компенсацію.
Слід звернути увагу на те, що відповідно до ст.1 Закону під новим робочим місцем розуміється робоче місце, яке створене у зв'язку зі створенням нового суб'єкта господарювання (крім того, який створений шляхом припинення) або збільшенням штатної чисельності працівників за умови відсутності скорочення ( зменшення) середньомісячної чисельності за попередні 12 місяців, а також створене шляхом модернізації або зміни технології виробництва, які потребують нових знаннях, навичках і уміннях працівника.
На жаль, Закон не конкретизує кількість робочих місць, яке підприємство повинно створити протягом року, щоб отримати право на таку компенсацію. З тексту даного положення неясно, чи має право підприємство, яке протягом року створило одне робоче місце, претендувати на компенсацію, або воно повинно створити мінімум два нових робочих місця. Невирішеним в Законі також залишилося питання щодо порядку надання такої компенсації: ч.3 ст. 24 Закону в одному абзаці говорить про 50%-ой компенсації роботодавцю витрат на сплату єдиного соціального внеску, в іншому абзаці дана частина статті вказує на право роботодавця на зменшення єдиного соціального внеску. У теж час, Закон вказує, що сам порядок такої компенсації затверджується Кабінетом Міністрів України. На даний момент такий порядок Кабінетом Міністрів України не затверджено.
2. 100%-а пільга зі сплати ЄСВ для роботодавців, які працевлаштовують недостатньо конкурентоспроможних громадян.
Пільгу по сплаті єдиного соціального внеску Закон також передбачає для роботодавців, які працевлаштовують на нові робочі місця недостатньо конкурентоспроможних громадян України.
Так, відповідно до ст. 26 Закону роботодавцю, який працевлаштовує на нове робоче місце громадян, зазначених у ч.1 ст. 14 Закону (крім тих, які визначені п. 7 ч.1 ст. 14), та яким надано статус безробітного, за направленням територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, строком не менш ніж на два роки щомісяця компенсуються фактичні витрати в розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за відповідну особу за місяць, за який він сплачений.
В ч.1 ст.14 Закон приводить чіткий перелік недостатньо конкурентоспроможних громадян, працевлаштовуючи яких роботодавець отримує право на вищевказану пільгу. До таких громадян Закон відносить таких осіб:
- Один з батьків або особа, яка їх замінює та:
• має на утриманні дітей віком до 6 років;
• виховує без одного з подружжя дитини віком до 14 років або дитину-інваліда;
• утримує без одного з подружжя інваліда з дитинства (незалежно від віку) і / або інваліда I групи (незалежно від причини інвалідності);
- Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, особи, яким виповнилося 15 років і які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу;
- Особи, звільнені після відбуття покарання або примусового лікування;
- Молодь, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах, звільнилася зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби (протягом шести місяців після закінчення або припинення навчання або служби) і яка вперше приймається на роботу;
- Особи, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" залишилося 10 і менше років;
-Інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Таким чином, для отримання зазначеної щомісячної пільги працедавцю необхідно одночасно виконати 3 наступні умови:
• створити нове робоче місце;
• працевлаштувати на це робоче місце безробітного громадянина з вищевказаного переліку по напрямку місцевого центру зайнятості;
• забезпечити працевлаштування такого громадянина на протязі не менше 2 років.
Закон передбачає, що компенсація роботодавцю витрат на сплату єдиного соціального внеску виплачується протягом одного року з дня працевлаштування такого громадянина. При цьому в разі звільнення працівника, за якого виплачувалася така компенсація, з ініціативи роботодавця або за угодою сторін до закінчення дворічного строку з дня працевлаштування сума виплачених коштів повертається в повному обсязі до відповідного бюджету залежно від джерела компенсації або на його робоче місце за направленням місцевого центру зайнятості у межах дворічного строку працевлаштовується інший безробітний.
У теж час указанна вище компенсація не виплачується в 2 випадках:
• роботодавець має заборгованість із сплати єдиного соціального внеску та / або пенсійних внесків;
• роботодавець визнаний в установленому порядку банкрутом чи стосовно нього порушено справу про банкрутство.
3. 100%-а пільга зі сплати ЄСВ для роботодавців, які працевлаштовують безробітних у пріоритетних видах економічної діяльності.
Закон також передбачає пільгу по сплаті єдиного соціального внеску для суб'єктів малого підприємництва, які працевлаштовують безробітних за направленням центру зайнятості на нові робочі місця у пріоритетних видах економічної діяльності.
Так, ч.2 ст.27 Закону встановлено, що суб'єктам малого підприємництва, які працевлаштовують безробітних строком не менше ніж два роки за направленням територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, на нові робочі місця у пріоритетних видах економічної діяльності, щомісяця компенсуються фактичні витрати в розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за відповідну особу за місяць, за який він сплачений.
До суб'єктів малого підприємництва відносяться фізичні особи-підприємці та юридичні особи з середньою кількістю працівників в рік до 50 осіб і річним доходом до 10 мил. євро (ч.2 ст. 55 Господарського кодексу України).
Як і у випадку роботодавців, які працевлаштовують недостатньо конкурентоспроможних громадян України, при звільненні працівника, за якого виплачувалася така компенсація, з ініціативи роботодавця до закінчення дворічного строку з дня працевлаштування сума виплачених коштів повертається в повному обсязі до відповідного бюджету залежно від джерела компенсації або на його робоче місце за направленням місцевого центру зайнятості у межах дворічного строку працевлаштовується інший безробітний.
Компенсація витрат на сплату єдиного соціального внеску не виплачується в 2 випадках:
• роботодавець має заборгованість із сплати єдиного соціального внеску та / або пенсійних внесків;
• роботодавець визнаний в установленому порядку банкрутом чи стосовно нього порушено справу про банкрутство.
Порядок компенсації та переліку пріоритетних видів економічної діяльності для суб'єктів малого підприємництва повинні бути визначені Кабінетом Міністрів України.
Слід зазначити, що, надаючи роботодавцям пільги у вигляді компенсації витрат на сплату єдиного соціального внеску, профільний Закон вперше встановлює економічні стимули з метою підвищення зацікавленості роботодавців у працевлаштуванні недостатньо конкурентоспроможних на ринку праці осіб, а також стимулює працевлаштування безробітних у пріоритетних видах економічної діяльності. У теж час, досить високі вимоги, встановлені Законом для отримання пільг, можуть суттєво звузити коло роботодавців, які зможуть скористатися такими пільгами.
За матеріалами: pravotoday.in.ua
Немає коментарів:
Дописати коментар