Відпустки. Види та право надання

Продовжуємо величезну тему заробітної плати та занурюємося глибше у хитросплетіння та особливості, які необхідно знати для того, щоб вміти правильно розраховувати заробітну плату найманих працівників. У попередній статті була висвітлена така суперечлива та актуальна тема, як податкова соціальна пільга. Далі на черзі йдуть відпустки. Як виявилося, це досить обширна тема, та іі доведеться розділити на декілька статей.

Почати треба із загальних питань, що стосуються відпусток. Хто має право на відпустку? За яких умов можуть надаватися відпустки? Які види відпусток бувають? Саме цим питанням я приділю увагу у цій статті.

Почнемо, звичайно, з нормативних документів, що так чи інакше відповідають за відпустки.

Головний документ – це, звичайно, Конституція України, стаття 45 якої свідчить: “Кожен, хто працює, має право на відпочинок”. Ці слова мають на увазі під собою надання щотижневого відпочинку, надання щорічних оплачуваних відпусток, скорочення тривалості робочого дня для окремих професій та категорій працівників тощо. Стаття 45 дає узагальнююче право на відпочинок всім працівникам. Нас цікавлять конкретно надання відпусток та їх різновиди.

Далі звертаємося до Кодексу Законів про працю. Статті 74 – 84 в узагальнюючому вигляді визначають види відпусток, іх тривалість та умови надання. Більш конкретну інформацію щодо цього нам дає Закон “Про відпустки”.

Стаття 2 визначає, що кожен громадянин, або іноземний громадянин, що перебуває у трудових відносинах із підприємствами, незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевоі приналежності, або працює за трудовим договором у фізичноі особи, має право на відпустки.

Ключові слова у данному випадку “перебуває у трудових відносинах”. Основним документом, що регулює трудові відносини працівника з работодавцем,  є трудовий договір, або його різновид – контракт. Деякі різновиди цивільно-правових договорів передбачають виконання робіт або надання послуг. Проте такі трудові відносини не можуть мати характер постійних, а тому робота за цивільно-правовими договорами не можу розглядатися для надання відпусток.

Отже, переходимо до видів відпусток. Згідно Закону “Про відпустки” іх поділяють:

1. Щорічна відпустка, яка в свою чергу поділяється на:

-         основна відпустка. Надається найманим працівникам, якщо вони працювали не менш ніж рік. Тривалість основної відпустки повинна бути не менш ніж 24 календарних дні. Також є окремі категоріі працівників, відпустка яких повинна бути більш ніж 24 дні. Ці категорії прописані у статті 6 Закону. Це такі категорії, як шахтарі, рятувальники, працівники лісового господарства тощо.

-         додаткова відпустка, за роботу із шкідливими та важкими умовами праці. Кабінетом Міністрів Украіни затверджено Список (4), який визначає працівників, що підпадають під цю категорію. Конкретна тривалість відпустки встановлюється колективним чи трудовим договором.

-         додаткова відпустка за особливий характер роботи. Тут також треба керуватися Списком (4). Тривалість такої відпустки визначається колективним або трудовим договором, в залежності від часу роботи конкретного працівника у важких умовах. Така відпустка може тривати до 35 днів для працівників, які виконують роботи пов’язану із додатковим нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, або у складних географічних та геологічних умовах; або до 7 днів для працівників із ненормованим робочим днем.

-         інші.

2. Додаткові відпустки, у зв’язку з навчанням.

Такі відпустки надаються працівникам, що здобувають середню освіту, навчаються у професійно-технічних закладах, у вищих навчальних закладах, закладах післядипломної освіти та аспірантури. Тривалість таких відпусток залежить від причин для іі надання та виду навчального закладу, у якому здобуває освіту працівник.

3. Творча відпустка.

Може надаватися працівникам, що пишуть дисертаційні роботи, підручники тощо.

4. Соціальні відпустки, які в свою чергу бувають:

- відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами. Тривалість відпустки становить до 70 календарних днів перед пологами та 56 днів – після пологів. Відпустка після пологів може бути подовжена до 70 днів, у зв’язку із ускладненнями пологів.

- відпустка для догляду за дитиною, до досягнення нею трирічного віку. За бажанням матері, після закінчення відпустки після пологів, ій може бути надана відпустка для догляду за дитиною, до досягнення нею трирічного віку.

- додаткова відпустка працівникам, які мають дітей. Така відпустка може надаватися жінці, яка має дві або більше дитини до 15 років, або дитину-інваліда, одинокій матері або батьку. Тривалість такої відпустки складає 10 днів без урахування святкових та неробочих днів.

5. Відпустки без збереження заробітної плати.

Основна та додаткові щорічні відпустки, відпустки у зв’язку із навчанням, творча відпустка та додаткова відпустка працівникам, які мають дітей виплачуються за рахунок коштів підприємства або за рахунок коштів фізичноі особи. Допомога по вагітності та пологах, та догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку проводиться за рахунок коштів державного соціального страхування.

Відповідальність за ненадання відпусток.

Порушення вимог законодавства про працю та охорону праці тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств та громадян – суб’єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто від 510 до 1700 гривень (ст.41 Кодексу про адміністративні правопорушення).

Як бачимо, кожен працівник має право на відпустки із збереженням заробітної плати, незалежно від того чи працює він на підприємстві або у фізично особи. Таке право йому надає Конституція Украіни, Кодекс Законів про Працю, та Закон “Про відпустки”.

Перелік використаних джерел.

1. 1. Конституція Украни вiд 28.06.1996  № 254к/96-ВР.
2. 2. Кодекс Законів про Працю вiд 10.12.1971  № 322-VIII.
3. 3. Закон Украіни “Про відпустки” вiд 15.11.1996  № 504/96-ВР.
4. 4. Постанова КМУ “Про затвердження Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці” від 17 листопада 1997 р. N 1290.
5. 5. Кодекс про адміністративні правопорушення вiд 07.12.1984  № 8073-X.