Добровільне страхування працівників і податкові витрати

Відносини у сфері страхування (крім державного соціального страхування) регулюються нормами Закону України від 07.03.1996 № 85/96-ВР «Про страхування» (Закон № 85/96). Так, нормами статті 6 Закону № 85/96 дано визначення «добровільного страхування». Це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог Закону № 85/96. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
 

   Види добровільного страхування вказані в нормах пункту 3 частини 4 статті 6 Закону № 85/96 і включають, зокрема:
 
   • страхування життя;
   • страхування від нещасних випадків;
   • медичне страхування (безперервне страхування здоров'я);
   • страхування здоров'я на випадок хвороби;
   • страхування цивільно - правової відповідальності власників наземного транспорту;
   • страхування відповідальності перед третіми особами;
   • страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту);
   • страхування майна; страхування фінансових ризиків.
 
   При цьому договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з яким останній бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити виплату особі, на користь якої укладено договір, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у встановлені строки та виконувати інші умови договору. Слід зазначити, що договір страхування може бути оформлений як страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), так і звичайним письмовим договором.
 
   Одним з найбільш поширених видів добровільного страхування працівників є добровільне медичне страхування, суть якого полягає в тому, що страхові компанії укладають із закладами охорони здоров'я договори про співпрацю (медичний асистанс) в області надання медичної допомоги та лікування застрахованим особам відповідно до умов договорів.
 
   Схема добровільного медичного страхування працівників підприємством виглядає наступним чином:
 
   • страхувальник-роботодавець укладає договір добровільного медичного страхування на користь свого працівника і сплачує страховику відповідні страхові платежі (внески, премії);
   • при настанні страхового випадку застрахована особа - працівник може отримати в медичному закладі медичну допомогу або послуги, які будуть оплачені страховою компанією згідно з умовами договору добровільного медичного страхування.
 
   Також часто зустрічається страхування життя - це вид добровільного страхування, який передбачає обов'язок страховика здійснити страхову виплату згідно з договором страхування у разі смерті застрахованої особи, а також, якщо це передбачено договором страхування, у разі дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування та (або ) досягнення застрахованою особою визначеного договором віку.
 
   Одним з видів страхування життя є довгострокове страхування життя. Для цілей податкового обліку нормами підпункту 14.1.52 Податкового кодексу України (ПК) дано визначення «договору довгострокового страхування життя». Тобто це договір строком на п'ять і більше років, який передбачає страхову виплату одноразово або у вигляді ануїтету, якщо застрахована особа дожила до закінчення строку дії договору чи події, передбаченої у договорі страхування, або досягла віку, визначеного договором.
 
   Такий договір не може передбачати часткових виплат протягом перших п'яти років його дії, крім настання страхових випадків, пов'язаних із смертю чи хворобою застрахованої особи або нещасним випадком, що призвело до встановлення застрахованій особі інвалідності I або II групи чи встановлення інвалідності особі, яка не досягла вісімнадцятирічного віку. При цьому роботодавець не може бути вигодонабувачем за такими договорами страхування життя.
 
   Говорячи про добровільне страхування, слід зазначити таке поняття, як «недержавне пенсійне страхування». Порядок і умови його проведення врегульовані нормами Закону України від 09.07.2003 № 1057-IV «Про недержавне пенсійне забезпечення» (Закон № 1057). Система недержавного пенсійного забезпечення - це складова частина системи накопичувального пенсійного забезпечення, яка грунтується на засадах добровільної участі »фізичних осіб і роботодавців у формуванні пенсійних накопичень для отримання учасниками додаткових пенсійних виплат.
 
   У відповідності з нормами статті 3 Закону № 1057 право здійснювати недержавне пенсійне страхування надано страховим компаніям в частині укладення договорів страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника.
 
   Податок на прибуток
 
   Норми пункту 142.2 НК дозволяють включати до складу витрат суми внесків підприємства на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством, а також суми страхових внесків за договорами довгострокового страхування життя та пенсійних внесків за договорами недержавного пенсійного забезпечення, сплачених за його рахунок на користь своїх працівників. Ця сума має подвійне обмеження, а саме: сума, яка включається в податкові витрати, не може перевищувати:
 
   • 25 відсотків заробітної плати, нарахованої працівникові протягом податкового року, на який припадають такі податкові періоди;
   • п'яти розмірів мінімальної заробітної плати протягом такого податкового періоду.
 
   При цьому для визначення розміру податкових витрат слід враховувати найменшу суму обмеження.
 
   Отже, підприємство може включити витрати на довгострокове страхування життя та пенсійні внески за договорами недержавного пенсійного забезпечення, виходячи з того, що сума платежу за кожного працівника не може перевищувати одночасно 25 відсотків заробітної плати за місяць, і п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати (з 01.10. 2012 по 30.11.2012 - 5590 грн. в розрахунку на місяць).
 
   Поряд з цим діє інша норма. Норми підпункту 140.1.6 НК забороняють включати до складу витрат:
 
   • витрати на страхування життя, здоров'я та інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з підприємством, обов'язковість якого не передбачена законодавством.
   • витрати на будь страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.
 
   Звертаємо увагу, що відповідно до норм підпункту 138.8.5 НК в загальновиробничі витрати підприємства включаються, зокрема, медичне страхування, страхування відповідно до Закону № 1057, страхування за довгостроковими договорами страхування життя в вищевказаних межах, працівників апарату управління цехами, дільницями, робітників і працівників апарату управління виробництвом.
 
   Враховуючи норми підпункту 140.1.6 НК щодо заборони на включення витрат на добровільне страхування працівників (за винятком витрат за договорами довгострокового страхування життя та пенсійних внесків за договорами недержавного пенсійного забезпечення в межах визначеної суми), то, відповідно до норм підпункту 138.8.5 НК можна включати тільки витрати на обов'язкове страхування працівників.
 
   Підводячи підсумки вищесказаного, можна зробити висновок, що підприємство до складу податкових витрат може лише включити витрати за договорами довгострокового страхування життя та пенсійних внесків за договорами недержавного пенсійного забезпечення в межах певної суми. Витрати за такими договорами понад вказану суму, а також витрати на інші види добровільного страхування працівників, до складу податкових витрат не включаються.
 
   Податок з доходів фізичних осіб
 
   Відповідно до норм підпункту 164.2.16 НК не обкладається ПДФО сума страхових платежів, сплачена працедавцем за договорами довгострокового страхування життя або недержавного пенсійного забезпечення працівників в межах певної суми (далі - ліміт). Для цілей ПДФО даний ліміт розраховується в сумі 15% нарахованої заробітної плати за місяць, за який вноситься страховий платіж (страховий внесок, страхова премія), або сплачується пенсійний внесок, але він не може перевищувати п'яти розмірів мінімальної заробітної плати.
 
   Страхові платежі за зазначеними вище договорами понад даного ліміту, а також сума страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених підприємством за свого працівника або в його інтересах за іншими видами договорів добровільного страхування працівників, вважаються додатковим благом працівників і підлягають оподаткуванню ПДФО із застосуванням підвищувального коефіцієнта.
 
   Звертаємо увагу, що не включається до загального оподатковуваного доходу сума страхової виплати, страхового відшкодування або викупна сума, отримана працівником за договором страхування від страховика-резидента (крім договорів довгострокового страхування життя (у тому числі страхування довічних пенсій) та недержавного пенсійного забезпечення), у разі виконання умов, зазначених нормами підпункту 165.1.27 НК:
 
   • при страхуванні життя або здоров'я працівника в разі:
   досягнення певного віку, певної дати чи події, передбаченої договорами;
   викупна сума в частині, що не перевищує суму внесених страхових платежів за договором страхування життя, відмінного від договору довгострокового страхування життя;
   
   • при страхуванні майна сума страхового відшкодування не може перевищувати вартість застрахованого майна, визначену за звичайними цінами на дату укладення страхового договору, збільшену на суму сплачених страхових платежів (страхових внесків, страхових премій);
 
   • при страхуванні цивільної відповідальності сума страхового відшкодування не може перевищувати розмір шкоди, фактично завданої вигодонабувачу (бенефіціару), яка визначається за звичайними цінами на дату такої страхової виплати.
 
   Що стосується єдиного соціального внеску, можна сказати наступне.
 
   Звертаємо увагу, що відповідно до норм пункту 1 частини першої статті 7 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», база нарахування ЄСВ включає:
 
   • суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату,
   • інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі.
 
   Для визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати, та інших заохочувальних та компенсаційних виплат слід керуватися Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5 (далі - Інструкція № 5). Крім того, Постановою КМУ від 22.12.2010 № 1170 затверджено Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Перелік № 1170).
 
   Враховуючи, що витрати на внески підприємств згідно з договорами добровільного медичного та пенсійного страхування працівників і членів їх сімей не віднесені до фонду оплати праці згідно з нормами пункту 3.5 Інструкції № 5 і включені в Перелік № 1170, такі витрати не включаються до бази для нарахування ЄСВ .
 
   Всі інші витрати в розмірі страхових внесків на користь працівників, пов'язаних з добровільним страхуванням (особистим, страхуванням майна) у відповідності з нормами пункту 2.4 Інструкції № 5 включаються до фонду оплати праці, і, отже, є базою для нарахування ЄСВ. Необхідність нарахування ЄСВ на виплати страхової компанії на страхування від нещасного випадку Пенсійний фонд роз'яснив у листі від 14.05.2012 № 10966/03-20.
 
   Бухгалтерський облік
 
   У бухгалтерському обліку добровільне страхування працівників відповідно до норм пункту 20 П (С) БО 16 «Витрати» включається до складу інших витрат операційної діяльності з використанням рахунку 94 «Інші витрати». Нарахування та сплата страхових платежів обліковуються на рахунку 663 «Розрахунки за іншими виплатами». Таку думку підтверджено листом МФУ від 22.03.2010 № 31-34000-20-10/6144.
 
    Олена Іванова, сертифікований аудитор