Nolix.ru

понеділок, 17 грудня 2012 р.

Відсутність у свідоцтві платника єдиного податку видів діяльності згідно з КВЕД-2010 не може бути підставою вважати його недійсним, - ДПСУ

Відсутність у свідоцтві платника єдиного податку видів діяльності згідно з КВЕД-2010 не може бути підставою вважати його недійсним, - ДПСУ

У зв’язку з численними зверненнями щодо проведення процедури зміни видів економічної діяльності суб’єктами господарювання громадян, Державна податкова служба України листом від 13.12.2012 № 11394/0/71-12/17-1217 «Про організацію роботи» повідомила таке.
   
   «Відповідно до пункту 1 наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 №457 "Про затвердження та скасування національних класифікаторів" із змінами і доповненнями (далі - наказ №457), з 1 січня 2012 року набрав чинності національний класифікатор України ДК 009:2010 «Класифікація видів економічної діяльності» (далі - КВЕД-2010), який визначає коди видів економічної діяльності за новою класифікацією.
  
   Оскільки КВЕД використовується для представлення та аналізу статистичної, фінансової, податкової та іншої економічної інформації, перехід до нововведеного КВЕД-2010 здійснюється поступово. Для цього протягом 2012 року поряд з КВЕД-2010 діє національний класифікатор України ДК 009:2005 «Класифікація видів економічної діяльності» (далі -КВЕД-2005). Згідно з пунктом 4 наказу № 457 КВЕД-2005 буде скасовано в Україні з 31 грудня 2012 року.
  
   З огляду на те, що впровадження нововведеного КВЕД-2010 може створити певні складнощі при зміні видів економічної діяльності в реєстраційних даних фізичних осіб - підприємців до кінця 2012 року, а також призвести до значного збільшення навантаження на державних реєстраторів та державні податкові служби, зазначаємо, що відсутність в облікових даних фізичної особи підприємця виду економічної діяльності згідно з КВЕД-2010 не може бути підставою вважати недіючим Свідоцтво платника єдиного податку, видане у 20І2 році із зазначенням видів економічної діяльності згідно КВЕД-2005.
  
   Одночасно наголошуємо, що підставою для відмови у видачі Свідоцтва платника єдиного податку на 2013 рік не може бути відсутність в облікових даних платника податку (крім новостворених), зареєстрованого виду діяльності згідно з КВЕД-2010. Тобто, при заповненні заяви про застосування спрощеної системи оподаткування з 2013 року платником податку вказуються ті види економічної діяльності, які відповідають видам діяльності в облікових даних на момент подання заяви.
  
   Після приведення видів діяльності у відповідність до КВЕД -2010 у реєстраційних даних, фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку вносять відповідні зміни у свідоцтво платника єдиного податку».
 
По материалам: Інформаційно-довідковий департамент державної податкової служби

Перехід з єдиного податку (ЄП) на загальну систему: нюанси оподаткування


Відмова від спрощеної системи оподаткування здійснюється у порядку, визначеному підпунктами 298.2.1-298.2.3 статті 298 Податкового кодексу України. У цій статті розглянемо деякі особливості оподаткування перехідних операцій, які виникають в процесі зміни систем оподаткування.
 
   Оскільки оподаткування фізичних осіб-підприємців відрізняється від оподаткування юридичних осіб, розглянемо окремо перехідні моменти для різних категорій платників податків.
 

 
Для фізосіб - підприємців

 
   Ситуація 1. Відвантаження товарів, продукції відбулася під час знаходження підприємця на єдиному податку. Оплата отримана в наступному податковому періоді, коли підприємець перебуває на загальній системі оподаткування. У цьому випадку при знаходженні на єдиному податку вартість відвантаження не потрапляє в дохід, оподатковуваний єдиним податком. При отриманні оплати - виникає оподатковуваний дохід на загальній системі.
 
   Ситуація 2. Отримано передоплату за товар, коли підприємець перебував на єдиному податку. Відвантаження товару сталася в період перебування підприємця вже на загальній системі. У цьому випадку сума передоплати потрапить до бази оподаткування єдиним податком, а при відвантаженні дохід не виникає.
 
   Ситуація 3. Отримано часткова передоплата за товар, коли підприємець перебував на єдиному податку, а відвантаження та отримання залишилася оплати відбулося після переходу на загальну систему оподаткування. У цьому випадку отримана часткова передоплата враховується у складі доходу на єдиному податку, а решта отримана сума оплати за товар відіб'ється в доході підприємця на загальній системі.
 
   Ситуація 4. Підприємець придбав товар у постачальника в період перебування на єдиному податку, оплата за нього відбулася в наступному періоді, коли відбувся перехід на загальну систему оподаткування. Відвантаження покупцеві (продаж) цього товару й одержання оплати за нього сталося в період перебування на ЄП. У цьому випадку доходи відображаються у складі ЄП, а витрати за придбаний товар відображатися в обліку не будуть ні в період перебування на ЄП ні в наступному періоді-на загальній системі.
   (Якщо єдиноподатник не був платником ПДВ. Якщо був платником ПДВ, то в книзі обліку доходів і витрат вартість товару буде записана в графі «витрати», але на величину єдиного податку це не вплине)
 
   Ситуація 5. Підприємець придбав товар у постачальника в період перебування на єдиному податку, оплата за нього відбулася в наступному періоді, коли відбувся перехід на загальну систему оподаткування. Відвантаження покупцеві (продаж) цього товару й одержання оплати за нього відбулося в наступному періоді, коли підприємець уже перебував на загальній системі оподаткування. У цьому випадку вартість проданого товару буде відображена в доходах (на загальній системі оподаткування) та витрати за придбаний товар також будуть відображені у цьому періоді.
 
   Ситуація 6. Товар придбаний у постачальника в період перебування підприємця на єдиному податку. Товар не оплачений. У наступному податковому періоді, будучи на загальній системі оподаткування, цей товар відвантажений покупцю і теж поки не оплачений. У цьому випадку не буде ні доходів ні витрат, поки не відбудеться оплата.
 
   Ситуація 7. Товар придбаний у постачальника в період перебування на єдиному податку. Товар не оплачений. У наступному податковому періоді, будучи на загальній системі оподаткування, цей товар відвантажений покупцю і отримано оплату за нього. У цьому випадку буде виникати дохід в період відвантаження і оплати. Право віднести вартість товару у витрати з'явиться в тому податковому періоді, коли за товар буде проведена оплата постачальнику.
 
 
   Необхідно пам'ятати, що витрати по придбаному товару відображаються в момент виникнення доходу, і цей товар повинен бути оплачений постачальнику на момент відображення доходів. Якщо відбувається відвантаження товару сплаченого покупцем, за який оплата постачальнику не зроблена, то витрати можна буде відобразити тільки в періоді, коли буде проведена оплата за цей товар постачальнику. Варто звернути увагу на те, що на витрати підприємець матиме право тільки у разі наявності належним чином оформлених підтверджуючих документів. І якщо, будучи на єдиному податку, наявність витратних документів не призводить до негативних податкових наслідків, то на загальній системі оподаткування позбавляє права відносити на витрати.
 
   У розглянутих вище ситуаціях, ми майже не згадували про ПДВ. Часто, єдиноподатники не є платниками ПДВ. Тому, дуже важливо пам'ятати, що відмовляючись від спрощеної системи оподаткування, підприємець зобов'язаний зареєструватися платником ПДВ у тому випадку, якщо обсяг оподатковуваних операцій за останні 12 місяців перевищує 300 тис. грн. У разі, якщо сума від здійснення операцій з поставки товарів, послуг менше 300 тис. грн, реєстрація платником ПДВ може здійснюватися на добровільних засадах. Порядок реєстрації платників ПДВ регулюється статтею 183 Податкового кодексу, порядок реєстрації у разі переходу осіб зі спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати ПДВ на сплату інших податків і зборів, регулюється ст. 183.4 ст. 183 Податкового кодексу.
 
   Як же буде відбуватися оподаткування перехідних операцій, якщо початок реалізації їх відбувається в періоді, коли особа не було платником ПДВ, а остаточні розрахунки припадають на період перебування на загальній системі оподаткування і в статусі платника ПДВ?
 
    Датою виникнення податкових зобов'язань з ПДВ згідно статті 187 Податкового кодексу України, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата отримання коштів від покупця, або дата відвантаження товарів, робіт, послуг. Таким чином, якщо перша подія відбувається на момент перебування на спрощеній системі оподаткування, коли підприємець не був платником ПДВ, а друга подія, коли отримав статус платника ПДВ, то податкові зобов'язання з ПДВ не наступають. Наприклад, товар відвантажено підприємцем у період перебування на спрощеній системі, не будучи платником ПДВ. Оплата приходить в наступному періоді, коли сталася реєстрація. Податкові зобов'язання з ПДВ не виникають, оскільки оплата-друга подія.
 
   Варто звернути увагу, що підприємець не буде мати право на податковий кредит при отриманні товарів, робіт, послуг, якщо вони будуть призначені для виконання завершальної операції, по якій не виникає податкове зобов'язання. Наприклад, підприємець отримав передоплату за товар будучи єдиноподатником і неплатником ПДВ. У наступному податковому періоді, будучи платником ПДВ, він придбав товар теж у платника ПДВ і відвантажив покупцеві, від якого в минулому періоді отримав передоплату. У цьому випадку не буде виникати податкове зобов'язання з ПДВ, оскільки це завершальна операція (друга подія) і не матиме право на податковий кредит, оскільки товар призначений для здійснення операції без ПДВ (на підставі п.198.4 статті 198 Податкового кодексу).
 
 
Для юридичних осіб

 

    Ситуація 1. Відвантаження товарів, продукції відбулася під час перебування підприємства на єдиному податку. Оплата отримана в наступному податковому періоді, коли підприємство перебуває на загальній системі оподаткування. У цьому випадку при знаходженні на єдиному податку вартість відвантаження не потрапляє під оподаткування єдиним податком. При отриманні оплати - виникає оподатковуваний дохід.
 
   Ситуація 2. Отримано передоплату за товар, коли юрособа перебувало на єдиному податку. Відвантаження товару сталася в період перебування підприємства на загальній системі. У цьому випадку сума передоплати потрапить до бази оподаткування єдиним податком, а при відвантаженні дохід не виникає.
 
   Ситуація 3. Отримано часткова передоплата за товар, коли підприємство перебувало на єдиному податку, а відвантаження та отримання залишилася оплати відбулося після переходу на загальну систему оподаткування. У цьому випадку отримана часткова передоплата враховується у складі доходу на єдиному податку, а вартість відвантаженого товару, за який не була отримана передоплата в період перебування на єдиному податку, включається до доходів підприємства вже на загальній системі.
 
   Ситуація 4. Підприємство придбало товар у постачальника в період перебування на єдиному податку, оплата за нього відбулася в наступному періоді, коли відбувся перехід на загальну систему оподаткування. Відвантаження покупцеві (продаж) цього товару й одержання оплати за нього сталося в період перебування на ЄП. У цьому випадку доходи відображаються у складі ЄП, а витрати за придбаний товар відображатися в обліку не будуть ні в період перебування на ЄП ні в наступному періоді-на загальній системі.
 
   Ситуація 5. Підприємство придбало товар у постачальника в період перебування на єдиному податку, оплата за нього відбулася в наступному періоді, коли відбувся перехід на загальну систему оподаткування. Відвантаження покупцеві (продаж) цього товару й одержання оплати за нього відбулося в наступному періоді, коли підприємство вже перебувало на загальній системі оподаткування. У цьому випадку вартість проданого товару буде відображена в доходах (на загальній системі оподаткування) та витрати за придбаний товар також будуть відображені у цьому періоді.
 
   Ситуація 6. Товар придбаний у постачальника в період перебування підприємства на єдиному податку. Товар не оплачений. У наступному податковому періоді, будучи на загальній системі оподаткування, цей товар відвантажений покупцю і теж поки не оплачений. У цьому випадку у підприємства буде виникати дохід в період відвантаження. Також підприємство має право на витрати в сумі вартості придбаного товару, незважаючи на те, що він придбаний був у періоді перебування на єдиному податку і не оплачений.
 
   Ситуація 7. Товар придбаний у постачальника в період перебування підприємства на єдиному податку. Товар не оплачений. У наступному податковому періоді, будучи на загальній системі оподаткування, цей товар відвантажений покупцю і оплачений. У цьому випадку у підприємства буде виникати дохід в період відвантаження. Також підприємство має право на витрати в сумі вартості придбаного товару, незважаючи на те, що він придбаний був у періоді перебування на єдиному податку.
 
   У розглянутих ситуаціях на прикладі ситуацій 6 і 7 видно, що при схожих умовах оподаткування перехідних операцій у юридичних і фізичних осіб має серйозні відмінності в оподаткуванні.
 
   Що стосується ПДВ, то все описане для фізичних осіб, справедливо і щодо юридичних осіб, оскільки оподаткування ПДВ регулюється одними і тими ж нормами Податкового кодексу, як для юридичних, так і для фізичних осіб (розділ V Податкового кодексу).
 
 
Про що ще не забути при переході з єдиного податку на загальну систему приватному підприємцю

 
   Незважаючи на те, що фізичні особи-підприємці на загальній системі оподаткування декларацію подають один раз на рік, необхідно пам'ятати, що п.п.177.5.2 п.177.5 ст.177 Податкового кодексу наказує підприємцям, зареєстрованим в протягом року або перешедшим зі спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування, подавати податкову декларацію за результатами звітного кварталу, в якому розпочата така діяльність або відбувся перехід на загальну систему оподаткування. За результатами, відбитим у цій декларації проводиться розрахунок авансових платежів, які перераховуються у строки, встановлені п.п. 177.5.1 п.177.5 ст. 177 Податкового кодексу, а саме: до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада. При зміні систем оподаткування авансові платежі перераховуються в зазначені вище терміни, які настануть після переходу на загальну систему оподаткування і подання першої квартальної декларації. Наприклад, якщо перехід відбувся з 1-го кварталу, то авансові платежі сплачуються до 15 травня, 15 серпня, 15 листопада. Якщо з 2-го кварталу, то до 15 серпня і до 15 листопада, і т.д.
 
   При переході на загальну систему оподаткування, фізичній особі - підприємцю необхідно подати на реєстрацію до податкової інспекції книгу обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, які обрали спрощену систему оподаткування та фізичні особи, які проводять незалежну професійну діяльність, затверджену Наказом Державної податкової адміністрації України 24.12. 2010 року № 1025. Книга, яка заповнювалася підприємцем будучи на єдиному податку, залишається у приватного підприємця, але записи в ній після зміни системи оподаткування вже не проводяться.
 
 
   Олена Кротова - незалежний аудитор

Інвентаризація-2012: що потрібно знати?

 Відповідно до вимог вітчизняного законодавства кожне підприємство перед складанням річної фінансової звітності, та в цілому ряді інших випадків зобов'язане провести інвентаризацію. Зазвичай річна інвентаризація здійснюється наприкінці року. Отож, час пригадати основні моменти, пов'язані з підготовкою, проведенням та відображенням результатів інвентаризації
   

   
Коли потрібна інвентаризація

  
   Необхідність проведення інвентаризації з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності передбачена ст. 10 Закону про бухоблік. Під час інвентаризації перевіряються і документально підтверджуються наявність, стан і оцінка активів і зобов'язань.
  
   Порядок проведення інвентаризації регламентовано Інструкцією № 69. В окремих випадках до уваги потрібно брати й інші нормативні документи. Зокрема, інвентаризація майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання), здійснюється відповідно до Положення № 158.
  
   Об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визначає власник (керівник) підприємства, крім випадків, коли обов'язковість її проведення передбачена законодавством. Так, відповідно до п. 12 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою КМУ від 28.02.2000 р. № 419, проведення інвентаризації активів та зобов'язань підприємства є обов'язковим перед складанням річної фінансової звітності.
  
   Проведення інвентаризації також обов'язкове у разі:
  
   – передачі майна державного підприємства в оренду, приватизації майна державного підприємства, перетворення державного підприємства в акціонерне товариство*;
  
   – зміни матеріально відповідальних осіб (на день приймання-передачі справ);
  
   – встановлення фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей;
  
   – за приписом судово-слідчих органів;
  
   – пожежі, стихійного лиха або техногенної аварії;
  
   – ліквідації підприємства, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
  
   
(* У цьому випадку проведення інвентаризації та
   регулювання інвентаризаційних різниць здійснюються
   у порядку, встановленому Положенням № 158.)

  
   Такі «інші випадки» містить, зокрема, Інструкція № 69. Так, інвентаризація є обов'язковою, якщо вона проводиться засудовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації. У цих випадках інвентаризація має розпочатися у термін, зазначений у документі зазначених органів, але не раніше дня отримання підприємством відповідного документа.
  
   Потрібно проводити інвентаризацію також у разі передачі підприємств та їх структурних підрозділів (на дату передачі). При цьому інвентаризація може не проводитися, якщо підприємства та їх структурні підрозділи передаються у межах одного органу, до сфери управління якого вони належать.
  
   Якщо на підприємстві запроваджено колективну (бригадну) матеріальну відповідальність, інвентаризація має проводитися в обов'язковому порядку:
  
   – у разі зміни керівника колективу (бригадира);
  
   – вибуття з колективу (бригади) більше половини його членів;
  
   – за вимогою хоча б одного члена колективу (бригади).
  
   У разі одержання відмови постачальника задовольнити претензію щодо недовантаження товарів або одержання від покупця претензії щодо недовантаження товарів проводиться вибіркова інвентаризація тих товарів, на які заявлені претензії.
  
   Важливо!
   
   Якщо інвентаризація є обов'язковою, перевірці підлягають також майно і матеріальні цінності, що не належать підприємству та облік яких ведеться на позабалансових рахунках.

   
   Слід брати до уваги, що вимога щодо обов'язкового проведення інвентаризації перед складанням річної бухгалтерської звітності не стосується майна, цінностей, коштів і зобов'язань, інвентаризація яких проводилась не раніше 1 жовтня звітного року. Інвентаризація будівель, споруд та інших нерухомих об'єктів основних фондів може проводитись один раз у три роки, а бібліотечних фондів – за рішенням керівника підприємства один раз на п'ять років або щорічно з охопленням інвентаризацією не менше 20 % одиниць бібліотечного фонду з обов'язковим завершенням розпочатої інвентаризації цього майна в структурному підрозділі (у матеріально відповідальної особи) протягом тридцяти днів.
  
   
«Дорогоцінна» інвентаризація

  
   Інвентаризація дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння проводиться відповідно до Інструкції про порядок одержання, використання, обліку та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, затвердженої наказом Мінфіну України від 06.04.98 р. № 84. Відповідно до п. 5.15 цього документа інвентаризація дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння і виробів з них, а також дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, що містяться у відходах і брухті, здійснюється два рази на рік станом на 1 січня і 1 липня на місці їх зберігання і безпосередньо на виробництві з повною «зачисткою» приміщень і обладнання. Суб'єкти підприємницької діяльності, які займаються збиранням і переробкою брухту і відходів, що містять дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, проводять інвентаризацію один раз на рік станом на 1 січня. У разі потреби за рішенням керівників підприємства кількість інвентаризацій може бути збільшена.
  
   Інвентаризація здійснюється в установлені строки незалежно від проведення протягом звітного періоду позачергових інвентаризацій. Перевірці підлягають усі наявні дорогоцінні метали, дорогоцінне каміння, вироби з них, а також будь-які матеріальні цінності, що їх містять, та цінності, які не належать суб'єкту підприємницької діяльності, а одержані для переробки і знаходяться у нього на відповідальному зберіганні.
  
   Перед складанням річної фінансової звітності обов'язково проводиться інвентаризація активів та зобов'язань підприємства
  
   
Для чого потрібна інвентаризація

  
   Під час інвентаризації вирішується цілий ряд питань, зокрема саме:
  
   – виявляється фактична наявність основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей (далі – ТМЦ), коштів, цінних паперів та інших грошових документів, а також обсягів незавершеного виробництва в натурі;
  
   – установлюються лишки або нестачі цінностей і коштів шляхом зіставлення фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку;
  
   – виявляються ТМЦ, які частково втратили свою первісну якість, застарілі фасони і моделі, а також матеріальні цінності й нематеріальні активи, що не використовуються;
  
   – проводиться перевірка дотримання умов та порядку збереження матеріальних та грошових цінностей, а також правил утримання та експлуатації основних фондів;
  
   – встановлюється реальність вартості зарахованих на баланс основних фондів, нематеріальних активів, ТМЦ, цінних паперів і фінансових вкладень, сум грошей у касах, на розрахунковому, валютному та інших рахунках в установах банків, грошей у дорозі, дебіторської і кредиторської заборгованості, незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів, забезпечень та резервів наступних витрат і платежів.
  
   
Організаційні моменти

  
   Для проведення інвентаризації розпорядчим документом (наказом) керівника підприємства створюються постійно діючі інвентаризаційні комісії. До складу такої комісії залучають керівників структурних підрозділів, головного бухгалтера, інших фахівців. Очолює комісію керівник підприємства або його заступник. Слід пам'ятати, що у разі проведення інвентаризації за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації, посадові особи відповідного органу можуть бути присутні при проведенні інвентаризації.
  
   Якщо через великий обсяг робіт інвентаризація на підприємстві не може бути забезпечена однією комісією, для безпосереднього її проведення у місцях збереження та виробництва розпорядчим документом керівника підприємства створюються робочі інвентаризаційні комісії. До них включають інженерів, технологів, виконавців робіт, товарознавців, економістів, бухгалтерів та інших досвідчених працівників, які добре знають об'єкт інвентаризації, ціни та первинний облік. Робочі інвентаризаційні комісії очолює представник керівника підприємства, який призначив інвентаризацію. Перелік основних питань, які вирішують постійно діючі та інвентаризаційні комісії, наведено в таблиці 1.
   
Таблиця 1. Завдання, які покладаються на інвентаризаційні комісії
Постійно діючі інвентаризаційні комісії
Робочі інвентаризаційні комісії
– проведення профілактичної роботи щодо забезпечення збереження цінностей;
– організація інвентаризацій і проведення інструктажів членів робочих інвентаризаційних комісій;
– контрольні перевірки правильності проведення інвентаризацій, а також вибіркові інвентаризації ТМЦ у місцях зберігання та переробки;
– перевірка правильності визначення інвентаризаційних різниць та обґрунтованість пропозицій щодо заліків пересортиці цінностей в усіх місцях їх збереження;
– проведення повторних суцільних інвентаризацій у разі встановлення серйозних порушень при проведенні інвентаризації;
– розгляд письмових пояснень осіб, які допустили нестачу чи псування цінностей або інші порушення
– інвентаризація майна, товарно-матеріальних цінностей, коштів, цінних паперів та інших грошових документів і незавершеного виробництва у місцях зберігання та виробництва;
– визначення результатів інвентаризації і розробка пропозицій щодо заліку нестач і надлишків за пересортицею, а також списання нестач у межах норм природного убутку;
– винесення пропозицій з питань упорядкування приймання, зберігання і відпуску ТМЦ, поліпшення обліку та контролю за їх зберіганням, а також реалізації непотрібних підприємству матеріальних цінностей і майна;
– оформлення протоколу із зазначенням у ньому стану складського господарства, результатів інвентаризації, висновків і пропозицій про залік нестач та лишків за пересортицею, списання нестач у межах норм природного убутку, а також понаднормових нестач і втрат від псування цінностей
  
   Важливо!
  
   Забороняється призначати головою робочої інвентаризаційної комісії у тих самих матеріально відповідальних осіб одного й того самого працівника два роки підряд.

  
   Інвентаризація проводиться повним складом інвентаризаційної комісії та у присутності матеріально відповідальної особи.
  
   
Як проводиться інвентаризація

  
   Перед початком інвентаризації матеріально відповідальні особи повинні дати розписку про те, що вони підтверджують передачу всіх прибуткових та видаткових документів на ТМЦ до бухгалтерії. Всі ТМЦ, що надійшли на зберігання, мають бути оприбутковані, а в разі вибуття – списані. Зазвичай діяльність підрозділів, що інвентаризується (склади, комори, інші місця зберігання ТМЦ), на час перевірки призупиняється.
  
   Процедура проведення інвентаризації має свою специфіку залежно від об'єктів, які перевіряються. Зокрема, слід врахувати, що під час інвентаризації переважування, обмір і підрахунок ТМЦ проводиться у порядку розміщення цінностей у даному приміщенні. При цьому не допускається безладний перехід комісії від одного виду цінностей до іншого. У разі зберігання ТМЦ у різних ізольованих приміщеннях у однієї матеріально відповідальної особи інвентаризація проводиться послідовно за місцями зберігання. Після перевірки цінностей вхід до приміщення опломбовується, а комісія переходить до наступного приміщення.
  
   Кількість цінностей і товарів, що зберігаються у непошкодженій упаковці постачальника, може визначатися на підставі документів при обов'язковій перевірці в натурі частини вказаних цінностей.
  
   На прибуткових документах на ТМЦ, що надійшли під час інвентаризації, матеріально відповідальна особа у присутності членів інвентаризаційної комісії робить відмітку «після інвентаризації» з посиланням на дату опису, який містить такі цінності. Аналогічним чином робиться відповідна відмітка на видаткових документах про ТМЦ, які відпущені зі складу під час інвентаризації з дозволу керівника підприємства і головного бухгалтера.
  
   Окремі інвентаризаційні описи мають складатися на ТМЦ, що знаходяться в дорозі, не оплачені у строк покупцями відвантажені товари та цінності, на товарно-матеріальні цінності, що перебувають на складах інших підприємств (наприклад на відповідальному зберіганні).
  
   У разі інвентаризації незавершеного виробництва в інвентаризаційних описах вказується найменування заділу, стадія та ступінь їх готовності, кількість або обсяг робіт. Сировина, матеріали та покупні напівфабрикати, що перебувають біля робочих місць і не піддавались обробці, до опису незавершеного виробництва не включаються, а фіксуються в описах матеріальних цінностей або в окремих описах.
  
   Інвентаризація витрат майбутніх, періодів, забезпечень та резервів майбутніх витрат і платежів полягає у перевірці обґрунтованості залишку вказаних сум на дату інвентаризації, відповідності затвердженому розпорядчим документом керівника підприємства переліку створюваних забезпечень та резервів.
  
   Під час інвентаризації розрахунків усім дебіторам підприємства-кредитори повинні передати виписки про їх заборгованість, які пред'являються інвентаризаційній комісії для підтвердження реальності заборгованості. Підприємства-дебітори зобов'язані протягом десяти днів з дня отримання виписок підтвердити заборгованість або заявити свої заперечення.
  
   
Оформлення результатів

  
   За результатами інвентаризації може бути встановлено, що дані, отримані в результаті її проведення, збігаються з даними, відображеними у бухгалтерському обліку. Зрозуміло, що в цьому випадку жодних змін у бухгалтерському обліку робити не потрібно. Проте зазвичай за результатами інвентаризації виявляються розбіжності між фактичною наявністю об'єктів і даними бухгалтерського обліку (лишки або нестачі). Крім того, можуть бути виявлені об'єкти, щодо яких необхідно проводити дооцінку або уцінку.
  
   Взаємний залік лишків і нестач внаслідок пересортиці з метою регулювання інвентаризаційних різниць може бути допущено виключно щодо ТМЦ однакового найменування і в тотожній кількості за умови, що лишки і нестачі утворились за один і той самий період та в однієї і тієї самої особи, яка перевіряється. Якщо під час заліку нестач лишками при пересортиці вартість цінностей, яких не вистачає, більше вартості цінностей, що є у надлишку, різниця вартості повинна бути віднесена на винних осіб.
  
   Якщо конкретні винуватці пересортиці не встановлені, то сумові різниці розглядаються як нестачі цінностей понад норми природного убутку з віднесенням їх до складу інших витрат операційної діяльності. За такими сумовими різницями в протоколах інвентаризаційної комісії повинні бути наведені вичерпні пояснення причин, за якими різниці не можуть бути віднесені на винних осіб. Перевищення вартості цінностей, що є у надлишку, проти вартості цінностей, яких не вистачає, під час пересортиці відноситься на збільшення даних обліку відповідних матеріальних цінностей та інших операційних доходів.
  
   Розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається відповідно до Закону України «Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей» від 06.06.95 р. № 217/95-ВР та Порядку № 116.
  
   Зверніть увагу, що Порядок № 116 встановлює механізм визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, крім дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей. Донедавна зазначений документ містив спеціальну формулу, за якою мав визначатися розмір збитків. Проте у 2011 році до Порядку № 116 були внесені зміни, і тепер розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається шляхом проведення незалежної оцінки відповідно до національних стандартів оцінки. Із сум, стягнутих відповідно до Порядку № 116, відшкодовуються збитки, завдані підприємству, з урахуванням фактичних витрат підприємства на відновлення пошкоджених або придбання нових матеріальних цінностей та вартості робіт з їх відновлення.Залишок коштів перераховується до державного бюджету.
  
   Протокол інвентаризаційної комісії повинен бути у 5-денний термін розглянутий і затверджений керівником підприємства. Затверджені результати інвентаризації відображаються у бухгалтерському обліку підприємства в тому місяці, в якому закінчена інвентаризація, але не пізніше грудня місяця звітного року.
  
   Треба також сказати кілька слів про документи, які створюються в процесі інвентаризації. Справа в тому, що передбачених Інструкцією № 69 форм документів (акт контрольної перевірки інвентаризації цінностей, Книга реєстрації контрольних перевірок інвентаризацій та Відомість результатів інвентаризації) недостатньо для повного документування інвентаризації. На нашу думку, можна використовувати інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей (типова форма № М-21), затверджений наказом Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм облікових документів з обліку сировини і матеріалів» від 21.06.96 р. № 193, а також документи, передбачені ще радянськими нормативними документами, зокрема постановою Держкомстату СРСР зі статистики «Про затвердження форм первинної облікової документації для підприємств і організацій» від 28.12.89 р. № 241. Нагадаємо, відповідно до листа Держкомстату України від 30.01.2003 р. № 03-04-05/18 дія цього документа на території України не призупинялась і не суперечить Постанові Верховної Ради України від 12.09.91 р. № 1545-XII «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР».
  
   Також варто пам'ятати, що відповідно до ст. 8 Закону про бухоблік підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з урахуванням особливостей своєї діяльності та технології обробки облікових даних, розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку та затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку. Тому, якщо зазначені вище документи підприємство з якихось причин не влаштовують, ніщо не заважає йому розробити власні форми інвентаризаційної документації.
  
   
Після інвентаризації

  
   Контрольні перевірки правильності проведення інвентаризації здійснюються постійно діючою інвентаризаційною комісією за участю членів робочих інвентаризаційних комісій і матеріально відповідальних осіб після закінчення інвентаризації, але обов'язково до відкриття складу (комори, секції тощо), в якому проводилась інвентаризація. При цьому перевіряються зазначені в описі найбільш цінні матеріальні цінності та ті, що користуються підвищеним попитом. У разі виявлення значних розбіжностей між даними інвентаризаційного опису і даними контрольної перевірки призначається новий склад робочої інвентаризаційної комісії для проведення повторної суцільної інвентаризації цінностей.
  
   Результати контрольних перевірок правильності проведення інвентаризацій оформляються актом (додаток № 1 до Інструкції № 69), а бухгалтерія фіксує їх у спеціальній книзі (додаток № 2 до Інструкції № 69).
  
   Якщо після інвентаризації матеріально відповідальні особи виявлять помилки в інвентаризаційних описах, вони повинні негайно (до відкриття складу, комори, відділу, секції тощо) заявити про це інвентаризаційній комісії, яка після перевірки вказаних фактів та їх підтвердження проводить виправлення помилок.
  
   
Відповідальність

  
   Відповідальність за організацію інвентаризації несе керівник підприємства, який повинен створити необхідні умови для її проведення у стислі строки, визначити об'єкти, кількість і строки проведення інвентаризації. Відповідно до ст. 1642 Кодексу про адміністративні правопорушення за несвоєчасне або неякісне проведення інвентаризацій грошових коштів і матеріальних цінностей, а також за невжиття заходів щодо відшкодування з винних осіб збитків від нестач, розтрат, крадіжок і безгосподарності посадовим особам підприємства загрожує накладення штрафу в розмірі від 8 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (136 – 255 грн.), а в разі повторного порушення протягом року – від 10 до 20 НМДГ (170 – 340 грн.). Водночас право розглядати такі правопорушення надано органам контрольно-ревізійної служби, повноваження яких поширюються на бюджетні установи та підприємствах з бюджетним фінансуванням. Також нагадаємо, що відповідно до ст. 1863 зазначеного Кодексу за подання органам статистики недостовірних даних та незабезпечення належного стану первинного обліку до посадових осіб може бути застосований штраф у розмірі від 10 до 15 НМДГ (170 – 255 грн.), а при повторному порушенні протягом року – від 15 до 20 НМДГ (255 – 340 грн.).
   
   Сергій Ніколаєв
   Економіст
  
   «Справочник экономиста», листопад 2012 р., № 11 (107), с. 67 (www.economist.net.ua)
  
   Дата підготовки 01.11.2012
 
По материалам: ЛИГА:ЗАКОН

Новий "символічний" довідник розподілу ЄСВ


Затверджено Довідник технічних символів, які використовуються в цілях кодування рахунків для зарахування коштів, що підлягають розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Метою є виконання Закону України від 16.10.12 р. № 5455-VI «Про внесення змін до статті 8 Закону України« Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ».
   

    Визнаний таким, що втратив чинність наказ Держказначейства від 28.09.10 р. № 350 «Про затвердження Довідника технічних символів, які використовуються в цілях кодування рахунків для зарахування коштів, що підлягають розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування».
   
    Наказ Держказначейства від 28.11.12 р. № 360 набуде чинності з 01.01.13 р., з дня набрання чинності Законом України від 16.10.12 р. № 5455-VI «Про внесення змін до статті 8 Закону України« Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ».

За матеріалами: Баланс

Є автомобіль на підприємстві - звітуй в Держкомстат

 Державна служба статистики України затвердила річну форму державного статистичного спостереження № 2-тр (річна) «Звіт про роботу автотранспорту». Даний звіт юридичні особи та їхні відокремлені підрозділи, які експлуатують власний або орендований автомобільний транспорт, подають до органу державної статистики за місцезнаходженням або місцем провадження діяльності до 20.01.13 р.
  
   Наказ Держстату України від 09.08.12 р. № 338. Чинний
 
За матеріалами: Все про бухгалтерський облік

Що принесе бізнесу 2013: електронний кабінет платника податків


З 2013 року урядом запланована реалізація низки заходів в рамках Концепції створення сервісу «Електронний кабінет платника податків» (затверджена розпорядженням КМУ від 05.12.2012 р. № 1007-р).
 
   Підприємцям нададуть можливість взаємодіяти з податковою безконтактно, використовуючи новий електронний сервіс.

 
   Через «Електронний кабінет» платник податку матиме можливість здійснити:
 
   - Он-лайн перегляд інформації про себе, об'єкти оподаткування, наданих пільгах;
 
   - Електронне декларування податкових зобов'язань у режимі он-лайн з використанням електронного цифрового підпису;
 
   - Сплату податків за допомогою банківської системи за типом Інтернет-банкінгу;
 
   - Листування з органами ДПС.
 
   Повне впровадження заплановано провести у два етапи протягом 2013-2014 рр..
 
   Так, на першому етапі (тобто безпосередньо в 2013 р.), серед іншого, планується забезпечення доступу платника податків до його особовому рахунку, зокрема, до інформації про заборгованість із сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), з використанням електронного сервісу (компонент «Розрахунки з бюджетом»).
 
   А ось вести офіційну переписку з органами ДПС з питань оподаткування та отримувати консультації з використанням «Електронного кабінету платника податків» можна буде вже в 2014 році.
 
   У тому ж 2014 році, по завершенні другого етапу реалізації, з використанням електронного сервісу (компонент «Інформаційний блок») буде забезпечений доступ платника податків до його індивідуальному податковому календарем з метою інформування про терміни:
 
   - Подання податкової звітності;
 
   - Сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);
 
   - Надання відомостей, сформованих на підставі податкової звітності;
 
   - Надання інформації про перелік та обсяг податкових пільг;
 
   - Надання документів, виданих органами ДПС (довідок, торгових патентів, свідоцтв, посвідчень і т.д.);
 
   - Надання повідомлень про оподаткування, зокрема, розбіжностей у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних з даними контрагентів, та допущених помилок у податковій звітності з метою їх самостійного виправлення (без накладення штрафних санкцій).

За матеріалами: ЛІГА: ЗАКОН

Що принесе бізнесу 2013: паспортизація валютних операцій


З 1 січня 2013 року фізичні особам необхідно буде пред'являти паспорт і при покупці, і при продажу готівкової валюти.
 
   Набуття чинності відповідних правил передбачено постановою НБУ від 11.10.11 р. № 364.
 

   Нагадав про це і директор Департаменту з управління валютним резервом та здійснення операцій на відкритому ринку Національного банку України Олександр Дубіхвост. Він також висловив сподівання, що обов'язкова паспортизація і при покупці, і при продажу валюти дозволить знизити попит на неї з боку населення.
 
   Представник НБУ також додав, що вже відбулася паспортизація при купівлі валюти дозволила дуже різко зменшити попит на неї з боку населення.
 
   А от експерти вважають, що нові правила можуть збільшити частку тіньового ринку обміну валют. Оскільки особисті дані міняють будуть збиратися і зберігатися, теоретично вони можуть бути використані як докази при звинуваченні в розкраданні, хабарах або наявності нелегальних доходів.
 
   У свою чергу нагадаємо, що в останні дні минаючого 2012 однією з найбільш обговорюваних тем стала ініціатива регулятора щодо прийняття законопроекту, згідно з яким фізичні особи будуть зобов'язані платити 15% збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при продажу іноземної валюти за готівкову гривню.
 
   Однак розгляд даного документа відклали. Тим не менш, на сьогодні в пенатах ВРУ зареєстровано ще два законопроекти (№ 11740 та № 11740-1) з новими умовами стягування пенсійного збору з операцій з продажу іноземної валюти.
 
   Проект № 11740 зобов'язує фізичних осіб, які продають іноземну валюту за готівкову гривню, сплачувати пенсійний збір у розмірі 10% від суми операції.
 
   При цьому не обкладаються збором операції з продажу готівкової іноземної валюти за готівкові гривні:
 
   - Під час отримання готівкових переказів з-за кордону України в сумі, що не перевищує 150 тис. грн. протягом календарного місяця;
 
   - Під час зняття з депозитів сум, що знаходяться на рахунку не менше 30 днів, або відсотків за цим депозитом;
 
   - Отримані в результаті виплати купонного доходу і від продажу або погашення казначейських зобов'язань, облігацій внутрішньої державної позики, номінованих в іноземній валюті, за умови її продажу при отриманні виплат.
 
   Проект № 11740-1 передбачає, що пенсійний збір у розмірі 15% від суми операції сплачують юридичні особи, що продають іноземну валюту за готівкову гривню. Без винятків.

За матеріалами: ЛІГА: ЗАКОН

Чи має право фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування (платник ПДВ) відносити до складу витрат збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства?

Чи має право фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування (платник ПДВ) відносити до складу витрат збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства?

Відповідно до п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу до переліку витрат фізичних осіб - підприємців, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III Податкового кодексу.
    

   Витрати підприємця на загальній системі, це витрати визначені пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 статті 138 Податкового кодексу.
   
   Відповідно до частини «в» пункту 138.10.4 Податкового кодексу до складу витрат (до складу інших операційних витрат)відносяться суми нарахованих податків та зборів (крім тих, що не визначені в переліку податків та зборів, встановлених Податковим кодексом), суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування тощо, а також суми інших обов'язкових платежів, встановлених законодавчими актами.
   
   До складу витрат, відповідно до вищенаведеної норми, не відносяться суми податків та зборів, передбачені підпунктами 139.1.6 і 139.1.10 статті 139 Податкового кодексу та суми пені, штрафів, неустойки, передбачені підпунктом 139.1.11 статті 139 Податкового кодексу, а саме:
   
   пп. 139.1.6 п.139.1 ст.139 передбачено, що для підприємців – платників ПДВ, не включається до складу витрат суми податку на додану вартість, які входять до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом IV цього Кодексу. Для підприємців – не платників ПДВ суми податків на додану вартість, сплачені у складі ціни придбання товарів, робіт, послуг входять до складу витрат;
   
   пп. 139.1.10 п.139.1 ст.139 передбачено, що не включаються до витрат сума збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності, яка враховується у зменшення податкового зобов'язання платника податку в порядку, передбаченому пунктами 152.1 і 152.2 статті 152 Податкового кодексу.
   
   Отже, оскільки відповідно статті 138 Податкового кодексу до складу витрат відносяться суми нарахованих податків та зборів та враховуючи винятки даної норми, фізична особа – підприємець, яка перебуває на загальній системі оподаткування має право віднести до складу витрат збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.
По материалам: АППУ

Надання відпустки людям, що вступають у шлюб


Тетяна СТАШКІВ, заступник директора Департаменту заробітної плати та умов праці - начальник відділу умов та режимів праці, нормування та професійної класифікації
    
   Просимо надати роз'яснення щодо надання відпусток працівникам, які одружуються, зокрема:
   
   1. чи може бюджетна установа в колективному договорі передбачити надання додаткових оплачуваних відпусток для таких працівників?
   2. чи може роботодавець відмовити у наданні такої відпустки працівнику?
   3. Чи існує термін давності по відношенню до цього відпуску, наприклад, чи може він бути наданий через місяць після весілля?

   
   
(Г. Харків)

    
   Державні гарантії щодо прав на відпустки встановлені КЗпП та Законом України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі - Закон про відпустки).
   
   Слід зазначити, що Законом про відпустки не передбачений додаткова оплачувана відпустка для осіб, що вступають у шлюб.
   
   Згідно ч. 2 ст. 23 Закону про відпустки в установах і організаціях, що утримуються за рахунок бюджетних коштів, оплата відпусток, передбачених ст. 6, 7, 8, 13, 14, 15, 151, 16, 181 і 19 цього Закону, провадиться за рахунок бюджетних асигнувань на їх утримання. Оплата інших видів відпусток, передбачених колективним договором та угодами, трудовим договором, провадиться з прибутку, що залишається на підприємстві після сплати податків та інших обов'язкових платежів до бюджету.
   
   Враховуючи те, що бюджетні установи, установи, організації не відносяться до прибутковим підприємствам, надання додаткових оплачуваних відпусток, не передбачених Законом про відпустки, є неправомірним.
   
   Згідно п. 8 ч. Я ст. 25 цього Закону особам, які одружуються, за їхнім бажанням в обов'язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю до 10 календарних днів.
   
   У відповідності зі ст. 21 Сімейного кодексу України від 10.01.2002 р. № 2947-III шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
   
   Як передбачено п. 1 розд. 2 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Мін'юсту від 18.10.2000 р. № 52/5, для державної реєстрації шлюбу жінкою та чоловіком особисто подається заява про державну реєстрацію шлюбу до органу державної реєстрації актів цивільного стану. За погодженням з особами, що вступають у шлюб, орган державної реєстрації актів цивільного стану призначає день і час державної реєстрації шлюбу.
   
   Таким чином, підставою для надання працівникові відпустки у зв'язку зі вступом у шлюб є:
   
   а) довідка з РАЦСу про подання заяви;
   
   б) заява працівника на ім'я керівника установи про надання йому відпустки без збереження заробітної плати у зв'язку з одруженням із зазначенням конкретної дати початку відпустки та її тривалості.
   
   Надання працівникові відпустки оформляється наказом (розпорядженням) роботодавця.
   
   Слід зазначити, що законодавством не визначені терміни надання відпустки особам, які одружуються.
   
   Вважаємо, що відпустка без збереження заробітної плати надається з дня, про який просить працівник, у межах періоду, в якому існують обставини, що дають право на відпустку. Відпустки без збереження заробітної плати надаються протягом календарного року, право на такі відпустки, їх тривалість і час надання визначаються не по відпрацьованому часу в році, а наявністю спеціального статусу чи обставин, передбачених законом. Так, слід мати на увазі: п. 8 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки передбачено надання відпустки особам, які одружуються, т. тобто тим, які знаходяться в процесі вступу в шлюб, а не тим, «які вступили в шлюб» чи «які збираються вступити шлюб». Право на цю відпустку мають працівники в період, який «прив'язаний» до дати вступу в шлюб. Тому відпустка може безпосередньо передувати дню реєстрації шлюбу, слідувати за ним, або дата реєстрації шлюбу може припадати на будь-який день відпустки. Так, якщо реєстрація шлюбу призначена на суботу, а працівник бажає використовувати відпустку після весілля, то цілком правомірним буде надання відпустки з п'ятниці або з найближчого понеділка. Однак надати таку відпустку через місяць після весілля не можна.
   
   Законом про відпустки передбачено надання двох видів відпусток без збереження заробітної плати:
   
   - Відпусток, що надаються працівникам у силу суб'єктивного права, що належить їм за законом, т. тобто в обов'язковому порядку (ст. 25 Закону про відпустки);
   - Відпусток, що надаються за згодою сторін, т. тобто роботодавця і працівника (ст. 26 Закону про відпустки).
   
   Таким чином, при наявності заяви працівника та довідки з РАЦСу про подання заяви відмовити в наданні відпустки працівнику, вступає в шлюб, роботодавець не вправі. Ненадання такої відпустки є порушенням трудового законодавства.
   
   Відпустки без збереження заробітної плати - це окремий вид відпусток, вони не належать до категорії щорічних відпусток, визначених ст. 4 Закону про відпустки, тому на них не поширюється порядок надання щорічних відпусток.
   
   Чинним законодавством не передбачено поділ на частини відпусток без збереження заробітної плати або перенесення їх на інший період, продовження їх тривалості на святкові та неробочі дні.
   
   Важливими гарантіями при наданні відпусток без збереження заробітної плати, встановлених ст. 25 і 26 Закону про відпустки, є те, що на час їх надання за працівником зберігається його місце роботи (посада), а час перебування в таких відпустках зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.
   
   Слід зазначити, що використання відпустки для вступу в шлюб не позбавляє працівника права на отримання інших видів відпусток без збереження заробітної плати, передбачених ст. 25, 26 Закону про відпустки.
   
   Видання «Бюджетна бухгалтерія»

Лист ДПСУ від 03.12.2012 р. N 3061/0/ЗПІ/15-0327


ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
  
   ЛИСТ
  
   від 03.12.2012 р. N 3061/0/ЗПІ/15-0327

  
   Про розгляд запиту


   
   Державна податкова служба України розглянула запит, що надійшов засобами електронного зв'язку 21.11.2012 р., щодо надання наказу Державної податкової служби України від 19.06.2012 р. N 522 "Про затвердження Регламенту опрацювання податкових декларацій з податку на додану вартість, за якими задекларовано від'ємне значення та/або бюджетне відшкодування податку на додану вартість" (далі - наказ N 522) та повідомляє, що відповідь на аналогічні запити надано листами від 14.11.2012 р. N 2792/0/1/41-12/с/15-0314 та від 26.11.2012 р. N 2878/0/141-12/е/15-0314.
   
   Додатково інформуємо, що з метою визначення достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість в ході проведення перевірки органом Державної податкової служби використовуються:
   
   Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року N 1238 "Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку";
   
   Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року N 1245 "Про затвердження Порядку періодичного подання інформації органами державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом";
   
   Постанова Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року N 1246 "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних";
   
   Постанова Кабінету Міністрів України від 25 січня 2012 року N 73 "Про затвердження критеріїв, у разі відповідності яким платник податку на додану вартість вважається таким, що має позитивну податкову історію";
   
   Постанова Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року N 39 "Про затвердження Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість";
   
   Постанова Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року N 450 "Питання, пов'язані із застосуванням митних декларацій";
   
   Наказ Міністерства фінансів України від 21.09.2011 р. N 1178 "Про затвердження Порядку визначення відповідності платника податку критеріям, які дають право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку на додану вартість", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 11.10.2011 р. за N 1172/19910;
   
   Наказ Міністерства фінансів України від 28.09.2011 р. N 1213 "Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20.10.2011 р. за N 1215/19953;
   
   Наказ Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. N 1379 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.11.2011 р. за N 1333/20071;
   
   Наказ Міністерства фінансів України від 07.11.2011 р. N 1394 "Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 29.11.2011 р. за N 1369/20107;
   
   Наказ Міністерства фінансів України від 25.11.2011 р. N 1492 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20.12.2011 р. за N 1490/20228;
   
   Наказ Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. N 87 "Про затвердження Положень (стандартів) бухгалтерського обліку", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 21.06.99 р. за N 391/3684;
   
   Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. N 291, зареєстрована у Міністерстві юстиції України 21.12.99 р. за N 893/4186;
   
   Наказ ДПА України від 22.12.2010 р. N 985 "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 30.12.2010 р. за N 1440/18735;
   
   Наказ ДПА України від 24.12.2010 р. N 1002 "Про затвердження форми Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Порядку його ведення", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 29.12.2010 р. за N 1402/18697;
   
   Наказ ДПА України та Державного казначейства України від 03.02.2011 р. N 68/23 "Про затвердження порядку формування та надсилання узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 16.02.2011 р. за N 199/18937;
   
   Наказ Міністерства фінансів України від 30.05.2012 р. N 651 "Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа";
   
   Національний класифікатор України "Класифікація видів економічної діяльності", прийнятий наказом Держспоживстандарту від 26.12.2005 р. N 375;
   
   Наказ Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 р. N 457 "Про затвердження та скасування національних класифікаторів".
   
   Заступник Голови
   А. П. Ігнатов

Лист ДПСУ від 03.12.2012 р. № 10322/0/71-12/22-1317/1317


ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
  
   ЛИСТ
  
   від 03.12.2012 р. № 10322/0/71-12/22-1317/1317


   
   Державні податкові служби в АР Крим, областях, мм. Києві та Севастополі
   Окружна ДПС — Центральний офіс з обслуговування ВПП
   Спеціалізовані ДПІ по роботі з ВПП
   
   У зв'язку із введенням в дію з 01.01.2013 норм абзаців другого та третього п. 7 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі — Закон № 265) щодо надання звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій (далі — РРО) до органів державної податкової служби по дротових або бездротових каналах зв'язку за технологією Національного банку України, повідомляємо таке.
   
   Основною метою прийняття зазначених норм є створення більш комфортних умов для суб'єктів господарювання в частині надання можливості подання звітності про використання РРО в електронному вигляді, а також зменшити витрати на утримання касової техніки за рахунок економії витрат на друкування паперової контрольної стрічки.
   
   Для забезпечення виконання норм Закону № 265 ДПС України розроблено проект, а Міністерством фінансів України видано наказ від 08.10.2012 №1057 «Про затвердження Вимог щодо створення контрольної стрічки в електронній формі у реєстраторах розрахункових операцій та модемів для передачі даних та Порядку передачі електронних копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків реєстраторів розрахункових операцій дротовими або бездротовими каналами зв'язку до органів державної податкової служби» (далі — Вимоги та Порядок), який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 17.10.2012 за №1743/22055 та введений у дію з 05.11.2012 після офіційного опублікування.
   
   Зазначені Вимоги та Порядок визначають загальні технічні вимоги до РРО, що створюють контрольну стрічку в електронній формі, модемів для передачі звітної інформації та основні принципи функціонування системи зберігання і збору даних РРО для державної податкової служби.
   
   Крім того, 09.11.2012 ДПС України погоджено розроблений Національним банком України документ «НСМЕП. Супутні проекти. Технологія зберігання і збору даних РРО для ДПС. Протокол передачі інформації». Прийняття зазначених документів є необхідним кроком у створенні відповідних умов виробникам касової техніки для виробництва РРО нового покоління.
   
   У подальшому на офіційному веб-сайті ДПС України та у засобах масової інформації спільно з НБУ буде надаватись необхідна для виробників касової техніки інформація.
   
   Необхідно звернути увагу та довести до відома користувачів РРО, що виконання вимог щодо подання до органів ДПС по дротових або бездротових каналах зв'язку звітної інформації можливе як шляхом придбання нової касової техніки, а саме РРО, що створюють контрольну стрічку в електронній формі, так і шляхом доопрацювання існуючої касової техніки та приєднання до неї відповідних модемів для передачі даних.
   
   Одним із компонентів Системи зберігання і збору даних від РРО ДПС України за технологією НБУ є інформаційний еквайер — учасник платіжної системи НСМЕП, який надає суб'єктам господарювання послуги з технічної підтримки, інформаційного обслуговування згідно з технологією зберігання і збору даних РРО для ДПС та отримав від НБУ висновок про відповідність зазначеним вимогам та правилам роботи, визначеним НБУ.
   
   Інформацію про суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність еквайерів, буде розміщено на офіційному веб-сайті ДПС України, доведено до платників податків через засоби масової інформації, центри сервісного обслуговування та органи ДПС на місцях.
   
   Також необхідно зазначити, що відповідальність за неподання звітності в електронному вигляді згідно з п. 9 ст. 17 Закону №265 відповідно до п.п. 9 п. 25 Закону України від 02 грудня 2010 року №2756-VI „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», враховуючи зміни, внесені Законами України від 07 липня 2011 року №3609-VІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" та від 24 травня 2012 року №4834-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм», настає з 01 липня 2013 року.
   
   Враховуючи викладене, основне завдання органів ДПС у першому півріччі 2013 року полягає в проведенні роз'яснювальної роботи та створенні необхідних умов для подання суб'єктами господарювання звітності про використання РРО до органів ДПС по дротових або бездротових каналах зв'язку за технологією НБУ.
   
   Результати проведеної роз'яснювальної роботи будуть оцінюватись за кількістю звернень та скарг суб'єктів господарювання.
   
   Попереджаю керівників органів ДПС про персональну відповідальність за вжиття вичерпних заходів із забезпечення впровадження з 01.01.2013 подання до органів ДПС по дротових або бездротових каналах зв'язку звітної інформації про використання РРО відповідно до п. 7 ст. 3 Закону №265.
   
   Голова 
   О.В. Клименко

Лист ДПСУ від 21.03.2012 р. N 8168/7/15-3417-15


ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
  
   ЛИСТ
  
   від 21.03.2012 р. N 8168/7/15-3417-15


   
   ДПСУ розглянула лист ПАТ стосовно дати виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ і в доповнення до листа ДПС в Одеській області від 08.02.2012 р. N 711/10/15-0217 на аналогічний запит повідомляє.
   
   Пунктом 187.10 ст. 187 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI (далі - Кодекс) визначено, що платники податку, які постачають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), надають послуги з водопостачання, водовідведення чи послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим як платники податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим подібним платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (надавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості (далі - ЖЕКи), визначають дату виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту за касовим методом.
   
   Зазначене правило визначення дати виникнення податкових зобов'язань поширюється також на операції з постачання зазначених товарів/послуг для ЖЕКів та бюджетних установ, що отримують такі товари/послуги, якщо вони зареєстровані як платники податку.
   
   Відповідно до пп. 14.1.266 п. 14.1 ст. 14 Кодексу касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V ПКУ - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).
   
   Враховуючи те, що інформація, викладена в листі ПАТ, не є повною для визначення права ПАТ на застосування касового методу при визначенні податкового зобов'язання та податкового кредиту, ДПСУ повідомляє.
   
   У випадку, якщо комунальне підприємство, отримувач теплової енергії від ПАТ, відноситься до категорії ЖЕКів, які, в свою чергу, здійснюють постачання тепла перерахованим у п. 187.10 ст. 187 Кодексу категоріям споживачів, то ПАТ має право визначати дату виникнення податкових зобов'язань по такому обсягу постачання та податкового кредиту за касовим методом.
   
   У випадку, якщо комунальне підприємство, отримувач теплової енергії від ПАТ, не відноситься до категорії ЖЕКів, то ПАТ визначає дату виникнення зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ при постачанні теплової енергії у загальному порядку.
   
   Що стосується операцій з постачання електроенергії, то п. 187.10 ст. 187 Кодексу не передбачено визначення дати виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за касовим методом при здійсненні таких поставок, а тому податкові зобов'язання та податковий кредит з ПДВ при здійсненні операцій з постачання електроенергії визначається в загальновстановленому порядку.
    
   Заступник Голови
   А. Ігнатов